Біологічна роль неметалічних елементів для організму людини (Йод, Хлор, Флуор, Сульфур, Фосфор). Правила безпеки при використанні галогено-, фосфоровмісних речовин

Тема. Біологічна роль неметалічних елементів для організму людини (Йод, Хлор, Флуор, Сульфур, Фосфор). Правила безпеки при використанні галогено-, фосфоровмісних речовин.

Цілі: розкрити біологічну роль неметалічних елементів для організму людини; розглянути правила безпеки при використанні галогено-, фосфоровмісних речовин; розвивати вміння використовувати знання з інших предметів, розвивати логічне мислення та творчі здібності, формувати вміння працювати в групах, вміння та навички роботи із роздатковим матеріалом; виховувати культуру спілкування, сприяти формуванню наукового світогляду.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д. Менделєєва.

Радість бачити і розуміти є найціннішим даром природи.

Альберт Ейнштейн

Хід заняття

І. Організаційний етап.

На аркуші паперу напишіть що ви очікуєте від цього заняття?

ІІ. Актуалізація опорних знань. (Фронтальна бесіда)

  1. Де у періодичній системі розташовані неметалічні елементи?
  2. Неметали проявляють такі фізичні властивості …
  3. Неметали добре взаємодіють із…

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. (Метод «Мікрофон»)

Які неметалічні елементи потрібні для людського організму?

ІV. Оголошення теми і мети заняття.

V. Вивчення нового матеріалу. (Вправа «Предметна служба розвідки», Вправа «Репортери»)

1. Біологічна роль неметалічних елементів для організму людини.

Учні поділяються на 6 груп. Кожна група отримує завдання відшукати інформацію по своєму елементу, та презентувати на прес-конференції.

Час на опрацювання інформації 10 хв. Виступи представників груп – 3хв.

Девіз розвідки «Ніхто не знає так багато, як усі ми разом»

Група 1. Йод

Група 2. Хлор.

Група 3. Флуор.

Група 4. Сульфур.

Група 5. Фосфор.

План розвідки

  1. Положення в періодичній системі хімічних елементів та будова атома мікроелемента.
  2. Кількість мікроелемента в організмі людини.
  3. Роль в організмі людини.

2. Правила безпеки при використанні галогено-, фосфоровмісних речовин.

Вправа «Репортери»

Учні зачитують повідомлення про правила безпеки при використанні галогено-, фосфоровмісних речовин

VІ. Узагальнення та систематизація знань. (Вправа «Упізнай мене»)

Вкажіть про який неметалічний елемент йде мова.

  1. В організмі людини … сконцентрованій в щитовидній залозі.
  2. В організм … вводиться із кухонною сіллю.
  3. Дефіцит … спричиняє карієс зубів.
  4. На добу … потрібно до 1г на добу.
  5. Основними джерелами … для людини є тваринні продукти — м’ясо, риба, яєчний жовток, молочнокислий сир, твердий сир.
  6. З зернових і бобових сполуки … засвоюються погано.
  7. Сполуки … здатні виконувати радіозахисну функцію.
  8. При помірному дефіциті … спостерігається млявість, сонливість, послаблення пам’яті, м’язова слабкість, сухість в роті, втрата смакових відчуттів і апетиту.
  9. … входить до складу таких важливих зв’язаних і вільних амінокислот, як метионін і цистин.
  10.  Добова потреба людини у … становить 2-3 мг.
  11.  Необхідні для скорочення м’язів та роботи мозку.
  12.  … виділяється із організму у вигляді поту.

VІІ. Підведення підсумків.

Візьміть аркуш паперу на якому ви писали очікування від заняття. Запишіть на ньому чи очікування здійснилися.

VІІІ. Домашнє завдання.

Підготувати повідомлення про використання металів у побуті:

1)    алюміній залізо – посуд, сплави;

2)    мідь, срібло – електричний дріт;

3)    цинк, хром, нікель – захисні покриття.

