Дружний колектив: який він?

Мета: розширити знання дітей про шляхи формування міцного колективу, узагальнити значимість слова «дружба». Навчити школярів ввічливого спілкування з ровесниками, дорослими, розкрити перевагу доброти над байдужістю. Учити виявляти турботливе ставлення до інших, висловлювати свої думки, знаходити конструктивні способи вирішення проблемних ситуацій. Розвивати в дітей критичність стосовно себе й товаришів, творчість, уміння реалізовувати себе в піснях, жартах, конкурсах. Сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків, створенню атмосфери співтворчості і співпраці. Формувати в учнів чуття єдності з колективом. N Зміцнювати взаєморозуміння, бажання прийти на допомогу іншому. Виховувати повагу до товаришів, почуття відповідальності за свої слова і вчинки.

 

Обладнання: шість столиків розташовані півколом. Кожен столик прикрашений вишивкою. У вазах — власноруч зроблені квіти. Є окремі місця для глядачів, повернуті до місць школярів з метою налагодити тісний зв’язок з гостями. У класі влаштована виставка дитячих робіт «Символічне зображення класу». {Учні використали образи рослинного, тваринного, предметного світу.)

Вік дітей: середній шкільний.

Форма: бесіда з використанням ділової гри «Діамант», вправ, завдань, ігрових моментів з діагностичною та корекційною спрямованістю.

Попередня робота: бесіди з учнями, читання психолого-педагогічної літератури, розучування пісень, написання творів «Мій клас і його проблеми», підготовка виставки малюнків. Клас поділено на шість груп (по п’ять дітей у кожній).

 

Епіграф:

Друзів голоси нехай лунають,

Пісня й слово хай чарують нас!

(В. Лучук)

 

Хід заходу

 

Психолог. Наша зустріч сьогодні — незвичайна. На цьому занятті наш клас стане нехай скромним, але напрочуд зручним і затишним кафе. Ви зі звичайнісіньких школярів перетворитеся не просто на його постійних відвідувачів, добрих і вірних друзів, а разом зі мною будете його справжніми господарями. Адже кожен із нас є господарем власних думок і має право на їх вільне висловлювання. Які прекрасні, доброзичливі господарі ми радо вітаємо шановних гостей, які переступили поріг нашого кафе, а значить — стали учасниками розмови в колі друзів.

Завітали ми сюди, щоб стати трішки ближчими, ріднішими, зрозуміти себе й інших, побачити себе очима своїх товаришів, допомогти один одному змінитись, відверто поговорити про ті проблеми, які нас хвилюють найбільше, зробити все можливе, щоб їх вирішити. Кожен із вас представлятиме певну систему поглядів, матиме свої функції, висловлюватиметься як член нашого колективу. Отже, познайомтеся з нашими теоретиками, практиками, діагностами. (Кожна мікрогрупа з 5 учнів займає 2 окремих столики.)

З давніх-давен люди, вдивляючись в обличчя один одного, намагалися збагнути настрій, наміри, характер людини.

Але змінити власний стан, настрій, емоції можна в тому разі, якщо поглянути на себе збоку. Мені б дуже хотілось, щоб кожного разу, коли ви будете збиратися разом, настрій у вас був чудовий. Я хочу запропонувати цікавий спосіб розшифрування ваших емоційних станів, так званий «емоційний термометр». Таким чином ми матимемо уявлення про «температуру» в нашому кафе і спробуємо визначити причини, які впливають на її зміну. Запрошую діагностів мені допомогти.

Діагности. Кожен має вибрати таку позначку на емоційному термометрі, яка найбільше відповідає емоційному стану на даний момент (сленг «погано», «кепсько», «добре», «я щасливий»}. Діагности вимірюють «температуру» за кожним столиком.

Результати діагностування переконують у тому, що не все так погано у нашому домі, але є певні проблеми. Адже якщо хоч одному з членів нашого колективу погано, значить не все у нас гаразд.

