Дипломна робота на тему: «НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ НА ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЯХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ»

 

Зміст

Вступ

3

Розділ І. Теоретичні основи використання нових інформаційних технологій у курсі вищої математики

6

1.1 Нові інформаційні технології та їх можливості

6

1.2 Мета та завдання курсу вищої математики

15

1.3 Структурування курсу з врахуванням можливостей нових інформаційних технологій

23

Розділ ІІ. Структура та можливості програмного засобу Simulator

35

Розділ ІІІ. Методика використання ППЗ Simulator в курсі вищої математики

60

3.1 Формування основних понять курсу з використаням ПЗ Simulator

60

3.2 Організація самостійної роботи з використанням ПЗ Simulator

65

Висновки

69

Література

71

 

ВСТУП

Перед студентами у вищій школі стоять дві основні мети: по-перше, оволодіти основними сучасними знаннями і практичними навичками з даної дисципліни, по-друге, навчитися самостійно думати, опрацьовувати і розв’язувати задачі, які виникають в процесі професійної діяльності. В законі України “Про освіту” відзначається, що “освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, як найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями”[17, с.2].

Орієнтація вищої школи України на підвищення якості підготовки спеціалістів в професійному плані потребує пошуку нових форм і методів організації навчального процесу взагалі і в тому числі організації математичної підготовки.

Перетворення в економічній, політичній і соціальній сферах нашого суспільства вимагають нових підходів до розбудови всієї системи народної освіти і висувають на перший план завдання розробки нового змісту освіти та нових технологій навчання, які б забезпечували поряд з істотним підвищенням теоретичної і практичної підготовки, методологічну переорієнтацію освіти на особистість, приорітет соціально-мотиваційним факторам в процесі навчання, створення умов для досягнення кожним студентом заданого рівня знань, умінь, навичків [3, с.3].

Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду функціонування вищої школи показує, що найкраще враховує запити і побажання особи, поєднує їх з інтересами суспільства і держави багатоступенева система освіти.

На відміну від діючої ступенева система освіти має ряд переваг: дає можливість студентові вибирати посильний ступінь освіти, змінювати обраний шлях, не втрачаючи досягнутого результату; порівняно короткий термін навчання на кожному ступені створює близьку мету і психологічно полегшує хід навчання. Важливо також, що кожний ступінь освіти має завершальний характер. Необхідність проходження атестації при переході до наступного ступеня посилює мотивацію пізнавальної діяльності студентів і сприяє вдосконаленню навчального процесу [38,с.95].

Проблема кардинального покращення підготовки вчителів в педагогічних вузах зумовлює по-новому подивитись на професіограму та кваліфікаційну характеристику вчителя біології та хімії [30, Е2]. Спираючись на думку авторів роботи [38,с.167-169], будемо розглядати систему підготовки вчителів як поєднання чотирьох взаємопов’язаних підсистем: суспільно-політичну (культурологічну), профільну, психолого-педагогічну та методичну. Суспільно-політична підготовка передбачає формування особистості вчителя як громадянина своєї держави. Спеціальна (профільна) підготовка має на меті дати ґрунтовні знання наукових засад шкільного предмета. Авторитет вчителя як педагога починається з його наукової компетенції. Психолого-педагогічна підготовка забезпечує знання основ загальної та шкільної психології, що потрібно для успішної роботи з дітьми. Підсумковим етапом є методична підготовка. Основне завдання її – озброїти студентів знаннями, вміннями і навичками ведення навчально-виховної роботи.

Професіограмою та кваліфікаційною характеристикою визначені також основні якості вчителя біології та хімії. До них відносять психологічну готовність до педагогічної праці; вміння контактувати з учнями та батьками; психолого-педагогічну спостережливість; інтелектуальну активність; грамотну мову; організаторські здібності; високі моральні якості; здібності до сприймання та опрацювання наукової інформації; глибокі знання з спеціальних дисциплін; чіткість та точність у судженнях, висновках.. Велике значення для формування більшості згаданих якостей має курс вищої математики.

Розглядаючи суспільно-політичну підготовку майбутніх вчителів, можемо з впевненістю сказати, що математика, як фундаментальна наука, суттєвим чином впливає на формування світогляду, вміння обґрунтовувати свою думку. В спеціальній підготовці використовується значна кількість математичних методів для розв’язування біологічних задач та аналізу дослідних даних. І особливе місце займає методична підготовка майбутніх фахівців в процесі навчання математики в умовах використання НІТН. Для студентів педвузу заняття з вищої математики стають прикладом поєднання різних форм та методів роботи з учнями, застосування технічних засобів навчання для інтенсифікації навчального процесу, перенесення акцентів із збільшення об’єму інформації на формування способів її засвоєння та вмінь використовування.

РОЗДІЛ I. Теоретичні основи використання НІТ у курсі вищої математики

1.1 Нові інформаційні технології та їх можливості

Необхідною передумовою інформатизації освіти є підготовка педагогів до застосування в навчальному процесі технологій навчання, які дістали назву нових інформаційних технологій, стрижнем яких є комп’ютер, він виступає не просто як додаток до існуючої системи навчання, а вносить істотні зміни у зміст навчання, його методи і організаційні форми, приводить до значних змін у діяльності як учня, так і педагога. Саме тому його необхідно розглядати в контексті технології навчання.

