Дипломна робота на тему: «ВІДОНІМНІ УТВОРЕННЯ В МОВІ СУЧАСНОЇ ПЕРІОДИКИ»

ЗМІСТ

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ………………………………………………………………………. 3

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1

Теоретичні проблеми дослідження відонімних утворень та їх презентації в публіцистичному тексті…………………………………………………………………………… 12

1.1. Екстралінгвальні чинники виникнення відонімних утворень ………….. 13

1.2. Інтралінгвальні чинники виникнення відонімних утворень …………….. 18

 

РОЗДІЛ 2

Відонімні утворення в мові сучасної публіцистики:

структурно-семантичний аспект …………………………………………………………. 23

2.1. Дослідження словотвірних особливостей відонімних утворень у

лінгвістичній літературі ……………………………………………………………….. 23

2.2. Способи деривації відонімних дериватів………………………………… 26

2.2.1. Суфіксальний спосіб ………………………………………………………… 26

2.2.2. Префіксальний спосіб ………………………………………………………. 47

2.2.3. Префіксально-суфіксальний спосіб ……………………………………. 49

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………………………. 53

СПИСОК ВИКОРИСТАНої літератури ………………………………………….. 57

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Газети: ВК – “Вечірній Київ”, ВзУ – “Вісті з України”, Д – “День”, ЗВУ – “За вільну Україну”, КВ – “Київські відомості”, ЛУ – “Літературна Україна”, МУ – “Молодь України”, СП – “Слово просвіти”, СГ – “Спортивна газета”, УіСС – “Україна і світ сьогодні”, УГ – “Українська газета”, УМ – “Україна молода”, УМЛ – “Українська мова та література”, УК – “Урядовий кур’єр”, УС – ” Українське слово”;

 

Журнали: Б – “Березіль”, Бер – “Берегиня”, В – “Віче”, Вc – “Всесвіт”, Вч – “Вітчизна”, ДC – “Дивослово”, Дн – “Дніпро”, КіЖ –”Культура і життя”, ЛіС – “Людина і світ”, ПіК – “Політика і культура”, ПіЧ – “Політика і час”, С – “Сучасність”, СіЧ – “Слово і час”, У – “Україна”, УіП – “Україна і політика”, УкК – “Українська культура”, УМЛШ – “Українська мова і література в школі”.

ВСТУП

Сучасна лінгвістика інтенсивно займається всебічним вивченням нових дериваційних процесів, що зумовлено розвитком як мови, так і мовознавства на початку ХХІ століття. Ці процеси та їхні одиниці набувають поширення, переходять до закономірних явищ у мові у зв’язку з тим, що мовна система завжди оперативно реагує на зміни в суспільному, громадському, економічному, політичному й культурному житті й виробляє нові засоби вираження понять, уявлень, позначення якостей, властивостей, дій та ін. Серед нових мовних явищ останніх десятиліть чільне місце займають процеси утворення одиниць різного рівня від власних назв. Цьому сприяють тенденції до кодування, конкретизації, ідентифікації суб’єктів навколишньої дійсності та інтерпретації взаємозв’язків цих суб’єктів у мові. Поява відонімних утворень (ВУ) зумовлена прагненням мовців образно назвати те чи інше явище, дію, передати смислові відтінки або експресію, для вираження яких у літературній мові немає спеціальних “готових” засобів, потребою порушити мовний автоматизм тощо.

Актуальність студіювання процесів утворення і функціонування нових засобів мови підтверджено багатьма сучасними лінгвістичними дослідженнями, що особливо активізувались у галузі вивчення мови засобів масової інформації і, зокрема, публіцистики. Остання є одним з основних джерел збагачення мови різнорівневими новотворами, які відбивають усе сучасне, злободенне. Це пов’язано з тим, що періодика регулярно інформує про новини в різних галузях життя, політики, науки, виробництва, культури і цілісно подає дійсність у її діалектичному розвиткові й має невичерпні можливості поповнювати арсенал мовних засобів. Публіцистична лінгвальна практика набула виняткового значення ще й тому, що останнім часом засновано велику кількість україномовних періодичних видань, на шпальтах яких представлено широке розмаїття жанрів, авторів і дописувачів, учасників комунікації, які постійно урізноманітнюють мовну палітру, створюючи нові номінативні стилістично марковані одиниці.

Результати науково-технічного прогресу суттєво позначаються як на розвитку мовної структури, так і на функціональних можливостях мови, використанні її в різних галузях суспільного життя. Класифікація функціональних стилів становить відкриту проблему, оскільки може ґрунтуватися на різних засадах і сягати неоднакової глибини аналізу мовних явищ. Наявність у національній літературній мові певного комплексу розвинених структурно-функціональних стилів – явище історичне [6, 9]. Такі стилі, як уснорозмовний, науковий, художній, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний у мовознавстві XX ст. є загальноприйнятими. Виняткове значення має аналіз комунікативної діяльності друкованих засобів масової інформації з метою піднесення рівня мовної культури, забезпечення дохідливості, виразності, стилістичної досконалості і впливовості. Кожний з інформаційних каналів характеризується своєю технікою, жанровими особливостями, характером інформації, але настанови на чіткість повідомлення, глибоке й компетентне розкриття його змісту, простоту для розуміння читачем та експресивність для провокування реакції реципієнта є однаковими в усіх типах текстів друкованих мас-медіа.

