Дослідження як засіб створення інтелектуального поля учнів та наближення до реального життя

Дослідження як засіб створення інтелектуального поля учнів та наближення до реального життя

…Людей варто навчати найголовнішим чином тому,

щоб вони здобували знання не з книг, а спостерігали самі небо і землю,

дуби і буки, тобто, щоб вони дослід­жували і пізнавали самі предмети

 а не пам’ятали тільки чужі спостереження і пояснення.

Я.А.Коменський

 

Що собою являє сучасна школа?… Справжня соціально-динамічна система, так званий полілог особистостей. Саме особистість виступає стержнем освіти. Адже школа є простором і часом розвитку людини. Домінуюча ідея сьогодення: освіту не отримують – освіту здобувають. Сучасна школа покликана не просто давати знання, а організувати навчання, готувати учнів до перетворення знань в інструмент творчого освоєння світу.

А чи змінився вчитель?… Так, змінився.. Проте він так і залишився дослідником, який постійно розв’язує задачу на пошук оптимального варіанту зв’язку змісту навчання з можливостями дітей опанувати його.

Згадаймо слова Дістервега: «Поганий учитель подає істину, хороший – учить її знаходити.» Вчитепь-дослідник – це майже діагноз. А чому б цей діагноз не зробити учнівським?

Експерт-анонс

«Навчання як дослідження» – істинний шлях реалізації дитиноцентристської освіти.

Індивідуальність дослідницької діяльності виявляється у визнанні своєрідності учнівського інструментарію, а саме: розвитку пізнавальних інтересів, аналітичних здібностей, змісту й обсягу знань, спостережливості,пам’яті,уваги,гнучкостімислення,багатствауявлень,працьовитості,волі,спроможностідозосередженоїйвідповідальноїпраці.

Різнорівневість«навчанняякдослідження»-умовазміщеннярівновагинавчальногопроцесувнапрямкуі розширенняінтелектуально-операційногополядіяльності.

Палітрадослідницькогопідходу:віддослідженнядо самостійногопошуку,відпошукудотворчості,відтворчості доформуванняпізнавальноїціннісноїорієнтації.

Портфоліодослідження

1.Дослідницькіпроцедурипокликані:

спонукатиучнівформулюватинаявнівнихідеїтауявлення;

зіштовхуватиучнівзявищамиіпроцесами,щовходять, упротиріччязіснуючимиуявленнями;

стимулюватиучнівдовисуванняальтернативнихпри­пущеньіздогадів;

надаватиучнямможливістьдосліджуватисвоїприпу­щеннявпроцесідискусійногообговорення;

створюватиучнямумовизастосуванняновихуявлень доосмислюванняширокогоколаситуаційіявищдля оцінкиїхньогоприкладногозначення.

2.       Таксономічнамодель«навчанняякдослідження».

 

3. Дослідження.

Якщо брати до уваги низький рівень дослідницькогонавчання, коли вчитель ставить проблему й обирає мето­ди її розв’язання, то організація дослідження відбуваєть­ся за такою схемою.

Схема дослідження

Предмет дослідження.

2.Напрямок дослідження .

3.Оформлення результатів дослідження.

4.Підбиття підсумків.

На середньому рівні ініціатива вчителя виявляється лише в постановці проблеми, тоді як методи її розв’я­зання учні шукають самостійно. Учні  обов’язково  скориста­ються загальною схемою.

Переконана, що стимулювання учнів до участі в навчальних дослі­дженнях призведе до самостійної реа­лізації дослідницького потенціалу, а це вже найвищий рівень. Творча осо­бистість сама буде знаходити пробле­ми та шляхи їх розв’язання. В учнів з дослідницьким рівнем мотивації обо­в’язково виникатимуть все нові питання.

Ревізійний епілог, або слово – рекламі

Найважливішою умовою тех­нологічної побудови навчання як дослідження є постійна й послідов­на орієнтація на чітко визначену мету:

допомогти учням в опануванні дослідницькою роботою у пізна­вальній діяльності;

об’єднати розвиток їх інтелекту­альних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу;

створити умови для Формування активної, компетентної, творчої осо­бистості:

лобіювати дослідницькі учнівські інтереси, спрямо­вані на «здобування знань»;

ініціювати самостійність школярів на шляху роз­в’язання пошукових проблем;

дотримуватися психологічних закономірностей опа­нування знаннями – від сприйняття через усвідомлен­ня, осмислення до теоретичного узагальнення.

Життєвоважливпм в організації «навчання як дос­лідження» є оперативний зворотний зв’язок, тому епі­зодичність оцінювання результатів дослідження непри­пустима, адже обраний орієнтир – зростаюча траєкто­рія складності досліджуваного потенціалу, а напрямок корекиійної діяльності вчителя спрогнозований індек­сом наростання дослідницького потенціалу, тоді як

напрямок учня-дослідника вказує на одне – знайти себе, знайти своє я.

 

Методи дослідження

Наука як сфера духовно-прак­тичного освоєння світу — це сис­тематизовані знання про навко­лишню природу, суспільство, лю­дину і, разом з тим, сукупність методів, засобів і способів отри­мання цих знань. Метод як орга­нічна частина виконує особливу функцію. На певних етапах роз­витку науки він може стати сти­мулом або, навпаки, перепоною для розвитку окремих галузей. Сьогодні немає потреби доводи­ти, що успіх будь-якого дослі­дження залежить від досконалості методу, який у ньому застосо­вується.

