ДІЛОВІ БЕСІДИ

 

Ділові бесіди становлять суттєву частину особистісного спілкування людей. Вони дозволяють оперативно одержувати необхідну інформацію, аналізувати проблемні або навіть конфліктні ситуації, проводити колегіальне обговорення важливих питань і приймати рішення з урахуванням думок компетентних людей і всіх зацікавлених осіб. Для журналіста ділова бесіда – це не лише форма спілкування з колегами, а й один із основних способів одержання інформації.

Розглянемо бесіду як поетапний інформаційний процес, що має конкретну мету, і визначимо, як побудувати її найбільш оптимально.

Будь-яка зустріч і будь-яка розмова – ситуації багатовимірні, в яких беруть участь двоє або більше учасників. Тому кожному з них, щоб досягти своєї мети, потрібно брати до уваги мету, інтереси, рівень поінформованості, особливості характеру й інші якості учасників діалогу, одне слово, – виробляти ситуаційне бачення процесу спілкування. В його основі – три групи вмінь і навичок. По-перше, це здатність прогнозувати і моделювати ситуації, які можуть (або повинні) виникнути у майбутньому. По-друге, вміння поводити себе у ситуації спілкування, яке відбувається “тут і зараз”. По-третє, здатність аналізувати ситуації.

Підготовка до будь-якого “зовнішнього” діалогу починається з діалогу “внутрішнього”, з розмови з самим собою. Проведення одних бесід вимагає тривалої підготовки, час якої вимірюється іноді годинами, перед іншими буває достатньо зосередитися на кілька хвилин або секунд. Але в будь-якому випадку цю розмову слід розпочати із запитання приблизно такого змісту: Яка значущість майбутньої зустрічі, що залежить від її наслідків?

Кожен вчинок у житті будь-кого з нас має свою мотивацію, тобто причину, спонукальний імпульс. Часто мотивація має емоційний характер, і людина під упливом настрою може надавати великого значення дрібницям або, навпаки, применшувати значущість об’єктивно важливих для неї зустрічей, бесід тощо. Тому необхідно вміти правильно, з урахуванням усіх чинників, усіх “ближніх” і “дальніх” наслідків оцінювати важливість майбутньої бесіди. Це можна робити за визначеною шкалою, наприклад, за п’ятибальною. Цією оцінкою наче забарвлюється вся наступна підготовка до бесіди: природно, чим важливіша зустріч, тим скрупульозніше до неї потрібно готуватися.

Дуже важливо відповісти на запитання:
Якої головної мети я хочу досягти під час бесіди?

Це запитання тісно пов’язане з попереднім, оскільки значущість розмови і її мета часто визначають одна одну. Зазвичай у бесіді ми передаємо й одержуємо деякі важливі для нас відомості. У зв’язку з цим варто подумати над таким:

а) яку інформацію мені потрібно одержати, що потрібно дізнатися?

б) яку інформацію, які відомості необхідно повідомити співбесідникам, у чому переконати їх?

Якщо ми зуміємо при підготовці до зустрічі точно сформулювати ці стратегічні положення і будемо постійно мати їх на увазі під час бесіди, то вже не відхилимося на другорядні питання, доки не вирішені головні.

Згодом з максимальною відвертістю й об’єктивністю слід відповісти на запитання: Чи добре я орієнтуюся в темі бесіди? Чи є в моїх знаннях прогалини, як їх позбутися?

Наступний етап підготовки – внесення в модель майбутньої зустрічі “другої сторони”, нашого співбесідника або співбесідників. У діловому спілкуванні журналіста це можуть бути різні люди: колеги, начальники, підлеглі, опоненти в дискусії, люди, які є джерелом інформації для журналістського матеріалу. Перше запитання, на яке потрібно постаратися дати відповідь, буде приблизно однаковим стосовно всіх цих категорій, а саме: Наскільки може бути важливою ця розмова для мого співбесідника?

Якщо ви вже домовилися про зустріч, згадайте, як поставився співрозмовник до вашої пропозиції побесідувати? Адже перспектива розмови могла зацікавити його, а могла залишити байдужим чи викликати незадоволення. Зацікавлення партнера вам, безумовно, допоможе, але у випадку виявлення незадоволення доведеться мати справу з негативними емоціями, долати їх.

Після цього потрібно подумати про те, яку мету може переслідувати ваш співбесідник під час майбутньої розмови? Де вона, насамперед, буде збігатися з вашою метою, а де варто потягнути нитку бесіди в інший бік? Для того, щоб сповна уявити собі об’єктивні і суб’єктивні труднощі, з якими ви можете зіткнутися, постарайтеся дати більш широку відповідь на запитання: Наскільки я і мій співбесідник можемо бути впевненими в позитивному результаті бесіди? Адже, як зауважує М. І. Недопитанський, далеко не кожен співрозмовник здатен адекватно поставитися до неприємних для нього міркувань чи оцінок. У цій ситуації нелегко передбачити його реакцію. Якщо державний діяч або відомий політик, не витримавши журналістського натиску, обурено зупиняє діалог, то це свідчить про його публічну вразливість. Водночас зрив діалогу можна вважати недоглядом журналіста. Він не зумів проникнути в психологію співрозмовника, змоделювати його поведінку, врешті, скерувати свою запитальну інтонацію .

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,335sec