ДІТИ З ПРОБЛЕМАМИ У ФІЗИЧНОМУ РОЗВИТКУ

У Конвенції про права дитини в 23 статті зазначено, що розумово чи фізично неповноцінна дитина повинна проводити повноцінне гідне життя.

Великій кількості психологів та соціальних педагогів доводиться працювати з неповноцінними дітьми в школі і в сім’ї, в дитячому будинку, в реабілітаційному центрі.

Однією з груп дітей з обмеженими можливостями є група дітей з вадами опорно-рухового апарату. Для хворої дитини, взагалі, характерною є зосередженість на своїй хворобі, вони погано спілкуються з іншими, звикли до опіки, несамостійні. Крім того, відмічаються ще й специфічні особливості, пов’язані з певним захворюванням. Так, для дітей з діагнозом ДЦП, окрім рухових дефектів, характерна і загальна недорозвиненість, порушення мовлення, психіки, їм важко обслуговувати, себе, але під час навчання вони добре все засвоюють. Тому поряд із лікувальними заходами важливим є психолого-педагогічна і соціальна адаптація дитини.

Дитячий церебральний параліч – це тяжке захворювання, яке виникає у дитини внаслідок ушкодження головного та спинного мозку на ранніх етапах її формування (внутрішньоутробний, період пологів, період новонародженості). Основним клінічним

проявом при ДЦП є порушення рухових функцій, крім того, у дітей з ДЦП наявні порушення зору, слуху, мовлення, інтелекту.

У деяких дітей спостерігаються судомні синдроми.

Вітчизняна клінічна практика використовує класифікацію ДЦП за К.А.Семеновою, в якій виділяють такі форми:

Спастична диплегія – форма, яка трапляється найчастіше. Під час спастичної диплегії сильно уражаються ноги, але дитина може частково навчитися себе обслуговувати, часто спостерігається затримка психічного розвитку. За статистикою, близько 30 – 35% дітей з цією формою ДЦП страждають на розумову відсталість у ступені слабко вираженої дебільності. У 70% простежуються мовні розлади у формі дизартрії. Інтелект у більшості хворих цієї групи збережений, вони можуть навчатися за загальноосвітньою програмою.

Геміпаречна форма ДЦП у більшості випадків розвивається в дитини в ранній постнатальний період, коли внаслідок травм чи інфекцій ушкоджуються пірамідні шляхи, які формуються. При цьому уражається одна сторона тіла; ліва – при правосторонньому ушкодженні чи права – при лівосторонньому ушкодженні мозку, залежно від сторони ураження.

Гіперкінетична форма ДЦП розвивається внаслідок білірубінової енцефалопатії, що є наслідком гемолітичної хвороби новонароджених. У неврологічному статусі у цих дітей спостерігаються гіперкінези, м’язова ригідність шиї, тулуба, ніг.

Незважаючи на тяжкий дефект, обмежену можливість самообслуговування, рівень інтелектуального розвитку при цій формі вищий, ніж у попередніх. У незначної кількості дітей спостерігається порушення слуху.

Подвійна геміплегія – найважча форма ДЦП. Крім тяжких рухових уражень, при цій формі ДЦП, як правило, спостерігаються тяжкі мовні порушення, виражене зниження інтелекту.

Артричню-астенічиа форма трапляється значно рідко, характеризується зниженням м’язового тонусу, порушенням координації рухів, рівноваги. Спостерігається зниження інтелекту і недорозвиток мовлення.

При ДЦП часто трапляються психічні порушення, які залежать від важкості та локалізації ураження мозку. У більшості дітей за задовільного рівня розвитку логічного мислення часто трапляється недорозвиток функцій, пов’язаних із недостатнім просторовим аналізом і синтезом, що є причиною дисгармонійного психічного розвитку. Крім цього, на розвиток дитини негативно і психотравмуюче впливають такі фактори, як недоброзичливе ставлення однолітків, надмірна увага оточуючих, обмеження стосунків з іншими дітьми, емоційна, сенсорна депривація.