Мстврі (від грец. methodosцілях до чого-небудь) у найбільш загальному смислі означає спосіб досягнення мети, певним чином впорядковану діяльність. Науко­вий метод — це спосіб пізнання явищ у їх взаємозв’язку й розвит­ку. Застосування правильних ме­тодів спрямовує хід думок дослід­ника, відкриває найкоротіішй шлях до мети.

Тематика дослідницьких робіт виконується на рівні емпіричного дослідження, коли здійснюється процес накопичення фактів і дос­віду. Ще є теоретичний рівень, на якому здійснюється узагальнення практичного досвіду, пояснюють­ся і передбачаються явища, про­цеси.

Методами емпіричного дослі­дження є:

  • • спостереження;
  • • порівняння;
  • • вимірювання;
  • • експеримент.

Спостереження— це система­тичне, спеціально організованесприймання предметів і явищ, які виступають об’єктами досліджен­ня. Це якісна або кількісна реєст­рація розвитку явиша, констата­ція його стану, ознак або власти­востей (наприклад, фаз розвитку рослин, умісту в грунті поживних речовин тощо).

Важлива умова наукового спо­стереження — його об’єктивність, тобто можливість контролю шля­хом або повторного спостережен­ня, або застосування інших ме­тодів дослідження (наприклад, експерименту).

Спостереження як метод до­слідження завжди використовують в експерименті. Наприклад, в аг­ротехнічних дослідах під час сор-товипробувань, вивчення факторів росту та розвитку рослин.

Порівняння — це процес зістав­лення предметів або явищ для встановлення подібності чи відмінності, а також знаходження загального, що може бути власти­вим двом або кільком об’єктам дослідження. Воно передує уза­гальненню — логічному процесу переходу від поодинокого до за­гального чи від менш загального до більш загального знання.

Вимірювання ця процедура, пов’язана з визначенням числово­го значення деякої величини з до­помогою певних одиниць. Об’єк­том може бути будь-що: висота, довжина, маса, час, температу­ра, кількісна характеристика складу речовин досліджуваного об’єкта тощо, засобом — інструмент, прилад або вимірювальна система.

Метод вимірювання викорис­товується в експериментальних роботах. Це візуальні біометричні дослідження: вимірювання й облік кількості листків, квіток; висоти, довжини колоса, початку тощо. У роботі з малими об’єктами ви­користовують прості та біноку­лярні лупи, мікроскопи, для ви­значення кількісного складу пев­них речовин.

Експеримент — метод вивчен­ня об’єкта, коли дослідник актив­но й цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосовує звичайні, не­обхідні для виявлення відповідних властивостей. Сам термін {від дат. ехрегітепіит — спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спостереження досліджу­ваного явища в певних умовах, які дають змогу всебічно вивчити яви­ще, виявити його суть, зумов­леність, усунути побічні фактори, які приховують основний процес, багаторазово відтворити дослід.

У методологічному плані екс­перимент передбачає перехід до­слідника від пасивного до актив­ного способу діяльності.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Лабора­торний проводиться за штучних умов, де експериментатор має можливість добирати параметри, штучно створювати такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту та оптимааьне про­сування дослідника до істини. Він дає змогу контролювати умови, які впливають на перебіг досліджува­них процесів, і точно вираховува­ти результати цих впливів.

Природний експеримент прохо­дить у звичайному природному се­редовищі, де відбуваються до­сліджувані процеси. Прикладом може бути польовий дослід в агро­номії. Це найважливіший метод вивчення життя рослин у природі, взаємозв’язку і взаємодії з різнома­нітними умовами навколишнього середовища. Польовий дослід охоп­лює дослідні й контрольні варіан­ти. Дослідні -це зміна умов ви­рощування рослин, різні агро­технічні засоби або їх поєднання. Варіант, з яким порівнюють дослідні, називають контролем. Дослідні й контрольні варіанти у цілому становлять схему досліду.

Залежно від кількості факторів, які планується вивчати, досліди бувають одно- і багатофакторними, коли вивчають не тільки дію, але й взаємодію факторів. За три­валістю розрізняють короткотер­мінові та багаторічні польові до­сліди. Багаторічні можуть бути стаціонарними, коли робота про­тягом років проводиться на одній ділянці, і нестаціонарними, коли досліди щороку закладаються на інших ділянках.

Залежно від мети експерименти поділяють на:

констатування — проводять для демонстрації явища, за необхідності відшукати в об’єкта раніше невідомі властивості, або вивчити його реакцію на зміни умов навколишнього середовища;

перевірка, або уточнення — використовують для визначення правильності теоретичних побудов у процесі осмислення проблеми;

формування — за потреби створити, сконструювати нові ознаки об’єктів дослідження.

У практиці наукових досліджень наукові методи взаємопоєднані — успішність роботи значною мірою залежить від ефективного доповнення одного методу іншим.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Урок (131.0 KiB, Завантажень: 2)

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Дослідницька робота на уроках (46.0 KiB, Завантажень: 2)

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,310sec