Понад сорок років відділяють нас від перших спроб використання комп’ютера в навчальному процесі. За цей час комп’ютерні навчальні системи змінилися докорінно. Сучасні системи комп’ютерного навчання настільки відрізняються від перших систем, як найновіші комп’ютери – від перших зразків кінця 40-х – початку 50-х років. Вони реалізують діалогову взаємодію між учнем і комп’ютером природною мовою, причому сфера діалогу охоплює найрізноманітніші аспекти навчальної діяльності, значною мірою забезпечують індивідуалізацію навчання, надаючи учневі можливості вибору і допомоги, складність навчального матеріалу, його стильові особливості і навіть послідовність вивчення навчального курсу. Комп’ютер дозволяє довести до кінця розв’язання задачі, навіть такої, яку поставив учень, і при цьому він може пояснити учневі хід міркувань. З’являється можливість «занурювати» учня в найрізноманітніші соціальні ситуації, коли він, наприклад, може стати ніби учасником історичних подій, а сучасні навчальні середовища дають можливість взаємодіяти з комп’ютером не лише у знаковій формі, а й фізично. Новітні системи (їх називають інтелектуальними) дозволяють побудувати навчальний процес, зберігаючи основні переваги навчання під управлінням педагога, додаючи до цього невичерпні можливості унаочнення, гнучкості управління, індивідуалізації тощо.

Оволодіння новими інформаційними технологіями навчання необхідне не лише тим педагогам, які безпосередньо застосовують комп’ютер у навчальному процесі. Сьогодні ці знання є складовою частиною інформаційної культури педагога.

Розробка новітніх технологій навчання викликала до життя не лише нові психолого-педагогічні проблеми, зумовлені тим, що функції управління покладаються на комп’ютер. Виявилося необхідним переглянути багато положень і принципів дидактики і педагогічної психології, розробити нові засоби описування процесу навчання, які дозволяють точніше описати основні поняття, наприклад, метод навчання, навчальний вплив і т.д.

За останні десятиріччя значно розширилася сфера застосування терміна «технологія». Поряд із традиційним його використанням, наприклад, технологія виготовлення чавуну або технологія приготування їжі, цей термін використовується і для характеристики наукової діяльності (наприклад, технологія відкриття), і для характеристики навчання.

Термін технологія найчастіше тлумачать як певну сукупність знань про процес одержання певного штучного продукту, наприклад, сталі чи певних конструкцій. Такий погляд у явному чи неявному вигляді представлено в навчальних курсах з різних технологій.

Деякі фахівці уточнюють це визначення, вказуючи, по-перше, на характер цих знань, по-друге, на їх функції. Так, наприклад, відомий американський економіст Джон Гелбрайт визначає технологію як систематичне застосування наукових або інших організованих знань до практичних задач. Як правило, прихильники таких тлумачень критично ставляться до тих, хто ототожнює технологію із певними технічними засобами. Тим часом число останніх досить значне, особливо при визначенні технології навчання. У зв’язку з цим варто відмітити, що національна комісія з технології навчання, яку було створено в США у 1960 році, узагальнюючи досвід вживання терміну технологія навчання протягом десяти років, у доповіді президенту і конгресу США відзначала, що найчастіше цей термін тлумачать як певні засоби, які з’явилися внаслідок революційних звершень в засобах комунікації і які можуть застосовуватися в навчальних цілях поряд з педагогом, підручником, дошкою.

Зауважимо, що таке тлумачення зустрічається і в працях 90-их років, де технологія навчання ототожнюється із використанням в навчальному процесі комп’ютера, хоча така точка зору неодноразово піддавалася нищівній критиці. Показовим щодо цього є висловлювання відомого педагога Кумбса, колишнього заступника генерального секретаря ЮНЕСКО. «Коли мова йде про навчальний процес, то згадка про технологію викликає у людей різні уявлення. При цьому, – пише автор, – аудиторія, як правило, розподіляється на оптимістів і песимістів. Для оптимістів технологія ототожнюється з машиною, яка має чудодійні властивості… Для песиміста технологія стосовно навчання також означає машину, але ця машина – породження злого духу… Однак, на наш погляд, представники обох точок зору розуміють технологію навчального процесу надто вузько. Насправді технологія навчання у широкому значенні цього поняття охоплює найрізноманітніші методи, матеріали, обладнання і систему постачання – взагалі, все, що застосовується в навчальному процесі і сприяє роботі системи освіти. Сюди входить лекційна форма занять і сократичний діалог, семінари і групове відшліфовування вмінь, класна дошка, парта і підручники, співвідношення числа учнів на одного вчителя і розташування навчальних приміщень, розподіл матеріалу по роках навчання, навчальний план, шкільний дзвоник, що розподіляє час на рівні відрізки, екзамени і оцінки, що вирішують долю учнів. І кожний з цих елементів – є невід’ємною частиною системи і навчального процесу, які мають кінцевою метою збагачення знаннями».

У 80-х роках погляди Кумбса знайшли підтримку в багатьох працях. Чимало фахівців погоджується з думкою, що технологія навчання пов’язана з систематичним застосуванням наукових знань до розв’язання проблеми навчання із використанням технічних засобів чи без цього. Особливу увагу стали приділяти уточненню характеру цих знань, співвідношенню їх з науковими знаннями.

Пояснюється це тим, що протягом тривалого часу психологи різко протиставляли характер знань про учіння і про навчання. Лише перші з них – описові, декларативні знання вважали науковими. Щодо знань про навчання, то їх переважно відносили не до науки, а до інженерії, і для їх позначення часто використовувався термін мистецтво – як опозиція терміну наука. Найбільш послідовно таку лінію проводив відомий американський психолог Б.Скіннер, одна з праць якого називається «Наука учіння і мистецтво навчання».

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Novi Inf Tehn Navch Vysch Mat (755.5 KiB, Завантажень: 2)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
завантаження...
WordPress: 23.69MB | MySQL:26 | 0,329sec