« ДАВАЙТЕ ДРУЗІ РАЗОМ ПРИРОДУ БЕРЕГТИ»

Мета: виховувати любов до природи, бажання охороняти і примножувати її багатство та красу, сприяти вихованню почуттів.

Обладнання: живі квіти, малюнки, плакати: «Природи – наше багатство», «Люби природу, як рідну матінку», «Усе на Землі треба берегти» та ін., запис співу птахів.

Хід заходу

Виходять діти в костюмах природи, читають слова під звуки співу птахів.

Тополя.

Все на землі, все треба берегти –

І птаха, й звіра, і оту рослину.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо врешті ти його частина.

Верба.

Друже мій, люби життя, люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття, як камінь в тиху воду.

Калина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них ті,

Що квітнуть у рідному краї.

Пролісок.

Але квіти, тварини зникають з землі,

Їх заносять у книгу Червону.

Тож давайте за розум візьмемося ми,

Чисте повітря і воду живу

Будем завжди берегти.

Вчитель. Шановні батьки, вчителі, гості і всі присутні, сьогодні ми проведемо виховний захід «Давайте друзі разом природу берегти».

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає в нас природа. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів пташок, запах квітів – усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути. Рідний край – наш дім, вишенька біля хати, хрущі над вишнями, вулиця, по якій ми ходимо, річечка, біля якої відпочиваємо, у якій так любимо плескатися.

Сьогодні ми поговоримо про нас – людей, які нищать природу: зривають квіти, руйнують пташині гнізда, ламають дерева, забруднюють водойми, повітря, щоб тільки задовольнити свої забаганки, збагатитися. Наймудріша на землі – природа. Люди, які живуть в гармонії з нею – найщасливіші. Заглянемо в куточок природи рідного дому.

Дівчинка.

Це мені твої ранки погожі –

Це мені зацвітають сади.

Не любити тебе я не можу

Ти у серці моєму завжди.

І коли б я була не людина,

А береза зелена була,

Я шуміла б про тебе в долині,

Твоя слава б зі мною росла.

Ну, а так я людина

І маю лише слів невичерпні дари,

І від серця всього прославляю

Твої ріки, сади і бори.

Хлопчик.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти:

Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня – підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон – трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії

Жар – цвітом Землю не зігріє?

Ми всі господарі природи

Тож збережемо її вроду.

Ведучий:Білосніжна чарівниця – зима дбайливо одягає землю в теплі снігові шати. І коли ми гарного зимового ранку вирушаємо на прогулянку, то хоч квітів і ягід не назбираємо,зате це буде справжня подорож до казкової країни снігової фантазії і білої тиші.

Зима

Покликавши морози й заметілі,

Зима небесні простирадла білі

Легесенько на землю розстелила,

Щей зверху самоцвітами покрила.

У ранок синій мов вода дніпрова,

Підемо ми в засніжену діброву,

Де сон глибокий і правічна тиша,

Де вітер жодну гілку не колише.

Дерева розпушив голчастий іній,

А на стежках – стрічки блакитних тіней.

У царстві тиші, чистоти і цноти

Щезають враз всі прикрощі, турботи.

Про зиму кажуть « люта та жорстока»…

А хто рум’янить і цілує щоки?

Зима – іскриста білокоса фея –

Чарує небуденністю своєю.

Ведучий. Весна – життя дає усьому, літо – нас лікує, осінь золота – всіх нас нагодує, а взимку все живе відпочиває.

Верба. Заглянемо в природу сьогодні, коли повітря стає п’янким від пахощів квітів, коли все оживає, відновлюється життя.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,321sec