Дипломна робота на тему: «ТЕМА ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ В РОМАНІ А.П. СВИДНИЦЬКОГО-ЛЮБОРАЦЬКІ»

Зміст

Вступ    3

 

Розділ І. Роман «Люборацькі» як новаторство в українській прозі    5

1.1. Жанр роману «Люборацькі»    5

1.2. Проблематика та художня своєрідність роману «Люборацькі»    8

Розділ ІІ. Проблеми навчання і виховання у романі Анатолія Свидницького “Люборацькі”    21

2.1. Денаціоналізуюче виховання    21

2.2. Образ Антося як композиційний центр роману    49

2.3. Образи семінаристів    51

2.4. Образ Масі як яскравий приклад неправильного виховання    52

Висновки    54

Список використаної літератури    56

Подібно трагічною, як життєва доля Степана Руданського, була також доля дуже талановитого письменника Анатоля Свидницького (1834 — 1871). Скоро зійшов він у могилу і скоро про нього забули. Коли в 1885 р. Франко хотів видати його повість, то звернувся в листі до Кониського з такими словами прохання: «Напишіть, ради Бога святого, хоч яку звісточку про Свидницького, автора “Люборацьких”. Чи він живе, чи ні і що він за один?»

Свидницький здобув собі ім’я повістю «Люборацькі», що з’явилася друком тільки через двадцять і пять літ після смерті автора. В повісті Свидницький дав цікавий, із мистецьким реалізмом виведений образ стародавнього побуту українського духовенства та показав, як молоде покоління, котре вийшло з того середовища, під впливом російської (Антосьо Люборацький) та польської школи (Мася) відбивалося від свого ґрунту. У хлопців витворювався російський бюрократичний нахил, у дівчат — шляхотська погорда до селянства.

Повість Свидницького «Люборацькі», що своєю темою та характером нагадує повісті Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки та матушки» і «Причепу», має безсумнівну літературну ціну. Автор виявив у ній вмілість обсервації життєвих явищ та постатей, дав ряд вірних, викінчених образків із побуту, виказав почуття міри й такту, промовив своїм власним, окремим, зв’язким, місцями дотепним стилем. Крім повісті «Люборацькі», він залишив 17 оповідань, в яких торкнувся селянського та священицького життя.

Актуальність теми: В наш час молодь все важче виховувати та навчати через різні соціальні впливи, а також вплив процесів, що відбувають в іноземній освіті та торкаються невід’ємно нашої. Проблеми ж які описані в романі «Люборацькі» потребують вирішення і в наш час. Свидницький дав цікавий, із мистецьким реалізмом виведений образ стародавнього побуту українського духовенства та показав, як молоде покоління, котре вийшло з того середовища, під впливом російської (Антосьо Люборацький) та польської школи (Мася) відбивалося від свого ґрунту. У хлопців витворювався російський бюрократичний нахил, у дівчат — шляхотська погорда до селянства. Повість Свидницького «Люборацькі», що своєю темою та характером нагадує повісті Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки та матушки» і «Причепу», має безсумнівну літературну ціну. Автор виявив у ній вмілість обсервації життєвих явищ та постатей, дав ряд вірних, викінчених образків із побуту, виказав почуття міри й такту, промовив своїм власним, окремим, зв’язким, місцями дотепним стилем. Крім повісті «Люборацькі», він залишив 17 оповідань, в яких торкнувся селянського та священицького життя.

Об’єкт дослідження. Роман
«Люборацькі» Анатолія Свидницького.

Предмет дослідження. Характеристика роману та проблеми навчання і виховання у романі.

Мета дослідження. Дослідити жанр, центральних героїв твору та який тип виховання описується в даному романі.

Виходячи з мети постають такі завдання дослідження:

  1. Визначити новаторство роману «Люборацькі».
  2. З’ясувати проблематику та своєрідність роману.
  3. Виявити проблематику навчання та виховання у творі.
  4. Дослідити образи героїв автора роману.

Історія питання:
В занедбанні полишилася і літературна спадщина Свидницького. Його найбільший твір, повість «Люборацькі», зявилася вперше в «Зорі» р. 1886 і потім окремо, але з такими купюрами та поправками, які пізніше дали право іншим видавцям говорити про «літературний вандалізм»;

Обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Курсова робота виконана на 56 сторінках.

Розділ І. Роман «Люборацькі» як новаторство в українській прозі

1.1. Жанр роману «Люборацькі»

«Люборацькі» — новаторський твір в історії української літератури не лише за жанром, а й за змістом. У ньому порушується
ряд нових і актуальних проблем суспільного життя 50—60-х років XIX століття на Україні, і вирішуються вони з передових демократичних позицій. На першому плані твору — життя православного сільського духовенства.
До назви роману автор додав жанрове визначення — «сімейна хроніка», що відповідало формі і змісту твору, в якому показано поступовий розклад і трагічний кінець родини старосвітського сільського священика Люборацького, як у нових суспільних умовах, під тиском бюрократичних заходів царського уряду та деморалізуючого впливу польської шляхти ламаються патріархальні устої попівської родини, які важкі випробування випали на долю молодого покоління Люборацьких, і стверджується безперспективність цього соціального прошарку в поступі історії. Про те твір вийшов за рамки родинної теми [3; 72].

Життя Люборацьких зображено в широких зв’язках з навколишнім соціальним середовищем, розкрито багато сторін суспільно-економічних і національно-культурних відносин на Правобережній Україні, зокрема на Поділлі.

