Чи вважаєте ви потрібною підготовку до шлюбу?

(Година спілкування)
Любов – це по істині чудове почуття! Ми прагнемо любові. Чекаємо зустрічі з нею. Дівчата мріють прекрасних принців, юнаки – про дівчину своєї мрії. Кожен уважно вдивляється в обличчя незнайомих людей, щоб віднайти у них своїх коханих.
Та як це зробити? Як розпізнати серед мільйонів знайомих і незнайомих людей своїх єдиних і неповторних? Яким чином жінка визначає: «Це саме він!» Як чоловіки дізнаються: «Це вона!» За якими особливостями ми впізнаємо своїх коханих? Що стоїть за фразами: «Ми ідеально підходимо один одному…»? Наскільки ці критерії об’єктивні? Як складається образ Ідеального героя чи Ідеальної героїні любовного роману? Чи достатньо лише любові, нехай навіть дуже сильної, щоб молоді люди змогли ступити до шлюбу, і він в результаті б виявився щасливим? Що означає бути готовим до шлюбу, і як можна підготуватися завчасно до сімейного життя?

Існує немало досить хороших книжок на цю тему, з яких можливо почерпнути для себе багато корисного. Без сумніву вони допоможуть підготуватися до вступу в шлюб.


Найважчими є роки подружжя – ті, що після весілля:
Вражає, що більшість одружених і заміжніх нарікають на свою долю в шлюбі. А молоді дівчата та хлопці тільки і мріють про щасливу сім`ю. Як то кажуть: «Бабы плачут, девки замуж собираются». Молоді не задумуються і не намагаються розібратися від чого ж «плачуть бабы». Так як батьки нам нічого не розповідають, розуміння про вищі почуття ми черпаємо з літератури та кіно. Звідси думка: головне – бути з коханою людиною, все інше буде добре. Ця думка губить внаслідок всі зародки кохання, які, можливо, і були. Коли люди з таким романтичним уявленням вступають у шлюб, думаючи, що все буде саме собою будуватися, – їх чекає розчарування.
Хто може дати нам гарантію успіху в шлюбі? (Відповіді учнів)
Гарантія шлюбу – це далеко не страхування майна чи автомобіля. Лише підготовка визначає якість і протяжність шлюбних стосунків. Вражає, що більшість абсолютно впевнені, що успішність в шлюбі не залежить від них самих. Мовляв, це діло випадку: пощастить-не пощастить. Просто одні щасливі, а інші – ні. Ми витрачаємо час, сили, щоб навчитися водити машину, здобути професію. Але чомусь думаємо, що сімейним стосункам не потрібно вчитися. Існують закони будівництва успішного шлюбу. І те, чи стане шлюб для нас благословенням, чи прокляттям, залежить від того, наскільки добре ми будемо їх знати і виконувати.

У більшості в нашому суспільстві формується абсолютно не біблійний стереотип сім`ї. Суспільство, телебачення і кінематограф направляють наш погляд на пожадливість і привчають керуватися «звіриними інстинктами».
Все, що оточує нас, рекламує секс і стимулює нас до безрозсудливих вчинків, що стосуються взаємовідносин з протилежною статтю.
Наше суспільство настільки пронизане сексуальністю, а ЗМІ так наполегливо пропагують невинність флірту, що молодь і підлітки, навіть ті, що виховані в релігійному краї, найчастіше навіть не уявляють як можна поводитися інакше.
Згідно результатам опитувань, за останні часи відбулося різке зменшення кількості пар, які стверджують, що вони щасливі в шлюбі. Все частіше зустрічаються «браковані шлюби», які або розпадаються, або тріщать по швах, і в яких подружжя намагається співіснувати.

Причиною цьому є:

1. Ілюзі щодо сімейного життя.

2. Слабапідготовкамолодихлюдейдошлюбу.

3. Невміння обирати партнера.

Якщо ви піклуєтеся про те, щоб ваше подружнє життя було успішним, подумайте про нього завчасно. Профілактика, безумовно, краще за лікування. Вжийте усіх заходів, щоб в подальшому уникнути серйозних проблем.