Дитина з обмеженими можливостями, як і всі діти, має бажання і можливості навчатися. Згодом, завдяки старанням та постійній підтримці, дитина може досягти максимально можливих для неї результатів, тому першим завданням близьких людей такої дитини є навчити дитину правильно спілкуватися, використовуючи вербальні і невербальні засоби – звук, погляд, вираз обличчя, мову тіла, жести, дотики, так, щоб дитина і та особа, з якою вона спілкується, могли зрозуміти один одного, визначити коло осіб для спілкування.

Для виявлення ресурсу розвитку особистості дитини з ДЦП, вміння використовувати невербальні сигнали психологу чи соціальному педагогу необхідно провести клініко-психолого-педагогічний аналіз особливостей дитини, її пізнавальної сфери.

Психологічне обстеження дітей з ДЦП – процес надзвичайно складний. І застосування загальновживаних методик без урахування особливостей захворювання кожної дитини, обставин може призвести до отримання неправильних результатів, які не будуть відображати реального стану речей. Усе це вимагає тривалого періоду знайомства, спостереження за дитиною, бажано в різних ситуаціях.

Добираючи методики для обстеження, слід ураховувати можливості дитини. Так, для дітей з вадами мовлення вербальні діагностики застосовуються нечасто, при ушкодженнях верхніх кінцівок мають бути обмеження у письмових методиках. Діагностичні методики повинні бути досить компактними, необтяжливими і нетривкими, вони мають бути побудовані з урахуванням особливостей рівня розвитку предметно-практичних маніпуляцій дитини з ДЦП. Проводити діагностику краще за напрямами: психомоторні функції, сенсорні, інтелектуальні, мнемічні особливості емоційно-вольової, мотиваційної сфери та індивідуально-особистісних характеристик.

 

Для діагностики дітей 6 -7 років можна використовувати дошки Сегена, кубики Кооса, лото «колір і форма», «колір і кількість», набір фігур для дотику, набір карток для дослідження узагальнення методом виключення, кольорові олівці, папір для малювання.

Реабілітаційна допомога психолога в роботі з дитиною має бути направлена на підвищення соціальної адаптації, розвиток самостійності, підвищення розвитку інтелектуальних здібностей, формування позитивної миттєвої позиції, які відповідатимуть фізичним і психічним можливостям дитини.

Враховуючи вади верхніх кінцівок, заняття можна розпочинати з кінезіологічних вправ, які ще й сприяють розвитку міжпівкульної взаємодії. Наприклад:

1. Кільце. Усі пальчики по черзі з’єднуються з великим пальцем, утворюючи кільце. Вправа спочатку виконується повільно, а після того, як дитина вивчила її темп прискорюється. Спочатку вправа виконується кожною рукою окремо, потім разом – двома руками.

2. Кулак – ребро – кулак. Положення рук – на поверхні столу. Спочатку вправа виконується однією рукою, потім – іншою, коли дитина буде добре виконувати просту вправу, – її ускладнюють, виконуючи двома руками одночасно. Перша частина виконується так: долоня на поверхні столу. На команду: «кулак» дитина стискає її в кулак, на команду «долоня» дитина випростує руку, потім команда «кулак» повторюється.

3. «Лезгінка». Ліву руку стисніть у кулак, великий палець відведіть убік, розверніть кулак пальцями до себе. Правою рукою прямою долонею в горизонтальному положенні доторкнутись до мізинця лівої. Після цього одночасно змініть положення рук.

Уражена рука важко подається дитині підчас виконання третьої вправи, тому багато часу потрібно приділити запам’ятовуванню ходу вправи та варто слідкувати за станом дитини.

Для тренування пам’яті дитини можна використовувати такі вправи:

1. Дитині пропонують запам’ятати другі слова з пари, наприклад,

Кішка – молоко

Стіл – хліб

Тісто – мука

Чашка – спрага

Щітка – зуби

З кожним заняттям кількість пар збільшується.

2. Для цієї вправи слід дібрати 10 однакових за фактурою дрібних іграшок можна використовувати м’які, а для дітей старшого віку – з «Кіндер-сюрпризів»).

Дитині дають усі іграшки на декілька хвилин роздиви¬тися, дозволяють погратися, через 2 хвилини одну іграшку замінюють так, щоб дитина не бачила і просять її назвати.

3. «Магазин».

