Декларація «Про державний суверенітет України» (16 липня 1990 року). Розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову

Тема: Декларація  «Про державний суверенітет України» (16 липня 1990 року). Розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Мета: поглибити знання учнів з історії становлення незалежності сучасної  української держави, утвердження її державного суверенітету; формувати вміння учнів аналізувати нормативно-правові акти, порівнювати їх; виховувати в учнів розуміння, що сучасна Україна – правонаступниця державних утворень, що існували на її території.

Обладнання: Декларація «Про державний суверенітет України»,

таблиця «Розподіл державної влади в Україні».

Основні поняття: «державний суверенітет», «народний суверенітет»,  «національний суверенітет»,  «суверенітет», «влада».

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

¾         Дайте визначення поняття «держава».

¾         Визначте ознаки, необхідні для існування держави.

¾         Що таке влада і які є види влади?

¾         Якими є особливості державної влади?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План.

  1. Прийняття Декларації «Про державний суверенітет України» 16 липня 1990 року.
  2. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Словникова  робота.

¾   Що таке суверенітет? Які є види суверенітету?

Суверенітет (від франц. souverainete  –  носій верховної влади) – стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання якоїсь іншої держави управляти своїм внутрішнім і зовнішнім життям.

В державно-правовому смислі дане поняття вперше застосоване у ХVІ ст. французьким вченим Ж. Боденом. Він вважав суверенітет – невід’ємною властивістю держави.

 

Дослідницька робота.

¾   Історія створення теорії  суверенітету  у світі та в Україні.

Крім таких своїх конституційних ознак, як власна сила, що на неї спирається державна влада і що її вона в разі необхідності засто­совує, і власна воля, що її вона може робити обов’язковою і нав’язу­вати всім суб’єктам суспільного життя, є ще одна, найважливіша ознака державної влади — її суверенітет. Суверенітет містить ха­рактеристику взаємовідносин державної влади з іншими суб’єктами влади як усередині країни, так і за межами державних кордонів.

Суверенітет державної влади існує фактично з часу виник­нення держави. Однак теоретичне обґрунтування суверенітету з’явилося значно пізніше. Першим теоретиком суверенітету в XVI столітті був французький прихильник сильної королівської влади Жан Боден. Поява цієї теорії пов’язана з цілком конкрет­ними історичними обставинами — боротьбою королів проти зазіхань великих феодалів на самостійність у межах однієї дер­жави (феодали діяли за принципом «кожен барон суверен у своїй баронії») та спроб Папи Римського стати «над королями» і управ­ляти ними. Саме тоді і склалося вчення про суверенітет як суве­ренітет внутрішній і зовнішній. Отже, державним суверенітетом є верховенство державної влади щодо всякої іншої влади всере­дині країни і її незалежність від усякої іншої влади за її межа­ми. З цього визначення випливає, що суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній. У сучасних умовах внутрішній суверені­тет регулюється нормами конституційного права, а зовнішній, що стосується характеру відносин між різними країнами, — ще й нормами міжнародного права.

Першим кроком на шляху досягнення Україною незалежності стало ухвалення Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Із 385 депутатів, присутніх у цей день на засіданні, „за” проголосували 355, „проти” — 4, не взяли участі в голосуванні — 26.

Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти розділів. У ній методологічно визначено природу і суть нового обличчя та характеру держави, загальні контури концепції українського державотворення. У Декларації зазначено, що генеративним механізмом у суспільстві виступає Верховна Рада, яка, виражаючи волю народних мас, прагнучи створити демократичне суспільство, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу, визначаючи необхідність побудови правової держави, проголосила державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівність не тільки в розв’язанні внутрішніх питань, а й у зовнішніх зносинах.

 

Робота з документом. Опрацювати текст Декларації про державний суверенітет України (Додаток 1).

Учні об’єднуються в групи.

І група – опрацювати І-ІV розділ

ІІ група – опрацювати V- VІІ розділ

ІІІ група – опрацювати VІІІ –Х  розділ

Розкрити основні положення розділів Декларації про державний суверенітет України.

Саме у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:

1) верховенство (інакше: прерогатива влади) — відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;

2) самостійність – можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;

3)  повнота (інакше: універсальність) – поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;

4)  неподільність влади держави в межах її території – одноособовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;

5)  незалежність у зовнішніх відносинах – можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;

6) рівноправність у зовнішніх відносинах – наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов’язків, як й у інших країн.

Отже, Декларація про державний суверенітет України поклала початок розбудові суверенної, незалежної держави, став поворотним пунктом  в історії цілої нації, змінив хід подій на користь України.  Декларація  стала одним із перших рішень Верховної Ради,  в  якому  було  розгорнуто  програму політико-правового,   соціально-економічного   і   культурного   будівництва незалежної України. Прийняття Декларації вселило великі надії у  громадян  у відродження і економічне зростання для забезпечення матеріальних і  духовних потреб українського народу.

Декларація  дала  підґрунтя  для  прийняття  надзвичайно   важливих, основоположних законів нашої держави –  Акт  про  проголошення  незалежності України та Конституція України.

Підтримані   українським  народом  на  всеукраїнському  референдумі  1 грудня 1991 року, ці ідеї були послідовно реалізовані Верховною  Радою,  яка створила  правову  базу  демократичної  держави  з  соціально   орієнтованою ринковою економікою, кінцевим результатом чого стало  політичне  і  юридичне визначення України як незалежної держави. Для правового  забезпечення  суверенітету  і  незалежності  України було  зроблено  чимало,  але  найважливішим  кроком  було  прийняття   нової Конституції України – Основного закону України.

Після   проголошення    суверенітету   почався   процес   створення нормативної бази, без якої Україна як держава не могла існувати. Декларація про державний  суверенітет  України  проголосила  принцип  поділу влади в республіці на законодавчу, виконавчу і судову. До 1996 року розбудова  державного  апарату  першу  стадію  практично пройшла.  ЇЇ  можна   умовно   визначити   такими   подіями:   проголошенням незалежності  України  24 серпня 1991  р.,  підписанням  8  червня  1995  р. Президентом України Л.Кучмою і  головою  Верховної  Ради  України  О.Морозом Конституційного договору, покликаного усунути кризовий стан влади в країні.

На першій стадії створення нового державного апарату України одним  з важливих моментів стало прийняття  Закону  від  14  лютого  1992  року,  про внесення змін і доповнень у Конституцію України. Було зроблено спробу  більш чітко  розмежувати  повноваження  між  законодавчою,  виконавчою  і  судовою владою. Були  також  затверджені  символи  України  як  незалежної  держави: Державний герб, Державний прапор і Державний гімн.

 

Робота з таблицею «Розподіл державної влади в Україні» (Додаток 2).

Робота в групах.

І група – законодавча влада

ІІ група – виконавча влада

ІІІ група – судова влада

Дати характеристику гілкам влади.

 

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

¾   Які основні положення Декларації про державний суверенітет України?

¾   В чому полягає значення Декларації про державний суверенітет України?

¾   Які основні завдання законодавчої влади?

¾   Які основні завдання виконавчої влади?

¾   Які основні завдання судової влади?

V. Домашнє завдання. Опрацювати текст Декларації про державний суверенітет України.

З матеріалів періодичних видань підготувати повідомлення про роботу органів державної влади.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,691sec