Дикція

Тема. Дикція.

Мета: вчити дітей правильно вимовляти кожен мовленнєвий звук, виразно артикулювати, якісно розпізнавати звуки мовлення;

розвивати органи артикуляції в учнів;

виховувати наполегливість, старанність учнів, бажання виправити і вдосконалити свою дикцію.

Хід заняття.

Теоретичний матеріал.

Дикція – це чітка правильна вимова кожного мовленнєвого звука, правильна, виразна артикуляція, засіб якісного розрізнення звуків мовлення.

Дикція – це важливий компонент культурного мовлення: уміння правильно вимовляти всі голосні і приголосні звуки.

Помилки вимови різняться і виникають унаслідок певних органічних і неорганічних вад у побудові мовленнєвого апарату.

Неорганічні вади можна ліквідувати за допомогою певного комплексу тренувальних вправ..

Виразність і чистота дикції досягаються правильністю артикуляції, тобто чіткістю роботи органів мовлення та їх рухів під час вимовляння звуків.

 

Вправи для виправлення дикції.

Вправа 1.

Розкривати і закривати рот, опускаючи нижню щелепу приблизно на два пальці, але без напруження, м’яко. Язик у роті повинен лежати плоско, торкатися кінчиком нижніх передніх зубів. Проробити це необхідно декілька разів, не поспішаючи.

 

Вправа 2.

Опускати та піднімати нижню щелепу. Легенько прикушувати губи, поперемінно, під лічбу.

 

Вправа 3.

Поперемінно піднімати і опускати кутики стулених губ. Дихання через ніс. Щелепи зімкнуті. Вдих – губи розтягнути в сторони й кутики підняти вгору – усмішка стуленими губами. Видих – усмішка зникає. Вдих – кутики опустити донизу, як під час плачу. Видих – вираз обличчя звичайний.

 

Вправа 4.

Витягнути губи «трубочкою» вперед (як для вимови звуку «у») і одразу ж активно розтягнути їх у сторони, ніби усміхаючись, не оголюючи зубів.

 

Вправа 5.

Витягнути губи «трубочкою» вперед. Робити ними колові рухи праворуч, потім ліворуч. Нижня щелепа при цьому нерухома.

 

Вправа 6.

Вимовляти у швидкому темпі склади (за таблицею складів0, добираючи повітря після кожного рядка

Бі, бо, бе, бу, би, ба

Ві, во, ве, ву, ви, ва

З цими ж голосними вимовляти всі приголосні абетки.

 

Вправа 7.

Вимовляти в швидкому темпі як слова з наголосом на останньому складі.

Бівігідіжі бевегедеже бавагадажа

Бововгодожо бувугудужу бивигидижи

Зікіліміні зекелемене закаламана

Зоколомоно зукулумуну зикилимини

Пірісітіфі пересетефе парасатафа

Поросотофо пурусутуфу пирписитифи

Хіцічішіщі хецечешеще хацачашаща

Хоцочошощо хуцучушущу хицичишищи

Приголосні повинні звучати чітко в повільному і пришвидшеному темпі. Чіткість не повинна заважати мелодійності голосних звуків.

 

Вправа 8.

Чітко , але без напруження вимовляти початкові та кінцеві приголосні у словах

« Склад, скляр, страх, струс, струп, страж, склеп, скрип;

Штраф, шквал, вдих, взвод, вміст, вплив, вступ, втрьох»

 

Ігри для артикуляції звуків.

Гра «Конячка».

Цок – цок – цок, біжать конячки,

Дуже весело біжать.

Як малечу покатають,

Будемо їх годувать.

Цок – цок – цок,

Цок – цок – цок!

Присмоктати язик до піднебіння і клацнути.

 

Гра «Гойдалка» (вимова звуків г, ж. з. с)

Ми на гойдалці гойдались,

Вгору – вниз, вгору – вниз.

Дуже жваво ми гойдались,

Покатались, зупинись!

Напруженим язиком тягнутися до носа, та до підборіддя.

 

Гра «Смачне варення» (вимова звуків в, б)

Ах, яке смачне варення,

Забруднились губи всі.

Язичком ми поведемо,

І варення підберемо.

Облизати верхню губу і заховати язик у рот.

 

Гра «Дудочка» (вимова звуків д – т)

Ду –ду, ду – ду, дудочка,

Ду – ду, ду – ду – ду .

Ось заграла дудочка

Ту – ру. Ту – ру, ру.

 

Підсумок заняття.

Виконуючи такі вправи щоденно, не тільки в школі, а й вдома, з батьками, ви зможете виправити вади вашої дикції.

Також у виробленні правильної дикції важливе значення мають скоромовки, чистомовки. Пригадайте, які ми вивчали на уроках читання.

завантаження...
WordPress: 18.17MB | MySQL:23 | 0.962sec