Отже, наш клас і його проблеми. Свої думки з приводу цього висловлять практики.

(Діти готували твір-роздум «Мій клас і його проблеми».)

А наше завдання полягає в тому, щоб підсумувати сказане практиками, назвавши чотири найголовніших проблеми, без розв’язання яких не можна сформувати справжній колектив.

(Висловлювання учнів.)

 

 

 

 

(Узагальнюючи сказане, школярі виділяють такі проблеми: агресивність у ставленні один до одного, непривітність, жадібність, образливе ставлення до дівчат, не згуртованість, недисциплінованість окремих учнів.)

 

Ділова гра «Діамант»

Школярам пропонується намалювати «діамант» (ромб, розділений на чотири клітинки) і розмістити названі проблеми в порядку зростання їхньої значимості:

  • найважливіша проблема;
  • важливі проблеми;
  • менш важлива проблема.

    Разом діти створюють спільний «діамант», виділивши найактуальнішу проблему.

     

    Психолог. Таким чином, серед причин переживань на першому місці — конфлікти з товаришами, які відбуваються від невміння домовитися, стримати себе. У наших силах перетворити наш проблемний діамант на коштовний камінь. Подумайте, чи часто кожен із вас помічає тих, хто поруч? Розуміє їхні біди і радощі? Подає руку допомоги? Не так легко досягти того, щоб допомога й увага до інших людей були не насильством над собою, а таким самим природним явищем, як усмішка. Проте головне — прагнути цього. Щоб зрозуміти товариша, слід зазирнути в самого себе.

    Учень. Не говори про доброту,

    Коли ти нею сам не сяєш,

    Коли у радощах витаєш,

    Забувши про чужу біду,

    Бо доброта не тільки те,

    Що обіймає тепле слово.

    В цім почутті така основа,

    Яка з глибин душі росте.

    Коли її не маєш ти,

    То раниш людяне в людині.

    Немає вищої святині,

    Ніж чисте сяйво доброти.

     

    Психолог. Цікаво було б відкрита скарбничку загальнолюдської мудрості, звідки ви могли б запозичити нові знання, практичні поради. Слово мають теоретики.

    Теоретики. Дружба — це святе слово, святе поняття, яке можливе тільки на основі взаємоповаги. Справжньою основою для дружби є рівність. В усі часи вважалося великою цінністю мати друга. У скіфів дружба перевірялася кров’ю та оформлялася спеціальним договором і великою клятвою. Надрізавши пальці, побратими зливали свою кров у чашу і, змочивши в ній кінці мечів, куштували цю кров. Після цього ніщо це могло їх розлучити.

    В епоху середньовіччя дружба вважалася втіленням благородства й вірності. А для людей епохи романтизму дружба — це живе почуття, безпосереднє життєве переживання.

    Сучасні словники й підручники визначають дружбу як близькі стосунки, що засновані на взаємній допомозі, прив’язаності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активній зацікавленості один в одному.

    Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Де немає повної відвертості, не може бути і дружби. У тих людей, які нас оточують, є певні недоліки. Хто не хоче мати друга без недоліків, той залишається без друзів. Ось чому не може бути міцної дружби без того, щоб люди не пробачали один одному. Іноді в стосунках виникають непорозуміння, які можна подолати тільки разом.

    Найміцніша дружба зав’язується в тяжку годину випробувань. Вірність друга потрібна не тільки в радості. У біді вона просто необхідна. Окрасою будь-якої домівки називають друзів, які її відвідують.

    Справжній друг, який віддає частку свого серця, силу почуття, вартий того, щоб його цінували й берегли.