Комунікативна взаємодія автора й читача на сторінках друкованих ЗМІ відбувається передусім у словесній формі. Задіяне в комунікативний процес слово підібране таким чином, щоб його форма, а особливо зміст впливали на інших людей. Вимоги до комунікативних якостей авторського мовлення зумовлені його функціями. Головні серед них: комунікативна (полягає у встановленні й регуляції взаємовідносин між повідомлювачем та читачами), психологічна (виявляється у створенні умов для забезпечення психологічної свободи читача, зняття соціальних обмежень, що заважають йому в цьому), пізнавальна (завданням якої є забезпечення повноцінного сприйняття інформації реципієнтами).

Функції авторського мовлення зумовлюють і специфіку публіцистичного функціонального стилю та його жанрових різновидів. Головним принципом побудови публіцистичного тексту є дотримання так званої формули читабельності, основними складниками якої є тяжіння до найменшої довжини першого речення абзацу, використання займенників, дат, імен, географічних найменувань. Основними ознаками публіцистичного тексту є такі: доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал); поєднання логічності доказів і полемічності викладу; сплав точних найменувань, подій, учасників; виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю; наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол та ін.) [4, 14; 30, 21].

Отже, серед актуальних напрямків сучасних мовознавчих студій дослідженню мови масової інформації (а в цьому полі, й проблем мови сучасної публіцистики), належить одне з провідних місць. Перед лінгвістикою стоїть завдання наукової розробки питань ефективності інформаційних засобів, зокрема мовних у їх складі, з метою піднесення рівня їхньої професійної досконалості, визначення характерних мовних ознак публіцистичного стилю у різних каналах комунікації, кожний з яких має свою техніку, жанрові особливості, характер інформації тощо. Результатом такої студії повинні бути і широкі теоретико-типологічні узагальнення, і конкретні практичні рекомендації.

Кожний з основних засобів масової інформації (преса, телебачення, радіо й інтернет) має свою специфіку. Ця специфіка, хоч і не порушує цілісності публіцистичного й інформаційного стилів, які є основними стилями всіх різновидів ЗМІ як функціональної категорії, але впливає на мовну організацію і способи “подачі” тексту [4, 14].

Таким чином, особливості засобів масової інформації повинні бути визначені й окреслені, їх треба враховувати працівникові відповідної сфери масової комунікації тим більше, що через зняття цензури, конкуренцію між газетами, прагнення журналістів максимально індивідуалізувати стиль, більш демократичну норму, що дозволяє творчість, імпровізацію, мова мас-медіа останніх десятиліть відрізняється розкутістю, виразністю, інформативністю своїх заголовків, багатством нових лексем різних типів. Звідси важлива наукова проблема: визначити типологічні особливості мови кожного з ситуативних різновидів (каналів) масової комунікації. Ці особливості в публіцистичному тексті важливо простежити й узагальнити в аспектах всіх мовних структурних рівнів – морфологічному, синтаксичному, лексичному і фразеологічному.

Мова преси залежить від лінгвальних (стан розвитку національної мови, складні взаємодії явищ у ній самій, наприклад, створення нових засобів експресивного мовлення, вироблення раціональних стандартів) та екстралінгвальних (породжених суспільно-політичною формацією, “зумовлених характером державних інституцій, взаємодією контактуючих мов, системою освіти” [64, 20]) чинників. Тому газетно-журнальний текст надзвичайно динамічний, а пов’язаних з ним проблемних питань ще дуже багато.

Відонімні утворення – це слова, що мають своєрідну семантичну природу, зумовлену сутністю онімів-формантів, та функціональне призначення. Вони належать до системних мовних і позасистемних мовленнєвих явищ, які ілюструють форми й шляхи розвитку мови окремого періоду (найхарактернішими відонімними утвореннями нашої епохи є кучманіст, кучміада, кучміст, кучмономіка, кучмократія, кучмунізм, кучмоекономіка, тимошенкіана, тимошенківець, тимошенковість, тимошенківство, ющенкіана, ющенківець, неоющенки тощо) й оновлюють словотвірно-образні можливості української мови. Відонімні утворення в публіцистиці – це певне цілеспрямоване порушення граматичних, словотвірних, семантичних, стилістичних та інших норм, яке поступово стає тенденцією. Відонімні деривати (ВД) утворюють специфічну категорію лексико-дериваційних одиниць, які виникають у конкретному випадку в певних умовах (контекст або мовленнєва ситуація). Свою конкретну реалізацію семантика ВД отримує лише в контексті, де одні значення нейтралізуються, а інші, навпаки, активізуються. ВУ, ужите поза контекстом, несе не досить визначену інформацію. Введення в контекст ВД як одного із засобів максимального використання зображальних можливостей слова сприяє вираженню авторської індивідуальності, що є обов’язковою умовою забезпечення емоційного впливу на читача. Особливості ВУ, які функціонують насамперед у сфері публіцистики, не можна залишати поза увагою, бо тоді буде неповною характеристика лексики й мовних процесів окремої епохи.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Vidonim Utv (388.0 KiB, Завантажень: 2)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
завантаження...
WordPress: 23.78MB | MySQL:26 | 0,421sec