БУДЬМО ГІДНИМИ НАЗИВАТИ СЕБЕ УКРАЇНЦЯМИ

БУДЬМО ГІДНИМИ НАЗИВАТИ СЕБЕ УКРАЇНЦЯМИ

           На столі – вишитий рушник, гілка калини, ко­лоски пшениці і жита, барвінок, чорнобривці.

Вислови.

Всім серцем любіть Україну свою,

 І вічні ми будемо з нею.

                                                                    (В. Сосюра)

Свою Україну любіть,

За неї оГспода моліть.

                                                                        (Т. Шевченко)

Вчитель. Щасливі ми, що народилися на та­кій чудовій, багатій, мальовничій землі – на на­шій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші на­роди, не вела загарбницькі війни, а лише захи­щала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Україна в мирному оточенні сусідів змогла вступити в третє тисячоліття як цивілізована й багата країна. Великі і складні завдання покла­даються на кожного громадянина. А громадя­ни України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, працюють в ім’я її розвитку.

– А що треба робити вам, діти, щоб відчути, що ви патріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави?

Учні відповідають. (Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальніс­тю і приносити користь своїй країні: напо­легливо вивчати рідну мову, бо це мова на­роду нашого, державна мова України; любити природу, берегти і примножувати її багатства; бе­регти історичні і духовні пам’ятки свого народу, ви­вчати історію рід­ного краю; знати звичаї, традиції свого народу).

Сьогодні з гордіс­тю можемо сказа­ти: так, є незалеж­на Українська дер­жава зі своєю зем­лею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, тради­ціями і культурою, і, нарешті, зі своїм Осно­вним Законом – Конституцією.

Діти, від розуміння і любові кожного з нас за­лежатиме, яким буде майбутнє України. А лю­бити її – це значить працювати в ім’я її рідної землі.

Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні: приватизація, розвиток підприємництва, конкуренція – це нові ритми економіки, які народилися в процесі розвитку державності.

Найголовнішим нашим багатством є земля. Вона потребує дбайливого господаря. Буде у зем­лі господар – буде хліб і до хліба. Кожен із нас уже сьогодні повинен подумати, яку професію обере в. майбутньому, які знання потрібні для того, щоб здобути її, і що кожний із нас робити­ме, щоб принести користь людям, країні, собі. Що більше буде зроблено для розбудови сьогод­ні, то краще житимемо завтра, і будемо гідни­ми називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «…хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

(Учень і учениця читають напам’ять).

Учениця.

Не розчаровуйсь в Україні.

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

                       За весь неволі довгий час.

    Учень.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

 

 

 

 

       Учениця.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вона – свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

                       Її ж бо дочки і сини.

        Учень.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

                      Хто вміє неньки біль збагнуть.

         Учениця.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

                       В садах достатку і добра.

Учень.

Люблю тебе,

Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна, Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Учениця.

В цьому залі друзі всі:

Один, два, три.

Ти і я, я і ти, і ви, і ми.

Посміхнись тому, хто зліва,

Посміхнись тому, хто справа,

Ми одна сім’я.

В цьому залі друзі всі:

Один, два, три.

Ти і я, я і ти, і ви, і ми,

Руку дай тому, хто зліва,

Руку дай тому, хто справа,

Ми одна сім’я.

В цьому залі друзі всі:

Один, два, три.

Ти і я, я і ти, і ви, і ми,

Поцілуй того, хто зліва.

Поцілуй того, хто справа,

Ми одна сім’я.

В цьому залі друзі всі:

Один, два, три.

Ти і я, я і ти, і ви, і ми,

Обніми того, хто зліва,

Обніми того, хто справа,

                       Ми одна сім’я.

      Вчитель. Шановні батьки! Ваша участь у вихованні дітей – це прояв піклування про майбутнє України з боку старшого поколін­ня, в якого великий і правдивий життєвий досвід. Адже основними виховними завдання­ми сім’ї та родини, як говориться в Концепції національної школи, є: виховання здорової дитини, включення її в спільну з дорослими діяльність.

Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, а по­гане виховання – це наше майбутнє горе, наші сльози, наша провина перед іншими, перед усією країною. Ніщо так не переконує дітей, не викликає в них потреби наслідувати як особистий приклад батьків. Видатний педагог Макаренко писав: «Ваша власна поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що виховуєте ди­тину тільки тоді, коли з нею розмовляєте або навчаєте її. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя».

«Ніщо не звеличує людину так, як праця». Цим словам судилося стати крилатими. Важко встановити, хто сказав їх першим. Але суть не в тому – під ними підписався б кожен. Тому я ба­жаю вам, батьки, щоб ваші діти, а мої учні, про­славилися в праці. Ким би не стали наші діти, вони насамперед повинні бути людьми – добри­ми, чесними, чуйними до чужого горя. І саме ці риси повинні виховувати в них ми з вами.

Щаслива людина, що має розум ясний і го­стрий – вона осягає істину. Подвійно таланить тому, хто має душу добру і серце чуле, його ду­ховне єство, мов сонях до сонця, завжди при­хилене до людського болю, добра, шляхетності. І, либонь, потрійно благословен той, у кого і розум прониклий, і серце людяне, – він теж ба­чить істину, а дух його співзвучний усім люд­ським радощам і печалям.

І як би хотілося, щоб ми з вами бачили таки­ми щасливими своїх дітей.

Великий педагог В.О. Сухомлинський колись зауважив: «Сьогодні діти – завтра народ!». Зви­чайно, діти – майбутнє нашої країни, і від їх­нього фізичного розвитку, знань, вмінь залежа­тиме, якою буде наша Україна. Якими сформу­ємо дітей фізично, морально – таке суспільство й матимемо. «Діти – живі квіти землі», – писав М. Горький. І як кожній квітці потрібні певні погодні умови для повного розквіту, так і на­шим дітям потрібно створити необхідні умови для їхнього нормального життя. А це завдання нас із вами – батьків і вчителів.

    Учениця.

Бажаємо вам

Вінок любові – Берегині,

Статків і маєтків – повні скрині,

Вірних друзів на добро і на долю,

України віру, України волю.

Материнську пісню колискову,

Вишиванку в домі чорноброву,

Від лелеки – вірності до скону,

Від калини – роду оборону,

Від пісень – співучого вам серця,

А від мови – у віках безсмертя.

Хай вас мальви бережуть віками,

 Діти, квіти і старенькі мами

 Розцвітають гілки родоводу

І буяють славою народу .

 

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,306sec