    Учитель. Отже, ми простежили еволюцію поняття «дружба» і маємо уявлення про те, якими мають бути дружні стосунки між людьми. Ми також змогли практично поглянути на те, що нас найбільше хвилює в колективі. Звичайно, кожен колектив проходить свої певні стадії розвитку. Ми змінюємось, дорослішаємо, набираємось життєвого досвіду. Отож спробуйте оцінити, наскільки ви дружні, на що більше схожий ваш колектив: на «факел, що палає», «червоне вітрило», «мерехтливий маяк», «м’яку глину», «сипучий пісок». Діагности словесно й образно (за допомогою малюнків) опишуть стадії розвитку колективу. Ваше завдання полягає в тому, щоб вибрати той варіант опису, який найбільше відповідає колективу, у якому ви навчаєтесь, працюєте, відпочиваєте.

    Діагности.
    Який,
    у нас колектив?

    Сипучий пісок. Не так рідко зустрічається на нашому шляху сипучий пісок. Скільки піщинок зібрано разом, і водночас кожна з них сама по собі. Повіє легенький вітерець — віднесе частину піску, що лежить скраю, подалі. Повіє вітер сильніше — рознесе пісок на всі боки, поки хто-небудь не згребе його в купу. Буває так і в колективах. Неначе всі разом, і в той же час кожен сам по собі. Немає зв’язку між людьми. В одному випадку вони не прагнуть піти один одному назустріч. В іншому — не бажають знайти спільних інтересів, спільної мови. Немає тут того авторитетного центру, навколо якого відбувалось би об’єднання, згуртування людей, де кожен відчував би, що він потрібний іншому. А поки «сипучий пісок» не приносить ні радості, ні задоволення тим, хто є в його складі.

    М’яка глина.
    Відомо, що м’яка глина — матеріал, який порівняно легко піддається обробці й з нього можна ліпити різні вироби. У руках майстра, а ним може бути в групі й староста, і просто авторитетний учень, і класний керівник, цей матеріал перетворюється на прекрасний виріб. Але якщо до нього не докласти зусиль, то він може залишитися простим шматком глини. На цій стадії більш помітні зусилля для згуртування колективу, хоча це можуть бути перші кроки. Не все виходить, нема достатнього досвіду взаємодії, взаємодопомоги. Важко досягти якої-небудь мети. Стосунки в основному доброзичливі, проте не скажеш, що діти завжди бувають уважні одне до одного і готові прийти на допомогу. Якщо це й відбувається, то рідко. У групі існують замкнені приятельські угруповання, які мало спілкуються між собою. Справжнього хорошого організатора поки немає. Чи він не може себе проявити, чи просто йому важко, бо нікому його підтримати.

    Мерехтливий маяк. У штормовому морі мерехтливий маяк і початківцю, і досвідченому мореплавцеві приносить упевненість, що курс вибраний правильно. Необхідно тільки бути уважним, не втратити маяк з поля зору. Зауважте, маяк не горить постійним світлом, а періодично викидає пучки світла і неначе говорить: «Я тут. Я готовий прийти на допомогу». Колектив, який формується в класі, також подає кожному сигнал: «Так тримати». У такій групі переважає бажання працювати спільно, допомагати один одному, товаришувати. Але бажання — це ще не все. Дружба, взаємодопомога потребують постійного горіння, а не поодиноких, нехай навіть дуже частих, спалахів. Водночас у групі вже є на кого покластися. Проте недостатньо виявляється ініціатива, рідко вносяться пропозиції щодо покращення справ не тільки у себе в класі, але й у школі. Бачимо прояви активності спалахами, та й це не у всіх.

    Червоне вітрило. Символ спрямованості вперед, дружньої вірності й обов’язку. Тут живуть і діють за принципом: «Один за всіх — і всі за одного». Дружня прихильність і зацікавлення справами один одного поєднуються з принциповістю і взаємною вимогливістю. Командний склад вітрильника — знаючі та надійні організатори й авторитетні особистості. До них ідуть за порадою, допомогою. У більшості членів екіпажу є почуття гордості за колектив. Усі переживають, коли з кимось трапиться невдача. Група цікавиться тим, як ідуть, справи в паралельних класах, іноді приходять на допомогу, коли їх просять про це. Але хоча група згуртована, вона не завжди готова йти всупереч бурям. Не завжди вистачає мужності визнати свої помилки зразу, але це становище може бути виправлене.

