ЧАРІВНА КРАСА ВИШИВАНКИ

Мета: Розкрити уявлення дітей про рідний край Україну. Знайомити дітей з одним із видів народно-демократичного мистецтва – вишивкою. Продовжувати знайомити дітей з українськими національними звичаями, традиціями і обрядами, використовуючи український фольклор – прислів’я, приказки, вірші, легенди. Знайомити з національними символами та оберегами (вишитий рушник, символіка кольорів, елементів, візерунків). Знайомити дітей процесом вироблення тканини для вишивання. Виховувати шанобливе ставлення до українських національних обрядів, традицій.

Хід виховної години:

Звучить тиха українська народна музика.

1 дівчина – А скільки красивих вишитих рушників навколо!…

Вчитель – Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники,скатертини тощо. Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники 16-19 ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17-18 ст.

1 хлопчик – З давніх-давен на Україні існував звичай: по закінченні жнив останній сніп перев’язували вишитим рушником і урочисто з піснями несли в село. Чи не так, хлопці-козаки?

Вчитель– Діти, пригадайте і скажіть, який хороший звичай зустрічати гостей споконвіку існує в нашого народу?

Діти – Подавати на вишитому рушнику гостям хліб і сіль.

2 хлопчик. Наші дідусі та бабусі пам’ятають такий звичай: коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб рятував від лиха, щоб нагадував йому про рядну домівку. Син приймав рушник і цілував хліб.

 

Вчитель – Як ви думаєте, для чого мені так багато вишитих рушників?

3 хлопчик – Рушники – це обереги нашого дому, нашої родини. Вони захищають від зла, лиха.

2 дівчина – Рушник – це обличчя оселі та її господині. Рушниками прикрашали хату. “Хата без рушників — казали в народі, — що родина без дітей”. Рушники вішали над образами. Рушником накривали хліб на столі або на покуті. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть святити до церкви.

Вчитель – Доторкніться своїми руками до рушників і скажіть, яка на дотик тканина, на якій вишивали ваші мами і бабусі (м’яка, тонка, гладенька, ніжна) – А ви знаєте, з чого вона зроблена? (з льону, конопель). Спочатку насіння льону сіють у землю, старанно доглядають й вирощують його, потім збирають (в давнину це робили вручну – жали серпами; тепер це роблять машини), сушать, обмолочують, прядуть нитки. Тчуть і відбілюють полотно і лише тоді вишивають на ньому.

Вчитель – Велика наша Україна і в різних куточках вишивають по-різному, але всі рукодільниці вкладають у свої вишивки теплоту своєї материнської любові, відданість своєму народу. Тому й сила рушника – в його візерунках. Рушники можна читати, як читають книги, адже кожен елемент візерунка щось символізує. Ось подивіться на цей рушник. (показує). Що на ньому вишито? Народна вишивка відзначалася багатством і різноманітністю геометричних елементів (ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів, рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо), людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами.

Як називається шов, яким вишитий цей рушник? (хрестик) Які ще ви знаєте шви? (гладь, ланцюжок, низь).

Олекса ТОМ: Вишиванка

Узор вручну , широка планка ,

легенький запах ковили,

моя сорочка вишиванка ,

вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки,степ , простори,

по лівій й правій стороні.

Червоно – чорні всі узори,

мережив ряд на полотні.

Традицій пласт, легенди роду ,

духовний символ, оберіг,

калини кущ, дівочу вроду,

на полотні все хтось зберіг.

Прості орнаменти , народні,

тягучі як пісні з степів.

Все актуально і сьогодні,

хоча й прийшли з далеких днів.

Вчитель – Традиція вишивати рушники існує з давніх-давен. Від діда-прадіда передаються узори і вміння вишивати. Рушник – це найкращий подарунок. Про рушник складено багато прислів’їв, приказок, віршів, легенд та пісень. Можливо хтось із вас розкаже? (діти розповідають).

Діти – Прислів’я, приказки:

1. Хата без рушників – що родина без дітей.

2. Тримай хату, як у віночку і рушнички на кілочку.

– Вірш “Рушничок”

Маленька Оленка, Левкова сестриця,

Що голочку має – таки чарівниця.

Як голка сумна – тягне ниточку чорну,

Як голка весела – червону, проворну.

То голочка плаче, а то заспіває.

– Легенда про рушник.

“Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів, і були вони дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх синів і вишила кожному з них по одному рушнику для того, щоб загортати у нього хліб. Коли будуть їхати в далеку дорогу. Бо хліб на рушнику життя величає і здоров’я береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли. Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає”.

Вчитель – Рушник – це символ людського щастя, і тому батьки дають його своїм дітям, коли вони вирушать у дорогу власного життя. Послухайте про це пісню.

(“Пісня про рушник” А. Малишка)

Рідна мати моя

Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,333sec