Дитині пропонують «сходити» в магазин і купити 2 – 3 предмети (назви предметів, які потрібно купити, заздалегідь пишуть на картках по одній назві на картку), згодом кількість предметів-назв покупок збільшується.

4. «Запам’ятай товариша».

Діти стають по двоє обличчям один до одного. Їм пропонується розглянути товариша протягом 2 – 3 хвилин, потім діти повертаються один до одного спиною і по черзі описують те, що запам’ятали.

5. Для виконання цього завдання слід добрати 10 – 12 предметних картинок.

Для розвитку дрібної моторики рук на заняттях можна використовувати будь-який природний матеріал, наприклад, жолуді, каштани, висушену горобину, горіхи.

Дитині пропонується спочатку перебрати змішаний матеріал на окремі види.

Приблизний план корекційного заняття для дитини, як має порушення опорно-рухового апарату і навчається в загальноосвітній школі

 

Для заняття бажано запрошувати 2 – 3 дітей із класу.

Вправа 1. Дітям пропонують покласти обидві руки на стіл. Одну, праву, стискають у кулак, а інша, ліва, лежить вільно. По команді положення рук змінюється: тепер навпаки, ліву стискають у кулак, а права – вільна. Поступово темп прискорюється. Вправу краще виконувати під музику.

Вправа 2. Діти сідають у коло. Психолог домовляється з ними, що якщо він скаже слово «земля», вони повинні руки опустити вниз, якщо слово – «вода», витягнути вперед, слово «повітря» – руки підняти догори, слово «вогонь» – діти здійснюють оберти в променево-зап’ястних суглобах.

Вправа 3. Перед дітьми розкладають предметні картки із зображенням фруктів і овочів. Дають по вазі і кошику. Пропонують покласти у вазу фрукти, а в кошик – овочі.

Вправа 4. Перед дітьми кладуть малюнки з ялинкою і струмочком та пропонують плеснути з долоні один раз, коли назване слово стосуватиметься ялинки, двічі – коли струмка.

Слова: дзвінка, пухнаста, вічнозелена, весела, говірка, духмяна, чиста.

Вправа 5. Пропонують прослухати слова: стіл, шафа, яблуко, парта, стілець і виключити зайве слово.

Слова: масло, сир, вата, хліб, огірок.

Вправа 6. Дітям пропонують намалювати, як жовкне листя.

Для розвитку дрібної моторики рук на заняттях можна використовувати будь-який природний матеріал, наприклад, жолуді, каштани, висушену горобину, горіхи.

Дитині пропонується спочатку перебрати змішаний матеріал на окремі види.

Приблизний план корекційного заняття для дитини, яка має порушення опорно-рухового апарату і навчається в загальноосвітній школі.

Для заняття бажано запрошувати 2 – 3 дітей із класу.

Вправа 1. Дітям пропонують покласти обидві руки на стіл. Одну, праву, стискають у кулак, а інша, ліва, – лежить вільно. По команді положення рук змінюється: тепер навпаки, ліву стискають у кулак, а права – вільна. Поступово темп прискорюється. Вправу краще виконувати під музику.

Вправа 2. Діти сідають у коло. Психолог домовляється з ними, що якщо він скаже слово «земля», вони повинні руки опустити вниз, якщо слово – «вода», витягнути вперед, слово «повітря» – руки підняти догори, слово «вогонь» – діти здійснюють оберти в променево-зап’ястних суглобах.

Вправа 3. Перед дітьми розкладають предметні картки із зображенням фруктів і овочів. Дають по вазі і кошику. Пропонують покласти у вазу фрукти, а в кошик – овочі.

Вправа 4. Перед дітьми кладуть малюнки з ялинкою і струмочком та пропонують плеснути з долоні один раз,, коли назване слово стосуватиметься ялинки, двічі – коли струмка.

Слова: дзвінка, пухнаста, вічнозелена, весела, говірка, духмяна, чиста.

Вправа 5. Пропонують прослухати слова: стіл, шафа, яблуко, парта, стілець і виключити зайве слово.

Слова: масло, сир, вата, хліб, огірок.

Вправа 6. Дітям пропонують намалювати, як жовкне листя.

 


 

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,663sec