    Факел, що палає,
    — це живе полум’я, матеріалом якого є міцна дружба, єдина воля, взаєморозуміння, ділова співпраця, відповідальність кожного не тільки за себе, а й за інших. Тут яскраво виявляються всі якості колективу, які характерні для червоного вітрила. Але не тільки це. Справжнім колективом можна назвати тільки таку групу, яка не залишається у вузьких рамках. Справжній колектив той, де люди самі бачать, коли вони потрібні, і самі йдуть на допомогу; той, де не залишаються байдужими, якщо іншим погано; той, який веде за собою, освітлюючи, як легендарний Данко, жаром свого палаючого серця дорогу людям.

     

    Психолог. Отже, хто впізнав свій колектив? Який опис видається вам найбільш влучним? Я думаю, ми переконались у тому, що дружба, взаємодопомога потребують постійного горіння, а не поодиноких, нехай навіть дуже частих, спалахів. (Діти висловлюють свої думки й
    обґрунтовують їх.)

    Яким чином досягти найвищої стадії розвитку колективу? Що треба зробити, щоб наш клас став дружнішим, щоб ми горіли єдиним бажанням спілкуватися з однокласниками, усі справи вирішувати дружно, натхненно й творчо працювати? Зараз ми спробуємо це з’ясувати.

    Досить часто у вас виникають такі ситуації, коли ви ведете себе агресивно стосовно своїх товаришів, батьків, учителів. Імовірно, це відбувається тому, що вас супроводжують хвилювання, роздратування, злість, гнів.

    Нехай кожен згадає ситуацію, коли він востаннє злився, втратив контроль над собою і заподіяв комусь зло. Дозвольте своїй пам’яті відновити свої переживання й відчуття. Що ви тоді подумки собі говорили, що підказувало вам ваше «чортеня». У кожному з нас сидить таке «чортеня», яке умовляє нас зробити щось погане, пережити щось неприємне. Його функція — заподіяти іншому зло. {Діти відтворюють словесні формули, які активізують агресивність людини.)

    Якщо ви комусь погрожуєте, то знайте, що вашими вустами говорить «чортеня». Ідеться про вербальну агресію.

    Але чи говорив щось у цьому разі ангел-охоронець, чи умовляв, чи закликав до чогось? Якщо ні, то уявіть собі, що саме він міг би сказати. Його основне завдання — захистити від неприємностей того, кого він оберігає. Слова «ангела-охоронця» звучать як попередження включити внутрішній сигнал, дихати глибше, зачекати і не приймати необдуманих рішень. У таких випадках не слід думати про свій гнів, про те, що тобі зробили щось погане. Доцільно було б поміркувати про шляхи виходу з цього стану.

    Помічено, що люди можуть допомогти собі, подумки розмовляючи із собою. Варто навчитися прислухатися до себе.

    (Діти називають слова, вирази, за допомогою яких можна уповільнити і звести нанівець агресивність, спрямовану на товариша.)

    Вчасно ввімкнений «стоп-сигнал» здатний зупинити руку, яка піднялася на однокласника.

    Як ви вважаєте, чи можуть руки допомогти потоваришувати? Заплющіть очі. Нехай тепер кожен візьме правою рукою руку сусіда і потримає її у своїй. Що можна сказати про руки? Опишіть свої відчуття. Діти добирають ряд слів-епітетів: теплі, ніжні, лагідні, працьовиті, добрі, гладенькі, м’які й т. ін. Невже можна образити людину, якщо в неї такі теплі, добрі руки? А які руки бувають, коли вони злі? (Холодні, неприємні, крижані, колючі, погані, слизькі.) Тож якщо хочеться образити кого-небудь із товаришів, необхідно згадати про добрі руки.

