Дози опромінювання від природних та техногенних джерел радіації

Тема. Дози опромінювання  від природних та техногенних джерел радіації.

Мета. Ознайомити учнів із джерелами радіаційного забруднення , вивчити

дози опромінювання від природних та техногенних джерел радіації,

показати вплив  радіаційного забруднення  на життя і здоров’я

людини;розвивати вміння працювати з  додатковою літературою,

узагальнювати та систематизувати  вивчений матеріал.

Обладнання: карта «Радіоактивні  забруднення території України», дозиметр.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1.Повідомлення учнів.

2.Фронтальна бесіда.

– У чому суть іонізуючого випромінювання?

– Які одиниці вимірювання радіації вам відомі?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст.

Дози  та види опромінювання.

Радіація за своєю природою шкідлива для життя. Малі дози опромінення можуть «запустити» ще не до кінця вивче­ний ланцюг подій, який призводить до онкологічних захворювань як до генетичних ушкоджень.

Під час аварії на ЧАЕС в ат­мосферу потрапили близько 450 типів радіонуклідів (у тому числі ті, яких раніше не було в атмо­сфері Землі). їх основу становив ізотоп Іоду-131, який швидко роз­падається (7 днів). Після його роз­паду радіоактивність знизилася, залишилися Цезій-137, Стронцій-90 (період напіврозпаду — 29 років), Радію-226 (1622 роки), трансура­нові елементи (Плутоній).

Періоди піврозпаду різних елементів мають широкий діапазон. Таке поняття, як колек­тивна ефектна доза, показує сумар­ний ефект опромінення для організму і складається із зовнішньо­го та внутрішнього опромінення.

а)Види опромінення.

Зовнішнє опромінення об’єкт отримує від зовнішніх джерел оп­ромінення (природний фон, теле­візор, комп’ютер).

Внутрішнє опромінення є ре­зультатом опромінення продукта­ми розпаду радіонуклідів, що по­трапляють в організм людини та тварин з їжею, під час дихання, з димом тощо.

б)Дози опромінення.

Шкала ступенів опромінення людини

450 Бер — тяжкий ступінь оп­ромінення (смерть);

100 Бер — нижній рівень знач­ного опромінення;

75 Бер — короткочасні не­значні зміни складу крові;

30 Бер — опромінення при рентгеноскопії (місцеве);

25 Бер — допустиме аварійне опромінення персоналу;

10 Бер — допустиме аварійне опромінення;

5 Бер — допустиме опромінен­ня персоналу в нормальних умо­вах за рік;

З Бер — опромінення при рент­генографії зубів;

500 мБер — допустиме опромі­нення населення в нормальних умовах за рік;

1 мБер — перегляд одного хо­кейного матчу по телевізору.

 

Залежно від розподілу в ткани­нах організму розрізняють радіо­нукліди, які:

1)   нагромаджуються в кістках (Стронцій, Кальцій, Барій, Радій, Плутоній, Ітрій);

2)   у печінці (60 %) й скелеті (25 %) (Лантан, Прометій);

3)   розподіляються рівномірно (Тритій, Карбон, Ферум, Полоній, інертні гази);

4) у м’язах (Калій, Рубідій, Цезій);

5)       у селезінці, лімфатичних вуз­лах (Ніобій, Рутеній);

6)       у щитоподібній залозі (Іод);

Радіоізотопів у щитоподібній залозі концентрується в 100—200 разів більше, ніж в інших ткани­нах, органах.

Доза, яку одержує людина, залежить від виду  випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючо­го випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об’єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий.

в)Основну небезпеку становлять джерела радіації, створені людиною:

– видобуток і переробка урану,

– випробування ядерної зброї,

– атомні енергетичні станції,

– промислові відходи, технічні аварії.

 

Незважаючи на небезпеку, радіоактивні речовини використовуються в багатьох галузях виробництва і науки. Згадаємо медицину. За допомогою радіоактивних речовин отримують тіньові зображення внутрішніх органів (рентгенівське обстеження). Радіоактивні речовини використовуються і на атомних електростанціях для одержання електричної енергії. Одна з таких АЕС знаходиться в нашій області, в місті Нетішині.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Робота з додатковим матеріалом.

1.1 Специфічність дії іонізуючого випромінювання.

Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином. Припустімо, що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть ви­користані як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під час потрап­ляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв’язки, ато­ми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходи­ти сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв’язки відновлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв’язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випро­мінювання зумовлений не кількістю поглинутої об’єктом, що опромі­нюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.

Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого ви­промінювання на організм людини:

  • органи чуття не реагують на випромінювання;
  • малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичува­тися в організмі ;
  • випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його, спадкоємців;
  • різні організми мають різну чутливість до випромінювання.

1.2.Залежність ураження від поглинутої дози .

Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкод­жень їх поділяють на три групи:

І)соматичні,  ІІ) соматико-стохатичні (ви­падкові, ймовірні),  ІІІ)генетичні.

За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби.

 

Поглинена доза D, Гр (грей)=дж/кг

 

Наслдіки

 

Прояв

 

менше 0,1

Спадкові порушення (генетичні ефекти), які рідко виникають.  

У потомстві

 

0, 1 – 1,0

Віддалені наслідки (соматичні ефекти). Через кілька років
 

1,0 – 2,0

Легка форма променевої хвороби. Ослаблений імунітет. Через кілька місяців
 

2,0 – 3,0

Гостра форма променевої хвороби. Через 1 – 2 місяці
 

 

3,0 – 10, 0

Середня форма променевої хвороби, що переходить у важку. Ураження кісткового мозку.  

Через 12 – 30 діб

 

10, 0 – 50, 0

Кишкова форма променевої хвороби. 7 – 10 діб
 

50 – 100

Токсична форма променевої хвороби. 4 – 8 діб
 

понад 100

Церебральна форма променевої хвороби.  

Кілька годин

V. Домашнє завдання. (Виберіть одне із завдань)

1. Підготуйте 1-2 питання , на які би ви хотіли почути відповіді.

2. Поцікавтесь, яка радіаційна ситуація у нашому районі?

3. Які є зони радіаційного забруднення?

завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,325sec