ДІВЧИНА-ЧАЙКА

ДІВЧИНА-ЧАЙКА

 

На Чорному морі є острів суворий, німий: червоная скеля на буйнім зеленім роздоллі одна піднімається вгору червоним шпилем.

Давно колись, кажуть, на острів той дикий прибув чоловік з невідомих країв. Маленьке дитятко та вбогії вжитки виніс з човна, заліз у печеру і став собі жити. Згодом дізналися люди, яка була щира душа у того чоловіка: щоночі вогнище велике він розкладав, щоб далеко палало-значило, щоб ті кораблі та суденця, що бігли по хвилях зелених, минали безпечно суворе каміння та банки лихі потаємні; коли ж розбивалось судно, він сам на маленькому човні сміливо кидавсь у море нещасних плавців рятувати. І вдячнії люди охоче давали йому великі дари — і гроші, і скарби, що возили на тих кораблях; нічого не брав чужо­земець, лиш трошки харчів на прожиток, та дрова, та смолу, щоб ними вогнище живити. І скоро дізналися всі про діда чудного, прозвали його  «морським буслом», пізнали й про його дитину, котру, мов русалку, хвилі морські колихали-пестили, котру й каміння німе, і ревуча буря жаліли, втішали. І виросла дивно хороша дочка у старого: біла, мов піна морська, як кушір, кучерявії коси вкривали її по коліна а очі блакитні світились, як море у ранішній час, а зуби блищали, мов перла, з-під вуст коралевих. Нічого вона не боялась: ні бурі, ні грому, ні грізної хвилі, бо море було їй як рідне.

От раз, накупавшись уволю, дівчина тихо заснула на теплім пісочку, і спить вона й чує, щось-то шепоче, а то між каміння забралося троє: птиця-бабич горбоноса, свинка морська та рибонька золотопера. Рибонька й каже:

— Винесу я з глибини перлів, коралів, ясних самоцвітів за те, що вона рятувала мене: лежала я, бідна, на банці. Ся ж добра дитина взяла мене в руки, всміхнулася привітно і тихо пустила у море,- й я знову ожила.

— Я її вивчу так плавать, пірнати, водити веселих танків, таких їй чудових казок розкажу,— промовила свинка морська,— за те, що вона, моя добра, годує мене, ділиться щедро зі мною харчами,— не раз би вже й здохла, якби не вона.

— А я їй,— озвалась задумана птиця-бабич,— я їй скажу новину, та таку, якої ніхто ще не знає. Була я за морем далеко і чула: прибудуть сюди кораблі та галери, на тих кораблях та галерах люди чудні: завзяті, чубаті (їх звуть козаками), нікого вони не бояться і мореві навіть старому дари не дарують. І море сердите поклало свій гнів на чубатих, і доля лиха присудила усіх потопити, побити і скарб їх віддати камінням та банкам. Великої тайни ніхто ще не знає, лиш їй, милосердній, повинна я все розказати за те, що вона і мене врятувала: злочинець якийсь перебив мені стрілкою крила, і я помирала на хвилях зелених; ся ж дівчина мила впіймала мене, замовила кров і якогось там зілля приклала та все годувала-гляділа, аж поки загоїлись крила. За те розкажу їй сю тайну велику…

— Мовчи! — зашуміли, прокинувшись, хвилі,— мовчи, не твоє-бо то діло; не сміє ніхто дізнатись про волю великого моря, не сміє ніхто сперечатися з грізним!

Кинулись хвилі до скелі-каміння, сердито бурчать поміж ними. Та пізно прокинулись хвилі: дівчина вчу­ла, скочила раптом і кличе:

— Вернися, птице-бабичу, вернися, усе розкажи до ладу, щоб я знала, звідки чубатих отих виглядати, як безталанних з біди визволяти?

І день догорів, і сонце пірнуло у море. Настала великая тиша. Лиш в темряві чути, як дід бубонить та збирається вар­ту нічну одбувати. Дочка попрощалася з батьком, лягла у печері. А тільки старий загодився з вогнищем, вона зараз у човник стрибнула, усе зготувала, назброїлась — бурі чекає.

