Будьмо знайомі та посвята в однокласники (Родинний вечір)

Мета. Познайомити між собою сім’ї учнів класу.

Виявити інтереси, захоплення і вподобання кожної

сім’ї, щоб у перспективі успішно використовувати

їх в організації навчально – виховної роботи з дітьми;

виховувати у школярів почуття любові до батьків;

свого роду та бажання примножувати родинні традиції.

Сприяти створенню дружної класної родини.

 

Здраствуйте! (Тричі)

Із нашого класу батьки!

Радісно! (Тричі)

Що ви до нас нині прийшли!

 

Добрий вечір, наші мами,

Добрий вечір, татусі,

Добрий вечір, любі дітки, бабусі і дідусі,

І, звичайно, гості всі.

 

Сумний осінній вечір надворі,

Лиш в морозці ясніють ліхтарі,

І в цей осінній непогожий час,

«Будьмо знайомі», – звертаємось до вас!

 

Просимо всіх до господи!

Нас врятує від негоди

Щира пісня, рідна мова,

Мудра бесіда – розмова.

 

Дорого наша класна родино! Сьогодні ми вперше зібралися всі разом у шкільній «домівці» ваших дітей на родинний вечір «Будьмо знайомі». Упродовж цих місяців навчання ми готувалися до нашого свята. Любовно і гарно прибрали зал. А ще ми підготували для вас пісні, вірші, смішинки, щоб ви повеселилися разом з нами, відпочили.

Ми хочемо, щоб усі ви сьогодні познайомилися ближче один з одним, подружилися, щоб, працюючи разом, зробити шкільне життя дітей змістовним, захоплюючим і корисним.

У нашій класній родині зібралися гарні сім’ї, кожна з яких – своєрідне джерельце народної педагогіки. Ми сьогодні познайомимося ближче з деякими з них, а також посвятимо наших дітей в однокашники.

Починаємо наше свято, і сьогодні я хочу познайомити вас зі своєю родиною, зокрема з донькою. Вона прийшла привітати вас і дарує вам цей вальс.

А тепер слово нашим дітям. Вони підготували невеликий концерт та вже з нетерпінням чекають, щоб привітати вас піснею, бо дуже люблять співати.

(Пісня «Мама двері відчиня»)

– Дякуємо, діти.

А зараз послухайте вірші, які прочитають наші діти.

Батьки – чомучки

Ну і мама! Ну і тато! Наче справжні дошколята!

Нічогісінько не знають, Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають. Лиш одне: чому й чому?

  • Ти чому образив Віту?
  • А чому отримав двійку?
  • І чому прийшов так пізно?
  • Та чому в шкарпетках різних?
  • Ти чому такий непослух?
  • А чому не стелиш постіль?
  • Ти чому це вірш не учиш?
  • А чому портфель без ручки?
  • І чому такий синець?

    Ох! Настане мій кінець! Не поясниш їм ніколи –

    Хоч би й дуже захотів… Треба їх віддать до школи –

    Хай питають вчителів!


Коли б начальником я став,

Хоч на одну годину,

То я б одразу наказав

Закон ввести єдиний:


У дні святкові й вихідні

Батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру.

Ще й всюди входи б спорядив

Словами охоронними:

«Вхід без дітей для всіх батьків – суворо заборонено!»

А про перші наші кроки

І круті стежинки,

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

Годинник

Щось годинник, – каже тато, –

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився.

Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.

Я ж годинник з милом мила,

Там нема й пилинки!

Я і ти

– Хто до столу хоче сісти?

– Я!

– А хто посуд буде мити?

– Ну, вже ти відказуй, Людо, а то я та я!

Те ж саме

  • Ну, хіба таке годиться?

    В тебе знову одиниця!

    – А мене сьогодні, мамо,

    Запитали знов те ж саме.

    Хто чим хвалиться

  • Починаю я завжди першим перекличку!
  • А я першим на праці вистругав поличку!
  • А я першим весь урок руку піднімаю!
  • А я… першим на дзвінок з класу вибігаю!

