Дипломна робота на тему: «МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ФІЗИКИ Й МАТЕМАТИКИ»

ЗМІСТ

ВСТУП    4

РОЗДІЛ 1. МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ В СИСТЕМІ НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ    16

1.1. Поняття й класифікація міжпредметних зв’язків    16

міжпредметних зв’язків    26

1.2. Планування й здійснення міжпредметних зв’язків у процесі навчання    33

1.3. Проблеми міжпредметних зв’язків у практиці шкільного навчання    40

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗАГАЛЬНИХ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ ПОНЯТЬ    53

2.1. Роль учителя в організації міжпредметних зв’язків    53

2.2. Використання міжпредметних зв’язків при вивченні механіки в середній школі    59

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ    97

3.1. Організація педагогічного експерименту    97

3.2. Результати педагогічного експерименту    102

ВИСНОВОК    106

ЛІТЕРАТУРА    108

ДОДАТКИ    116

ВСТУП

У цей час, мабуть, немає необхідності доводити важливість міжпредметних зв’язків у процесі викладання. Вони сприяють кращому формуванню окремих понять усередині окремих предметів, груп і систем, так званих міжпредметних понять, тобто таких, повне подання про які неможливо дати учням на уроках якої-небудь однієї дисципліни (поняття про будову матерії, різних процесах, видах енергії).

Сучасний етап розвитку науки характеризується взаємопроникненням наук одна в одну, і особливо проникненням математики й фізики в інші галузі знання.

Зв’язок між навчальними предметами є насамперед відбиттям об’єктивно існуючого зв’язку між окремими науками й зв’язку наук з технікою, із практичною діяльністю людей.

Необхідність зв’язку між навчальними предметами диктується також дидактичними принципами навчання, виховними завданнями школи, зв’язком навчання з життям, підготовкою учнів до практичної діяльності.

Міжпредметні зв’язки в шкільному навчанні є конкретним вираженням інтеграційних процесів, що відбуваються сьогодні в науці й у житті суспільства. Ці зв’язки відіграють важливу роль у підвищенні практичної й науково-теоретичної підготовки учнів, істотною особливістю якої є оволодіння школярами узагальненим характером пізнавальної діяльності.

Здійснення міжпредметних зв’язків допомагає формуванню в учнів цільного уявлення про явища природи й взаємозв’язку між ними й тому робить знання практично більш значимими й застосовними, це допомагає учням ті знання й уміння, які вони придбали при вивченні одних предметів, використати при вивченні інших предметів, дає можливість застосовувати їх у конкретних ситуаціях, при розгляді приватних питань, як у навчальній, так і в позаурочній діяльності, у майбутнім виробничому, науковому й громадському житті випускників середньої школи.

За допомогою багатобічних міжпредметних зв’язків не тільки на якісно новому рівні вирішуються завдання навчання, розвитку й виховання учнів, але також заставляється фундамент для комплексного бачення, підходу й вирішення складних проблем реальної дійсності. Саме тому міжпредметні зв’язки є важливою умовою й результатом комплексного підходу в навчанні й вихованні школярів.

Міжпредметні зв’язки варто розглядати як відбиття в навчальному процесі міжнаукових зв’язків, що становлять одну з характерних рис сучасного наукового пізнання.

Математика й фізика звичайно вважаються найбільш важкими предметами шкільного курсу. В усі переходи формування людської свідомості ці напрямки наукової думки розвивалися взаємозалежно, стимулюючи обопільний прогрес. Широко поширена думка про те, що в шкільному викладанні інтеграція фізики з математикою можлива тільки в класах з поглибленим вивчанням цих предметів. Я ж вважаю, що багато елементів такої інтеграції можуть зробити виклад фізики більше ясним і доступним на всіх рівнях її вивчення. Нерозуміння школярами й абітурієнтами якого-небудь питання з курсу фізики або невміння вирішити фізичне завдання часто пов’язані з відсутністю навичок аналізу функціональних залежностей, складанням і рішенням математичних рівнянь, невмінням проводити алгебраїчні й геометричні побудови.

Сучасне викладання вимагає органічного сполучення експериментального й теоретичного методів вивчення фізики, виявлення суті фізичних законів на основі доступних школяреві понять елементарній математиці. Такий підхід одночасно забезпечує підвищення рівня математичних знань, формує логічне мислення, усвідомлення єдності матеріального світу.

При всьому різноманітті видів міжнаукової взаємодії можна виділити три найбільш загальні напрямки:

1. Комплексне вивчення різними науками одного й того ж об’єкта.

2. Використання методів однієї науки для вивчення різних об’єктів в інших науках.

3. Залучення різними науками тих самих теорій і законів для вивчення різних об’єктів.

Ціль цієї роботи – розкрити деякі шляхи встановлення міжпредметних зв’язків при вивченні програмного матеріалу по фізиці й математиці.