Додаток 1

Йод

Уявлення про Іод як про один з мікроелементів насамперед пов’язане з можливістю виникнення ендемічного (властивого тій чи іншій місцевості) зобу при його нестачі в зовнішньому середовищі, особливо в продуктах харчування (надлишок йоду в навколишньому природному середовищі не відомий). Регіони, де відчувається дефіцит Іоду, досить обширні. Джерелом Іоду є вода та їжа, а в приморських районах і повітря. В організмі він знаходиться в усіх тканинах, але переважна його кількість сконцентрована в щитовидній залозі. Біологічна роль Іоду полягає в забезпеченні нормального стану і функціонування щитовидної залози, яка продукує життєво необхідні іодовмісні гормони. Сполуки Іоду здатні виконувати радіозахисну функцію, що було, наприклад, використано в рекомендаціях з радіаційної профілактики населення, що піддалося впливу радіонуклідів під час аварії на Чорнобильській АЕС. Оптимальна норма споживання Іоду становить 100-200мкг на добу і повністю забезпечується при звичайному харчуванні в благополучних щодо Іоду районах. Наявність Іоду в питній воді становить всього лише 0,2-2,0мкг, що характеризує воду як малозначиме джерело його надходження в організм. У добових наборах продуктів харчування, що використовуються в неблагополучних щодо Іоду місцевостях, його, в 5,7 і навіть в 10 разів менше, ніж у місцях з достатнім його вмістом у зовнішньому середовищі. Організовуючи харчування в таких ситуаціях, корисно також знати про те, що завжди є втрати Іоду в харчових продуктах при їхньому тривалому зберіганні в несприятливих умовах і при тривалому термічному впливі (варіння до розварювання та ін.). Сумарні розміри цих втрат можуть наближатися до 100%. Звертає увагу відсутність чіткого паралелізму між ступенем недостатності Іоду в навколишньому середовищі людини і інтенсивністю зобної ендемії. Фахівці вважають, що до числа обставин, які сприяють цьому, відноситься супутня неповноцінність харчування з цілого ряду показників. Серед них передусім відзначається нестача білка. Є думка, що причиною цьому є й розбалансованість рівня вмісту інших мікроелементів в продуктах харчування.

Основою профілактики ендемічного зобу є компенсація йодного дефіциту. Найбільш природнім та ефективним є включення в раціон морської риби та інших продуктів моря (морської капусти, креветок тощо), вміст Іоду в яких в десятки разів вищий, ніж у місцевих продуктах харчування. Дуже ефективним є також введення в раціон калій йодиду. Звичайно з цією метою йодують кухонну сіль з розрахунку 25г КI на 1т солі. Така сіль приносить у добовий раціон майже 0,2мг (200мкг) Іоду. При цьому потрібно враховувати нестійкість йодного компоненту при зберіганні солі. В зв’язку з великою гігроскопічністю солі зберігання її повинно здійснюватися в сухих місцях з граничним строком до 6 місяців. Після закінчення цього терміну сіль переходить в категорію звичайної, нейодованої.

Додаток 2

Хлор

Хлор – один з елементів харчування досить високої активності. Утворюючи солі, як їх кислотний компонент бере участь у багатьох метаболічних процесах в організмі, включаючи процеси формування та підтримання концентрації сольових складів рідин організму, нормалізації водного обміну, утворення хлоридної кислоти залозами шлунку. В організм людини він надходить в основному вигляді натрій хлориду, володіє спроможністю відкладатися в шкірі, затримуватися в організмі і виділятися з потом. При помірному дефіциті Хлору спостерігається млявість, сонливість, послаблення пам’яті, м’язова слабкість, сухість в роті, втрата смакових відчуттів і апетиту, більша недостача виникає при незадовільній організації робіт у гарячих цехах, що обумовлює надмірне потовиділення. Значна і тривала хлоропенія (недостатність Хлору) тягне за собою розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, з іншого боку, надлишкове надходження натрій хлориду шкідливе, бо призводить до значної затримки води в організмі, що в звичайних умовах є причиною підвищення кров’яного тиску, виникнення набряків унаслідок гідратації тканин. У зв’язку з цим для хворих гіпертонічною хворобою рекомендується знижене споживання натрій хлориду для запобігання затримки води в організмі. наслідком порушення надходження Хлору в трагізм можуть бути і зміни секреції хлоридної кислоти в шлунку з усіма наслідками, що випливають із цього. При звичайному харчування загальна кількість Хлору, що знаходиться в тканинах депо в дорослих людей становить 10-15г. При споживання їжі з високим його вмістом ця кількість може сягати 30-35г. При бідній на Хлор їжі кількість його в тканинах, особливо в шкірі, зменшується, однак ніколи не падає нижче певного рівня. Для задоволення потреби організму дорослої людини потрібно 4-6г Хлору на добу. Вміст його в продуктах харчування незначний. дещо більше Хлору в крупах і бобових, мало в плодах і овочах. В продуктах тваринного походження його значно більше. Разом з тим, надходження Хлору в організм з вихідними продуктами харчування не є предметом стурбованості, оскільки основна потреба в ньому задовольняється за рахунок кухонної солі, що вводиться в їжу.

