Дипломна робота на тему: «КИЄВО-БРАТСЬКА (КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА) КОЛЕГІЯ ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.»

Зміст

Вступ_______________________________________________________

Розділ

Огляд джерельної бази та історіографії даної проблеми______________6

Розділ 2

Культурне піднесення в Україні наприкінці ХVІ- на початку ХVІІ ст. Виникнення та розвиток вищої освіти________________________________17

Розділ 3

Роль Києво-Могилянської колегії в розвитку освіти і культури на Україні__________________________________________________________32

Висновки____________________________________________________

Примітки____________________________________________________

Список використаних джерел та літератури_______________________55

  1. Вступ

    Протягом всієї історії український народ не мав іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм специфічних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд для англійців, Сорбона для французів, Карловий університет для чехів, Ягеллонський — для поляків.

    Ще до виникнення Києво-Могилянської колегії, згодом академії, на землях, населених українцями, вже існували школи вищого типу, засновані переважно домініканами та єзуїтами. Отож в кінці XVI- на початку XVII ст. в Україні існувало близько десяти таких колегій. А генуезці заснували свою колегію в Києві ще століттям раніше. Всі ці заклади не могли не підносити і не поширювати серед місцевого населення ідей значення освіти і науки в суспільному житті. Але через конфесійно-культурну відмінність і відчуженість від духовних традицій українського народу, ці ідеї не могли тут глибоко вкорінитися. Попри всю їх привабливість, вони слугували справі покатоличення та полонізації української молоді, відривали її від мови, віри, звичаїв, духовних та моральних традицій власного народу, вели до втрати нею національної ідентичності. Прилучення до універсалій європейської культури здійснювалось в цих колегіях не через органічне поєднання загальнолюдського і національного, а через відторгнення від вітчизняної основи. Для українського народу, який боровся за своє виживання, збереження й передачу наступним поколінням своєї культури, ці школи були не зовсім адекватними, оскільки вели до цілком протилежних результатів. Тому українські інтелектуали шукали шляхів до піднесення рівня власної освіти і використання нею здобутків в галузі науки і культури інших народів. Тому важливим етапом історії Києво-Могилянської академії були часи Колегії, що стали своєрідним “містком” до підвищення стану освіченості на українських землях. Київська колегія беззаперечно була потужним освітнім осередком. Тому цей неоднозначно суперечливий і складний період української історії визначається піднесенням української культури і освіти.

    Хронологічні межі роботи визначаються першою половиною XVII ст. Тобто нижня межа становить 1632 р. — заснування Києво-Могилянського колегіуму. Відповідно верхня часова межа відповідає 1650 роком — останнім роком першої половини XVII ст. Проте ці часові рамки умовні, тому в роботі ще висвітлюється попередні роки, тобто становище ще за Братської школи, як висвітлення цілісного процесу що увійшло в історію під назвою Києво-Могилянська академія.

    Герграфічні межі дослідження в роботі теж умовно можна визначити кордонами міста Києва першої половини XVII ст.

    Мета роботи полягає у визначенні науково-освітньої діяльності Києво-Могилянської колегії.

    Завдання роботи визначається такими складовими напрямками дослідження:

  • проаналізувати джерела та історіографію даної проблематики;
  • з’ясувати основні причини культурного піднесення в Україні наприкінці XVI- на початку XVII ст. і значення Києво-Могилянської колегії в розвитку освіти і культури в Україні;
  • простежити діяльність Петра Могили 30-40-х років XVII ст.;
  • прослідкувати співпрацю навчального закладу з українським шляхетсько-військовим станом, тобто козацтвом;
  • чи можливо протиставити відповідний український навчальний заклад своїм закордонним аналогам, в тому плані — ступінь якості викладання, виховання, розвитку.

Методи дослідження. В даній роботі використано традиційні методи: пошук, аналіз, системний виклад наукових даних. Ці методи застосовувалися тому, що вони становлять основу дослідження.

За характером освоєння та системного представлення фактологічного матеріалу у роботі поєднано описово-порівняльні методологічні засади дослідження.

Структура роботи: вступ, наявність трьох розділів, висновків, приміток й списку використаних джерел та літератури.

Розділ 1

Огляд джерельної бази та історіографія даної проблеми

Розпочинаючи даний розділ роботи слід звернутися до висвітлення основних наявних, відомих мені джерел, котрі тією чи іншою мірою допоможуть у висвітленні проблеми пов’язаної з Київською колегією.

Збереглися основні положення статуту братських шкіл, тобто подання основних вимог до викладацького колективу і про головні принципи, норми діяльності, поведінки учнів під час навчання. Це зокрема, вміщено в документальному посібнику з історії України, котрий висвітлює найважливіші документальні свідчення загальної історії України.

Крім цього документу заслуговує уваги “Військовий лист гетьмана І. Петрижицького і всього війська Запорозького про згоду на об’єднання Богоявленської братської школи з Лаврською” (12 березня 1632 р.). Йдеться про утворення одного з перших в Україні вищого навчального закладу — Києво-Могилянського колегіуму (з 1701 р. академії). Започаткований П. Могилою за підтримки Запорозького війська 1.

“Історія української культури” (документи і матеріали) містить в собі цінні джерела пов’язані з діяльністю Київської колегії. Конкретніше про авторитет духовних осіб, викладачів школи: “Лист Київського митрополита І. Борецького до царя Михайла Федоровича і патріарха Філарета про направлення в Росію ієромонаха Памви Беринди для виправлення церковних книг” (1624 р.). Зміст листа зводиться до того, що І. Борецький просить посприяти Памві Беринді для його приїзду, утримання, підтримуючи при цьому імідж стосовно високого інтелектуального рівня даної особи, також просить те, щоб він не залишився там, тобто в Москві, а вже після виконаної роботи, відрядити його в Києв, адже він тут дуже потрібний. Варто згадати про С. Косова митрополита Київського, він очолював церкву після смерті Петра Могили 1647 р. Адже відомо, що митрополит був своєрідний протектор Київської колегії. Тому наявні такі документи: витяги “Із грамоти Посольського приказу Київському митрополиту С. Косову про направлення в Москву вчених ієромонахів А. Сатановського і Д. Птицького для перевірки перекладу Біблії з грецької мови на слов’янську ” і уривок ” Із листа Київського митрополита С. Косова до Посольського приказу з повідомленням про посилку в Москву монахів для вчених занять і з проханням надати допомогу київським школам”, ці два документи датуються 1649 р. Доцільність залучення цих джерел до роботи випливає з того, що Москва помітила наявність високоосвічених людей в Києві, просить згоди на запрошення на роботу до себе. З іншого боку митрополит С. Косов просить матеріальної допомоги для навчальних закладів у Києві. Звичайно, це стосується передусім Київської колегії. Дані документальні матеріали дають змогу побачити основні кадри Київської колегії, їх професійну якість як фахівців своєї справи 2.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Kyjevo Bratska Kolegija (267.0 KiB, Завантажень: 7)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
завантаження...
WordPress: 23.5MB | MySQL:26 | 0,322sec