Ще море спокійне, а там щось далеко гуде: то спільничка моря — хмара грозова йде, і моргає страшними очима, і темними крилами віє на дрібнії зорі, і гаснуть ті зорі од жаху. Ось вітер, її посланець, налетів, засвистав, хоче вогнище зга­сити. Та дід догадався, підкинув смоли — розгорілося вогни­ще ще дужче. Знову і ближче ревнула грозовая хмара, і цілая зграя хижих вітрів закрутилась, завила, штовхнула під боки соннії хвилі. Хвилі безладно метнулись до скелі, скеля шпур­нула на їх камінцями, хижо вони проковтнули гостинці і ки­нулись знову до скелі. А хмара надходить, і грім гуркотить, і блискавка хижо моргає, і буря жене-підганяє нещасні гале­ри: щогли ламає, вітрила дере, купає у хвилях солоних. Та борються з морем відважні гребці, не подаються чубаті! І ось надігнало їх море, ось розгойдало страшенно і кинуло просто до скелі,— скеля завила, як хижа звірюка, побачивши ла­сую здобич! І око не вспіло зморгнути — вщент всі галери побиті!

Дівчина страху не знає, дівчина плава, керує човном, ви­хоплює сміливо втопників з моря і жваво на берег безпечний виносить. Вже їх чимало на березі стало,— ще більше їх гине у морі. А дівчина втоми не знає, дівчина і слухать не хоче, що море їй грізно гукає:

Гей, одступись, не змагайся зі мною! Здобич,моя — не оддам я даремно! Гей, одступись, необачна! Доля страшна покарає тебе, одступись-бо!

Байдуже, дівка не слуха! Кинулась хвиля страшенна, утлого човника міцно вхопила, кинула геть аж за банку, роз­била, неначе лушпайку. Дівчина плаче; плаче вона не од болю, плаче вона не од страху, не за човном вона плаче: жаль їй великий, що нічим вже їй рятувати безщасних. „Ні! Таки спробую ще раз!”

Миттю одежу зірвала з себе і кинулась просто у море. Не зглянулось гнівнеє море; хижо коханку свою проглинуло. Та зглянулась праведна доля: смерті собі не знайшла жаліб­ниця відважна: чайкою сірою з моря спурхнула і з гірким плачем полетіла над морем…

А дід і не знав, що дочка поробляє, та ті козаки, що вона врятувала, сказали йому. З горя, з розпуки дід як розводив вогнище, так в його і кинувся просто.

Згибли і дід, і дочка, та згибли не зовсім: щоночі вогник на скелі блукає, а сірі чайки без ліку розплодились на скелі, літають над морем та плачуть-кигичують, лиш тільки зачують хижую бурю, звіщають плавців-мореходців та свідчать про давню давнину, про славную дівчину-чайку.

 

900сл                               Дніпрова Чайка

 

І варіант

 

1. Де відбуваються події, описані в оповіданні?

а) на Азовському морі;                в) на Чорному морі ;

б) на Каспійському морі ;            г) на Червоному морі .

2. Що робив чоловік щоночі?

а) ходив гуляти ;                          в) ходив на полювання;

б) розкладав вогнище;                г) спав.

3. „І вдячнії люди охоче давали йому великі дари – і…

а) гроші;                                       в) зброю;

б) книги;                                       г) одяг.

4. З ким порівнює автор дівчину?

а) з мавкою;                                  в) з богинею;

б) з русалкою;                              г) з царівною.

5. Чим мала віддячити рибонька дівчині за порятунок?

а) золотом;                                   в) перлами і коралами;

б) сріблом;                                   г) золотом і коралами.

6. За що свинка дякувала дівчині?

а) за те,що вона кинула її у воду;         в) за те, що вона годувала свинку;

б) за добре ставлення до неї;       г) за те, що взяла до себе жити.

7. „Нікого вони не бояться і мореві навіть старому…не дарують.

а) золото;                                               в) дари;

б) дівчат;                                      г) човни.

8. Кому не сподобалося те, що розказала птиця?

а) дівчині;                                     в) рибі;

б) хвилям;                                     г) свинці морській.