    У ході нашої розмови ми дійшли до «Пункту прокату ідей». Зрозуміло, що в шкільному житті трапляються різні випадки. Іноді здається, що силою можна вирішити певну проблему. Пригадайте конкретну ситуацію, коли ви поводилися агресивно, але й до сьогодні не уявляєте, як можна було б вчинити інакше. Зараз у вас є можливість позичити в когось ідею вирішення цього питання. Про цей випадок слід розказати. За порадою ви маєте право звернутися до кожного з присутніх (учнів, учителів, гостей) так: «Можна, я позичу ідею у…» (вказати ім’я).

     

    Ситуації, запропоновані школярами для аналізу

  • Діти шостого класу хотіли пограти у м’яча після уроків, але майданчик зайняли учні сьомого класу, які, не зважаючи на прохання, не йшли з поля. Тоді шестикласники стали їм заважати, кидаючи каміння. Учні сьомого класу покинули гру і полізли в бійку. Спробуйте допомогти розв’язати цей конфлікт іншим способом.
  • Одного разу взимку наш клас грав у сніжки. Хтось поцілив моєму однокласникові в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме це зробив, він підійшов до мене і почав погрожувати. Я не витримав, і ми влаштували бійку. Який вихід обрали б ви?
  • Якось я була свідком такого випадку. Один мій однокласник полюбляє ображати дівчат. Як правило, серйозної причини на це хлопець не шукає. Тому не дивно, що, коли він підійшов до пар ти, за якою сиділа дівчина, невдовзі почувся крик, полетів портфель і взагалі — явище було неприємне. Я знаю, чим закінчилася ця історія. Але цікаво, який вихід обрали б ви як спостерігач?
  • Учень відповідає біля дошки. Але варто йому трішки замислитись, як зразу піднімається «ліс рук», а найнетерплячіші висловлюють невдоволення, посміхаються. Хлопець усе більше і більше заплутується й невдовзі зовсім замовкає. На очах з’являються сльози. Чи можна було б цьому запобігти?

    (Під час обміну ідеями школярі мали можливість обрати варіанти вирішення даних ситуацій, які базуються на взаєморозумінні.)

    Теоретики.
    На жаль, коли між людьми виникають непорозуміння, обидві сторони найчастіше вишукують образу й віддаляються. Така поведінка недоцільна. Спілкування можна порівняти з ліками, якими лікують хворобу. Ліки (спілкування)

    не розв’язують проблем, але одужання відбувається швидше. Якщо кожна сторона від них відмовляється, захворювання поширюється і хвороба стає серйозною. Дуже важливим чинником спілкування і гарного настрою є почуття гумору. Чим більше гумору під час спілкування, тим більш позитивним стає ставлення один до одного.

    Психолог. Спробуймо скористатися цими слушними зауваженнями і зробити крок назустріч. Є сприятливі обставини для того, щоб перепросити тих, кого ви коли-небудь образили. Подумайте, до кого ви хотіли б звернутися зі словами вибачення. Оскільки в нашому колективі, як правило, більшість образ дістається дівчаткам, то сьогодні хлопці хочуть їх приємно вразити і подарувати декілька хвилин гарного настрою.

    (Проводиться конкурс-сюрприз на краще звертання, побажання, комплімент дівчатам.)

    Отже, розвивайте в собі бажання першими зробити крок до примирення. Чим довше ви ображаєтесь або обурюєтесь, тим менше у вас можливостей поновити стосунки. Коли ви повністю або частково винні в конфлікті, сховайте гордість якнайглибше і дійте. Скажіть, що ви винні і зробите все, щоб стосунки відновились. Пообіцяйте, що будете уважнішими й стриманішими, адже ми всі помиляємося.

    Варто навчитися розуміти членів свого колективу, інтуїтивно відчувати і вгадувати їх настрій, стан, бажання. Зараз ми спробуємо перевірити, наскільки добре розвинене у вас це вміння.

