ДОСЯГНЕННЯ МАТЕМАТИКИ У КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

У 1834 р. відкрито Київський університет на базі Волинського ліцею. Перші два десятиліття його існування пішли на становлення як навчального центру, на вдосконалення та розширення навчальних програм, їх осучаснення. Навчальні курси читались на тогочасному науковому рівні, орієнтувались на досягнення найкращих вітчизняних і зарубіжних авторів Остроградського, Лагранжа, Фур’є, Коші, Біо. Були прочитані такі курси: аналітична геометрія (професор С. С. Вижевський (1783-1850), О, Н. Тихоманлрицький (1810-1888)), диференціальне і інтегральне числення, інтегрування диференціальних рівнянь і варіаційне числення (С. С. Вижевськнй, Н. А. Дяченко (1809— 1878)), теорія означених інтегралів, числення скінчених різниць і лишків, теорія алгебраїчних рівнянь (М. А. Дяченко), теорія рядів і теорія чисел (Тихомандрнцький), прикладна математика та нарисна геометрія (1. І. Рахманінов (1826-1896)).

Проводились окремі дослідження, які потім захищались, як дисертації: розв’язування двочленних рівнянь (Тихомандрицький), про особливі розв’язки диференціальних рівнянь А. А. Дяченко), про кривизну поверхонь (А. А. Дяченко). У 1852 р. надруковане дослідження М. А. Дяченко “Про вплив інтегрального і диференціального числення на успіхи геометрії в механіці”.

У наступні десятиліття поліпшується стан навчальної, наукової роботи, з’являються оригінальні дослідження та друковані праці. Запроваджуються практичні заняття, нові лекційні курси (теорія чисел, неевклідова геометрія), позанавчальні семінарські заняття для залучення студентів до активної наукової роботи (з 1882 p.). Вчені частіше виїжджають за кордон, проходять там стажування, встановлюють контакти із західноєвропейськими математиками, включаються в їх тематику досліджень.

Ефективно працювало засноване у 1889 р. Київське фізико-математичне товариство, членами якого були викладачі університету, реальних училищ, студенти. На засіданнях товариства розглядались наукова і методична тематика з математики, механіки, фізики та суміжних питань. Значне місце на початку століття в програмі товариства посідали нові питання з алгебри і теорії чисел.

Принципово нові досягнення математики у Київському університеті були пов’язані з переходом туди (1902) на посаду професора кафедри чистої математики професора Д. О. Граве, вихованця Петербурзького університету.

З 1907 р. головну увагу Д. О. Граве зосереджує на наукових, навчальних і методичних питаннях сучасної йому алгебри та теорії чисел. До цього означена тематика в університетах Росії і України або зовсім була відсутня, або з’являлась епізодично, і тому пильна увага до цих предметів була новим явищем у нашій науці і викладанні математики в університетах.

Д. О. Граве зумів зацікавити новими питаннями алгебри й теорії чисел не тільки деяких викладачів університету, а й (і в цьому його головна заслуга і результат його діяльності) здібну частину студентів на своїх лекціях, семінарах, які часто проходили у нього на квартирі. Головними питаннями на студентських семінарах були: арифметична теорія квадратичних форм, теорія груп (центральна частина тематики семінарів і спецкурсів), теорія ідеалів, теорія Галуа, загальна теорія полів, окремі питання теорії еліптичних функцій. До семінару залучалися студенти, починаючи з молодших курсів. Вони вивчали праці сучасних їм математиків, реферували поточну математичну літературу, здобували власні результати і доповідали на семінарах. Деякі з цих результатів включалися до лекційних курсів в університеті.


 

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 1,377sec