 

 

 

 

 

9. Встановіть відповідність:

1. У творі розповідається: а) про дівчину-рибку; в) про дівчину-чайку;

б) про дівчину – мавку;         г)  про дівчину-русалку.

2. „Мовчи, не твоє – бо то діло…” Це слова… а) морської свинки;      в) хвиль;

б) моря;                        г) старого діда.

3. Дівчина вилікувала птицю… а) зіллям;                      в) таблетками;

б) ліками;                     г) їжею.

4. „Не зглянулось гнівнеє море; хижо коханку свою…” а) вдарило;                            в) прибило;

б) проглинуло;             г) вигнало.

 

10. Тлумачення слова „безталанний подано у рядку:

а) який відрізняється легковажністю;

б) некорислива людина;

в) який не має щастя, нещасний, сповнений горя;

г) який втратив владу над собою.

11. У реченні „Кинулась хвиля страшенна, утлого човника міцно вхопила, кинула геть аж за банку, розбила, неначе лушпайку є:

а) однорідні підмети;                            в) однорідні присудки;

б) однорідні додатки;                           г) однорідні означення.

12. У даному реченні „Ось вітер, її посланець, налетів, засвистав, хоче вогнище загасити є такі художні засоби:

а) метафори;                                 в) порівняння;

б) епітети;                                     г) літота.

 

 

ІІ варіант

 

1. Звідки прибули на острів головні герої?

а) з Росії;                                      в) з Німеччини;

б) з Прикарпаття;                        г) з невідомих країв.

2. Де жили чоловік з дитиною?

а) у хаті;                                       в) у чужих людей;

б) у готелі;                                    г) у печері.

3. Що дід брав у вдячних людей?

а) золото;                                               в) одяг і коштовності;

б) дрова і солому;                        г) книги.

4. Дівчина у старого була…

а) замкнутою;                               в) брехливою;

б) боягузливою;                                    г) сміливою.

5. Хто розмовляв на березі моря, коли дівчина заснула?

а) птиця-бабич і риба;                           в) свинка морська і чайка;

б) риба і свинка морська;            г) птиця-бабич, свинка морська і риба.

6. Чого обіцяла навчити свинка морська героїню?

а) плавати;                                    в) бігати;

б) стрибати;                                  г) кусатися.

7. З ким мало статися нещастя на морі?

а) з дідусем;                                  в) з козаками;

б) з дівчиною;                              г) з рибонькою.

8. Як допомогла дівчина чубатим?

а) лікувала рани;                          в) кликала на допомогу;

б) бігала за ними;                         г) виносила на берег.

 

 

 

 

9. Встановіть відповідність:

1. „Червона скеля на буйнім зеленім роздоллі одна піднімається вгору…”

Це опис..

а) поля;                         в) міста;

б) острова;                   г) печери.

2.Дівчина плакала… а) від болю;                  в) за човном;

б) від страху;               г) за козаками.

3. „Дід з горя, з розпуки…” а) кинувся за нею у море;

б) кинувся рятувати козаків;

в) кинувся у вогнище;

г) кинувся у море.

4. Чайки провісники… а) війни;                        в) бійки;

б) бурі;                         г) свята.

 

10.Тлумачення слова „роздолля подано у реченні:  

а) вільний широкий простір;                в) візерунчастий малюнок;

б) перехрестя двох або кількох доріг; г) ворожнеча між ким-небудь.

11. Речення „Винесу я з глибини перлів, коралів, ясних самоцвітів за те, що вона врятувала мене… є:

а) складнопідрядним;                            в) простим;

б) складносурядним;

г) безсполучникове складне речення.

12. Пунктуаційну помилку допущено:

а) „– Мовчи! – зашуміли хвилі – мовчи, не твоє-бо то діло…”;

б) „– Вернися, птице-бабичу, вернися, усе розкажи до ладу…”;

в) „Миттю одежу зірвала з себе і кинулась просто у море.”;

г) „Кинулись хвилі до скелі-каміння, сердито бурчать поміж ними”.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

ДІВЧИНА (23.5 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,344sec