Щасливе подружнє життя – це реальність, якщо завчасно вивчити принципи його побудови.
Думаю, що продовжуючи дану тему разом зі мною на сторінках форуму, ви дещо розширите межі вашого пізнання в області будівництва шлюбних стосунків, будете мати допомогу в прийнятті правильних рішень відносно шлюбу, вирішенні тих чи інших конфліктів, а також у підготовці до шлюбу. Нашому народу загалом не властива підготовка до шлюбу. На питання сім`ї та інтимного життя на протязі довгих років було накладено табу. Які там тонкощі і деталі, все просто: сім`я – це ячейка суспільства ,- говорили нам вшколі.

Батьки не навчають своїх дітей, як обирати партнера, не діляться тим, які помилки вони робили в молоді роки. Між батьками і дорослими дітьми залишаються ієрархічні відносини: «Ми – головні, а ви завжди діти».
«Головним» не пристойно ділитися з «підлеглими» своїми помилками і досвідом. Тому батьки намагаються вдати з себе досконалих людей. До прикладу, вони говорять: «Я в твоєму віці на танці не бігала, а читала книжки і допомагала у домашній роботі», або «Я в твоєму віці про дівок не думав, в вчився». Чи повірить сучасна молодь цим словам? Навряд чи. Але це ще раз підтвердить, що юні роки батьків приховані від їх очей.

В усі часи молодь була однаковою, стикалася з однаковими труднощами. Батькам же хочеться показати, що вони були іншими. Звичайно, музика, мода, економіка були іншими, але не лише цим живе молодь. Її завжди цікавили питання сенсу життя, любові, смерті. І краще на ці питання щиро відповідати, інакше індустрія реклами і фільмів відповість на них по-своєму. І тоді деколи лагідні діти почнуть робити такі вчинки, яких батьки всіма силами намагалися уникнути. Без щирих, відвертих розмов не вдасться допомогти формуванню правильних життєвих орієнтирів у дітей.

Кожне молоде покоління має потребу в тому, щоб старше покоління поділилося з ними своїм досвідом, пояснило, що правильно, а що ні. Якщо такого не відбувається, то діти часто повторюють помилки батьків.

Кого вибрати? Як зробити правильний вибір?(Обговорення з учнями ).

Вибір – це не просте рішення. Розум і серце можуть підказувати різні варіанти.
Одні автори стверджують, що для виникнення симпатії необхідна схожість між людьми, інші підтверджують тезис про те, що «протилежності притягуються».
1. Симпатія до схожих на себе людей. Люди кажуть: «О, ми такі схожі! Він каже, я кажу. Він боїться, і цього боюся». Відповідно, вибір схожих на себе людей в якості партнера по спілкуванню характерний для людей, які прагнуть забезпечити власну безпеку.
2. Симпатія до несхожих на себе людей. «Вона зовсім не така, як я: розкута, привітна. І тому мені цікаво з нею», «Я слабка, а він такий сильний. Він некрасивий, а я красуня», – кажуть такі люди. Вони намагаються свої недоліки компенсувати за рахунок партнера.

  1. Симпатія самодостатньої особистості до другої самодостатньої особистості. «Я особистість. Я розбираюся в собі, знаю себе. І я обираю собі людину, яка є такою ж особистістю», – кажуть такі люди. Вони відчувають себе внутрішньо комфортно і тому шукають людей, що досягли повноти. В основному, партнери обираються по перших двох схемах. Однак і перше, і друге приносить проблеми. Частіше за все нас тягне до людей з «протилежним» типом характеру тому, що ми не хочемо розвивати в собі ті якості, які дуже добре виражені у цих людей. Легше захоплюватися якимись рисами, ніж самому зростати в цьому напрямку. Ми не хочемо визнати, що маємо потребу в змінах чи розвитку деяких рис свого характеру. Іншими словами, людина, що обирає протилежність, використовує її для того, щоб уникнути необхідності працювати над собою.


    Люди, які обирають схожих на себе, бояться допустити помилку, потерпіти невдачу і почути на свою адресу неприємне зауваження. Тому простіше спілкуватися з тим, хто допускає такі ж помилки, і знати, що ця людина така сама. Їх страшить необхідність проведення самоаналізу і змінення себе. Їм не хочеться відкрито поглянути на свої недоліки і слабкі місця. Легше їх не помічати.
    Лише третя схема вибору партнера, коли обидва є повноцінними особистостями, правильний і дає найкращий результат.

    Обговорення.

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,307sec