Окремі аспекти проблеми міжпредметних зв’язків були освітлені в роботах доктора педагогічних наук Федорец Г.Ф., старшого викладача кафедри педагогіки Челябінського педагогічного університету Звягіна А.Н., кандидата педагогічних наук, доцента Дмитрієва С.Д.

У сучасних умовах виникає необхідність формування в школярів не часткових, а узагальнених умінь, що мають властивістю широкого переносу. Такі вміння, будучи сформованими в процесі вивчення якого-небудь предмета, потім вільно використаються учнями при вивченні інших предметів й у практичній діяльності.

У цей час у зв’язку зі збільшенням обсягу інформації, що підлягає засвоєнню в період шкільного навчання, і у зв’язку з необхідністю підготовки всіх учнів до роботі із самоосвіти особливо важливого значення набуває вивчення ролі міжпредметних зв’язків в активізації пізнавальної діяльності учнів.

Актуальність дослідження. Сучасне навчання фізики має на увазі органічне сполучення експериментального й теоретичного підходів, виявлення суті фізичних законів на основі математичних методів у рамках навчальної програми. Відповідно до проекту стандарту шкільної фізичної освіти, основною метою вивчення курсу фізики є формування й розвиток в учнів наукових знань і умінь, необхідних для розуміння явищ і процесів, що відбуваються в природі, техніці, побуті. Зокрема, виділяється розвиток логічного мислення учнів, уміння користатися індукцією, дедукцією й умовиводами за аналогією, а також розвиток умінь вирішувати задачі на основі засвоєних теоретичних положень, застосовувати математичний апарат, графічні засоби і т.д.

У методиці навчання фізики такою системою, що вирішує проблему застосування математичних знань у шкільному курсі фізики, вважаються міжпредметні зв’язки. Незважаючи на велику кількість досліджень, єдиного підходу до тлумачення міжпредметних зв’язків немає. В умовах суттєвих змін у шкільній фізичній освіті (у її концепції, структурі, змісті), що відбуваються в Україні з 1992 р., правомірно завдатися питанням, в якій мірі реалізація міжпредметних зв’язків фізики і математики відповідає сучасним нормам і вимогам до шкільного викладання цих дисциплін.

Вихідною ідеєю актуальності теми дослідження є необхідність збагачення знань учнів про природу і їхній розвиток засобами фізики і математики як наук і явищ загальнолюдської культури. А це і є реформування змісту фізичної освіти, подолання негативних тенденцій загальноосвітньої школи. Зміст курсу фізики повинен бути відібраний таким чином, щоб система освіти розвивала творчі здібності учня, збагачувала його духовний світ, пізнавальні інтереси, мотиви до самоосвіти, формувало наукову картину світу.

Теоретичну основу дослідження складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, де викладені передові психолого-педагогічні концепції міжпредметних зв’язків взагалі і фізики та математики зокрема. Особливо варто виділити дослідження Бавріна І.І., Бугайова О.І., Гончаренка С.У., Гусєва В.О., Далінгера В.А., Донченка Н.Т., Калапуші Л.Р., Коршака Є.В., Максимової В.Н., Нестеренка Ф.П., Пінського О.О., Сергєєва О.В., Федорової В.Н., Філера З.Ю., Філон Л.О., Хомутського В.Д., Швай О.Л. та інших вчених-методистів, які затверджують необхідність здійснення міжпредметних зв’язків фізики і математики, застосування математичних знань на уроках фізики, узгодженого викладання цих дисциплін.

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес з фізики у середній школі.

Предметом дослідження є математичний апарат шкільного курсу фізики.

Основною метою дослідження є розробка методичної системи фізичних знань учнів середньої загальноосвітньої школи на прикладах вивчення деяких розділів програми з фізики для 9-11-х класів.

Гіпотеза: якщо розвити ідеї міжпредметних зв’язків фізики та математики до рівня математизації знань учнів, тоді:

  • вдасться підвищити ефективність навчання фізики у середній школі взагалі;
  • підвищити загальну культуру розумової діяльності;
  • ефективніше організувати самостійну роботу учнів з розв’язування фізичних задач, обробки результатів експерименту, аналізу різних формул та рівнянь з погляду їхньої варіативності і реалізації.

Виходячи з мети і гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

  • Проаналізувати зміст шкільних курсів фізики і математики щодо предмету формування спільних фізико-математичних понять.
  • Розробити вдосконалену методику реалізації міжпредметних зв’язків фізики та математики у світі нової концепції і проекту стандарту шкільної фізичної освіти в Україні – методику математизації фізичних знань учнів.
  • Розглянути математизацію фізичних знань як психолого-педагогічний процес, що дозволяє розвивати конвергентне і дивергентне мислення школярів.

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Migpredm Zv Fiz I Mat (2.2 MiB, Завантажень: 24)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36
завантаження...
WordPress: 24.46MB | MySQL:26 | 0,343sec