Дошкільний психолог

Необхідно вивчати дітей, яких ми всі дуже любимо, але мало знаємо. Раннє дитинство й дошкільний вік — це той період життя, який необхідно вивчити, щоб передбачати майбутню психологічну біографію людини й навчитися спрямовувати духовний розвиток юної істоти. Ознайомлення з раннім дитинством і з дошкільним періодом життя є надзвичайно важливим у психологічному розвитку людини й у застосуванні правильного виховання. Тому слід почати систематично вивчати дітей задля майбутнього правильного розвитку їхнього характеру. Це завдання можна найуспішніше здійснити в центрі дитячого життя — в дитячих садках. Школа вже не дає таких сприятливих умов, бо там навчання, тобто техніка розумової праці й розумового розвитку, важливіша за виховання, і душа дитини стає наче другорядною.

Тому дошкільний вік — це неповторний час для успішного вивчення дитячої душі.

СПІЛКУВАННЯ

Спілкування і спільна діяльність — це та основа, на якій формується життя дітей. Культивування спілкування в групах дитячого садка й на уроках у школі є однією-з найважливіших цілей і водночас основним засобом виховання й навчання.

При організації й теоретичному осмисленні спілкування з дітьми виникає логічне питання — як відрізнити спілкування від не спілкування. Двоє малят мирно граються. Питання: вони спілкуються, чи ні? Інший приклад: група дітей грається в лікарню. Одна дитина — «лікар» вислуховує всіх «пацієнтів», дивиться в їхнє горло й усім робить уколи. Зовні це дуже схоже на спілкування, а як насправді? Необхідною умовою, що свідчить про наявність справжнього спілкування, є здатність до ідентифікації, до вміння ототожнитися з партнером по спілкуванню, зрозуміти погляди іншого.

На заняттях у дитячому садку або на уроках у школі часто можна спостерігати таку картину: дитина на питання вчителя або вихователя дає «потрібну» відповідь, а в реальному житті поводиться по-іншому: «правильна» відповідь дитини є не наслідком її особистісного розвитку, а результатом роботи її пам’яті. Педагоги й психологи часто зустрічаються з тим, що дитина може слухати й не чути, може дивитися й не бачити. Водночас дорослі також не вміють слухати й чути дітей і не розуміють їх. Чому?

У тлумачному словнику спілкування пов’язується зі словом «спільність». Якщо є загальний контекст взаємодії, то люди спілкуються між собою. Якщо дитина й дорослий існують у різних контекстах, якщо між ними немає спільності, то немає й спілкування. Спілкування завжди передбачає діалог.

Усі ці умови й критерії спілкування існують на всіх вікових щаблях розвитку дитини. Водночас, у кожному віці спілкування має свою специфіку. Спілкування маленьких дітей завжди засноване на їхніх особистих, конкретних стосунках, на симпатії одне до одного й до дорослих. Це стосунки вибору. У кожної дитини буває один або кілька однолітків (і дорослих), яким вони надають перевагу. У дитячій дружбі є своя динаміка — початок взаємної приязні (започатковане у спільній грі, пов’язане з колишнім знайомством тощо), її зміцнення, неминучі сварки, примирення, можливе охолодження при появі нової дружби. Все це реальні факти дитячого життя. З огляду на них, дорослий може впливати на розвиток дитини. При цьому він сам вступає в особисті, дуже важливі для обох сторін взаємини. Стосунки вихователя й дитини, учителя й учня можуть розвиватися по-різному, залежно від конкретних умов і проблем. Незмінним залишається тільки почуття симпатії й поваги з боку дорослого до кожної дитини.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,316sec