 

Жартівливу сторінку продовжують частівки.

(Виконують частівки)

Привітати з народженням нашої родини прийшли учні 5-Б класу та 9-Б класу. Надаємо їм слово. (Звучить пісня )

 

Вже ми трішечки познайомилися, побачили ближче один одного, а тепер- загадка.

Загадку треба нам відгадати,

Щоб упевнено далі ступати:

Великий будинок у місті стоїть,

Та завжди, як вулик бджолиний, гуде.

Як чаша, він повний знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами. (Школа)

  • Школа! Вулик ти дитячий.

Не а діти-як бджолиний рій.

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче,

І беруть початок з нього свій

 

Як були ми дошкільнята,

То ходили в дитсадок

А тепер вже інший час –

Зустріла радо школа нас.

 

Ми тепер – не просто діти,

Шестирічки-неумійки,

Шестирічки- перший клас,

Школярі тепер всі з нас

Якщо вчимося ми у школі,

То звемося – школярі

Радо в школі зустрічають

Однокласники мої

 

А раніше однокласників називали однокашниками. І ось чому. Колись діти вчилися у церковно-приходській школі. жили вони часом далеко і приходили до неї з різних сіл. Тому обідали діти всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли з однієї миски. Так і називалися – однокашники.

Ви, діти, теж навчаєтеся разом, тому ми прийматимемо вас в однокашники. Для цього треба пройти випробування:

  • Скільки мам у кожної дитини?
  • Скільки очей у людини?
  • Скільки вогників у світлофора?
  • Скільки пальців на руці?
  • Скільки ніг у жука?
  • Скільки кольорів у веселки?

Випробування пройшли. Молодці! А зараз приготуйтеся до урочистого моменту – прийняття клятви однокашників.

Ви у школі вже прижились, правил добрих ви навчились,

І сердечно обіцяйте, клянусь – повторяйте.

  • Перше правило – учитися дуже старанно і гарно – клянусь!
  • Друге правило – трудитися, батькам удома допомагати – клянусь!
  • Бути чесним і правдивим, – третє правило у нас. Бути другом незрадливим: клас – за тебе, ти – за клас – клянусь!
  • Мудре правило четверте – знай і друзям розкажи. Наполегливо й уперто економ і бережи: парту, книгу, кожну річ. Берегти, любить природу – це наказ твого народу – клянусь!
  • П’яте правило – читати, малювати і співати, гратися з товаришами і дружити з малюками – клянусь!

Вітаємо вас, діти. А зараз підійдіть до своїх батьків – вони теж вас привітають.

(Батьки дарують дітям ручку та листівку «Як приємно мати друзів». Діти беруть дерев’яну ложку і сідають за стіл. Виходить мати в українському одязі і виносить горщик з кашею.)

Мати. До схід сонця раненько вставала, у трьох водах крупу вимивала,

На жаркому вогні нашу кашу варила, щоб була у наших дітей сила.

Щоб ви гарно навчались і добра набували.

Учитель. Хто скільки з’їсть крупинок, той матиме скільки відмінних оцінок. Ложки діставайте, з Богом, починайте. І кашу з’їдайте. Смачного!

А щоб батькам отримати смачної каші, треба теж випробування пройти.

Гра «Відгадай мелодію»

(Батьки сидять за столиками, звучить мелодія. Який столик перший відгадує, тому вручається фішка. В кінці гри підраховуються фішки та оголошуються переможці гри. Переможці співають пісню «Улибыбка». Всі допомагають)

А тепер діти хочуть вам сказати кілька слів у відповідь.

Ми любим вас, кохані мами й тата, ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи і щоб в житті ніколи не хворіли

Хоч часом ми буваємо нечемні і дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці, знаємо напевно, ми більше радуємо вас.

Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже вдячні тим, хто брав участь у ньому, всім, хто завітав до нас. Сподіваємося, що цікава розмова, теплом і щирість залишається в наших серцях назавжди.

Хай злагода і мир панують у ваших родинах!

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,342sec