Однією з основних проблем роману є показ загибелі молодої обдарованої людини, внаслідок несприятливих суспільних умов та тогочасної панівної системи навчання і виховання. Ця система в старих школах, в тому числі духовних, гальмувала розвиток справжньої освіти, переслідувала мету виховання вірнопідданих слуг царизму. Боротьба проти такого виховання була гостро актуальною в 50—60-х роках минулого століття. І саме різночинці надали культурному рухові широкого розмаху і наступального демократичного характеру [5; 43].

Питання виховання і освіти, відзначав Д. Писарєв, стало життєвим питанням, яке хвилювало всіх кращих людей тогочасного суспільства.

З вимогою перебудови існуючої системи освіти і виховання, щоб ліквідувати всі види схоластики і формалізму в шкільній справі, будити самостійне мислення у молоді, прищеплювати їй гуманні ідеали, виступали революційні демократи — М. Чернишевський, М. Добролюбов, Т. Шевченко, видатні педагоги — К. Ушинський, М. Пирогов. Вони висловлювали палкий протест проти приниження особи учнів, проти тілесних покарань, паличної дисципліни, рішуче засуджували бездумне зубріння, пропагували ідею виховання нових людей, здатних сміливо боротися за прогресивні ідеали, свідомо і чесно працювати на благо народу [4; 178].

Антигуманний характер офіційної педагогіки різко засуджувався у творах письменників-шестидесятників — М. Помяловського, О. Левітова, М. Успенського, М. Благовєщенського, у творах Марка Вовчка, Д. Мордовця та ін.

Широку пропаганду демократизації освіти вели журнали «Современник», «Русское слово», «Искра». Проблемі виховання і освіти були цілком присвячені нові спеціальні видання — «Журнал для воспитания», «Русский педагогический вестник», «Учитель» [1; 54].

Педагогіку старої школи викривав і журнал «Основа». Протягом 1861—1862 років в «Основі» було надруковано ряд статей, заміток, художніх творів з шкільного життя, зокрема таких, як «Дзвонар» Мордовця, «Отрывки из автобиографии Василия Петровича Белокопытенка» М. Номиса, «Гимназическая переписка, изданная бывшим инспектором гимназии Линейкиным» М. Тулова, «Письмо семинариста» (без підпису).

У статті П. Чубинського «Два слова об училище и учителях» писалося, що навчання в початкових школах починають із вивчення церковнослов’янської азбуки, набивають голову дитини незрозумілими їй словами і назвами, привчають до машинального зубріння і тим самим зупиняють її розумовий розвиток. Для чого дітям усі ці титли, ази, буки і т. п. Хіба лише, щоб згадувати потім: «Аз — били в школі не раз, буки — набрався в школі муки». Справді — мука, а не наука». Важливою позитивною рисою освітньої програми «Основи» була вимога вести викладання в школах рідною мовою. Проблема навчання і виховання в духовних школах набула особливо широкого висвітлення і гострої критики в «Очерках бурсы» М. Помяловського та в романі «Люборацькі» Свидницького — письменників, що на собі відчули весь жах такого виховання.) «Люборацькі» (1861 —1862) і «Очерки бурсы» (1862—1863) близькі за своєю тематикою і трактуванням відповідних, життєвих явищ, але написані незалежно. В обох творах знаходимо багато спільного і в показі методів навчання в бурсі, деспотизму духовних наставників і вчителів, у змалюванні деталей побуту бурсаків, їхніх взаємин, у насаджуванні начальством серед них шпигунства, доносів, у знущанні старших учнів над меншими. Така спільність пояснюється схожим життєвим досвідом письменників — вихованців бурси — та загальними принципами реалістичного відтворення дійсності. Але слід зауважити — «Очерки бурсы» присвячені одній темі і написані в тоні суворого, пристрасного засудження методів навчання та виховання і їх згубних наслідків у духовному закладі, цьому, за словами Помяловського, «превосходном адовоспитательном заведений» [6; 132].

А. Свидницький визначив свої «Люборацькі» як «роман з життя правобіцького духовенства». У виборі жанру і об’єкта зображення молодий письменник виявляв творчу сміливість, ішов по шляху жанрового збагачення і розширення тематики української прози 60-х років, справді брався за ще ніким не займаний, цілинний грунт, вводив у літературу новий суспільний прошарок — дрібне сільське духівництво. Щодо цього Свидницького можна порівняти з російськими письменниками-різночинцями, які в літературу 60-х років принесли свою тематику, включали в поле своєї обсервації найрізноманітніші суспільні шари — не тільки селян і поміщиків, але й міщан, робітників, чиновництво, представників сільського і міського духівництва, семінаристів і бурсаків, голодуючу різночинну інтелігенцію, мешканців нічліжок, підвалів, декласований елемент. Відомо, що М. Горький в особливу заслугу ставив М. Помяловському те, що він «перший рішуче вказав літераторам на потребу «вивчати всіх учасників життя» [12; 152].

Хоч в ту пору, коли А. Свидницький взявся за літературну творчість, і відчувалося певне послаблення урядового тиску на літературу, однак про деяких «учасників життя» не дозволялося говорити правду, зокрема категорично не дозволялося говорити правду про життя православного духівництва, про його моральну роль у суспільстві.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Tema Osv I Vyh V Romani (285.5 KiB, Завантажень: 19)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
завантаження...
WordPress: 23.49MB | MySQL:26 | 0,364sec