     

    Цікаві завдання

    Учням пропонується виконати цікаві завдання. Практики пояснюють умови виконання.

    «Співзвучність». Два члени групи стають спиною один до одного. На сигнал вони починають віддалятися в різні боки. Діти повинні одночасно озирнутися й посміхнутися, причому без будь-якого сигналу з боку групи. Слід відчути той момент, коли партнер оглянеться. Потім учасники обмінюються своїми відчуттями.

    «Місток». На підлозі проведено дві лінії. Відстань між ними ЗО см. Одночасно на цей «місток» з обох сторін стають учасники гри. Під ними — «бурхлива гірська річка». Діти повинні домовитися між собою, як перейти місток. Дозволяється користуватися лише мовою жестів і мімікою.

    Учитель. Ми переконалися в тому, що досягти гармонії в стосунках, спільних діях не так просто. Ось тому, перебуваючи в колективі, доцільно дотримуватися певних норм у спілкуванні. Про це варто пам’ятати щодня. Тому кожного ранку, вирушаючи в школу, не забувайте взяти з собою «валізку».

    (Учні
    починають збирати «валізку» в далеку дорогу. У цю «валізку» складається все те, що, на думку групи, допомагає людині в спілкуванні з іншими, усі позитивні риси характеру, уміння, які цінують у класі. Школярі називають такі риси характеру і якості: доброзичливість, стриманість, тактовність, товариськість, справедливість, миролюбність, життєрадісність, гумор, ерудованість, відкритість, урівноваженість, чесність, чуйність, уміння прийти на допомогу, порадити, тримати чужі секрети, співчувати, поважати співрозмовника, вислуховувати, пробачати помилки, не заздрити, не принижувати.)

    Не менш важливо вміти дотримуватися даного вами слова, бо з цього й починається довіра. І якщо ви протягом нашої зустрічі відчули, що, можливо, в певній ситуації поводилися не так, як годиться товаришу, однокласникові, то це вже плюс. Адже головне — вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів. У нас є чудова можливість у присутності своїх однокласників укласти цікавий контракт.

    Учень (зачитує).

    «Я… хочу змінити свою поведінку стосовно своїх однокласників та інших
    людей. Не хочу чинити їм зло, ображати чи викликати в них страждання.

    Зобов’язуюсь перед самим собою бути стриманим, поважати однокласників, не заздрити, не принижувати їх. Зобов’язуюсь розпочати роботу над собою».

    Хто з вас хотів би укласти зі мною договір?

    У разі згоди слід повторити вголос текст контракту і поставити свій підпис.

    Психолог. Дорогі діти! Поряд з вами живуть ваші ровесники. Часто їм буває сумно, погано, тривожно, душа сповнена переживаннями. І допомогти один одному можемо тільки ми, адже живемо, навчаємось, працюємо, відпочиваємо разом, в одному колективі. Подати руку допомоги слід зараз, сьогодні, бо завтра може бути пізно, і дитина так і залишиться самотньою. Не відштовхуйте від себе тих, хто потребує вашої підтримки. Поєднайте в собі теоретика, діагноста і практика. Теоретик знає, що таке дружний колектив і як досягти в ньому гармонії.

    Діагност уміє чітко визначити, у якому емоційному стані, настрої перебуває його товариш. А практик реалізує ці вміння і віднаходить шляхи та слова, щоб порадувати своїх однокласників, знаходить ефективні способи вирішення проблемних ситуацій, сприяє зміцненню дружніх взаємин у класі.

    Ось у моїх руках невеличкий шкільний дзвоник. Відомо, що з давніх-давен дзвони використовувалися для сповіщення про якусь дуже важливу подію. Сьогодні наш маленький дзвоник теж б’є на сполох, закликаючи до згуртованості, доброзичливості, уважності, доброти, бо саме ці якості роблять нас справжніми людьми і допомагають у формуванні дружного колективу, налагодженні товариських стосунків.

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,607sec