Додаток 3

Флуор

Уявлення про Флуор, як про один з мікроелементів, найчастіше пов’язані із захворюваннями зубів, оскільки саме Флуор бере активну участь у процесах їх розвитку, формування дентину та зубної емалі. Він має також важливе значення в кісткоутворенні, має відношення до нормалізації фосфорно-кальцієвого обміну. В добовому раціоні людини, як правило, міститься близько 2,5 мг Флуору, що й визнано нормою. При оптимальному вмісті його у воді (0,5-1,2 мг/л), водний шлях надходження Флуору в організм визнаний основним й перевищує харчовий майже в 4 рази. При цьому потрібно мати на увазі, що води поверхневих джерел мають досить низьку концентрацію цього мікроелемента (0,3-0,4 мг/л), в артезіанських водах, які контактують з породами, що містять Флуор, вони можуть сягати великих величини (до 20 мг/л і більше). Для організму в однаковій мірі несприятливі як надлишок, так і нестача надходження цього мікроелемента. При систематичному вживанні питної води з надлишком Флуору у людини розвивається ендемічний флюороз. Для нього характерне ураження зубів (крапчастість емалі), при якому спочатку на зубах з’являються непрозорі крейдоподібні білі плями, які збільшуються, емаль забарвлюється в темно-жовтий або коричневий колір, легко руйнується. Такі зуби спотворюють прикус, відрізняються тендітністю і передчасно стираються. Наслідком споживання надлишку Флуору може бути також зниження обміну Фосфору і Кальцію в кістковій тканині з появою у важких випадках кістяних відкладень на ребрах, трубчастих кістках, кістках тазу і окостенінням зв’язок і суглобів. Надлишок Флуору негативно відбивається на всіх ланках обміну речовин: порушуються вуглеводний і білковий обмін, пригнічується тканинне дихання, посилюються процеси гальмування в центральній нервовій системі. Окрім ендемічного відомий промисловий флюороз серед робітників алюмінієвої і магнієвої промисловості і у виробництві хімічних добрив. З тими ж наслідками можливе нагромадження Флуору в ґрунтах при використанні фосфорних добрив з підвищеним вмістом цього елементу. Профілактика флюорозу полягає передусім в обмеженні надходження Флуору з водою в районах з його підвищеним вмістом. Дефіцит Флуору в організмі зумовлює виникнення карієсу зубів  –  хронічного захворювання, розвитку якого сприяють також нераціональне харчування, несприятливі умови праці, побуту та інші фактори. В 100 г борошна міститься          0,25-0,7 мг Флуору, що з врахуванням широкого споживання цих продуктів робить їх важливим джерелом Флуору для організму. В овочах і листяній зелені Флуору міститься від 0,01 до 0,4 мг%, в ягодах і плодах дещо менше. Добова потреба людини у Флуорі становить 2-3 мг.

Додаток 4

Сульфур

Цей мінеральний елемент не часто розглядається в спеціальних посібниках з харчування людини, напевно, через те, що потреба в ньому (до 1 г на добу) практично легко задовольняється звичайним харчовим раціоном і тому специфічних захворювань, пов’язаних з дефіцитом або надлишком Сульфуру в харчуванні, не встановлено. В той же час Сульфур належить до числа важливих структурних компонентів білка. Він бере участь у регулюванні вуглеводного обміну. Значна роль Сульфуру в процесах знешкодження отруйних речовин в печінці. Основні джерела Сульфуру – продукти тваринного походження, але досить значний її вміст і в рослинній їжі. Так, сир містить 263 мг Сульфуру в 100 г їстівної частини продукту, яйця, м’ясо – 230, риба – 175, горох, квасоля, вівсяна крупа – більш 200, інші крупи і хліб – понад 100 мг.

Додаток 5

Фосфор

Фосфор – життєво необхідний мінеральний елемент харчування, сполуки якого є всюдисущими в організмі компонентами та активно беруть участь в обмінних процесах. В тілі дорослої людини міститься 600-900 г Фосфору (переважно в кістках у вигляді фосфату кальцію). Органічні фосфати – справжні акумулятори енергії, забезпечують перебіг всіх життєвих процесів в організмі. Вони необхідні для скорочення м’язів, забезпечення біохімічних процесів в мозку, нормального функціонування нервової системи, м’язів, печінки та ін. органів. Велика пластична роль Фосфору. Він бере участь в побудові молекул важливих ферментів, нуклеїнових кислот, є обов’язковим компонентом систем підтримання кислотно-лужної рівноваги в організмі.

Нестача Фосфору в організмі найчастіше пов’язана з незбалансованістю харчування. Зокрема, цьому сприяє надлишок Кальцію при дефіциті білків і вітаміну D. Проявляється це втратою апетиту, апатією, зниженням розумової і фізичної дієздатності, зменшенням маси тіла. Надмірне надходження Фосфору в організм буває при тривалому переважанні в харчуванні м’ясних, рибних і зернових продуктів. Надлишок  Фосфору  у дорослих   порушує  всмоктування Кальцію з кишечника, гальмує утворення активної форми вітаміну D, зв’язує частину Кальцію в крові, що призводить до його виведення з кісток і відкладання солей Кальцію в нирках і кровоносних судинах.

Основними джерелами Фосфору для людини є тваринні продукти – м’ясо, риба, яєчний жовток, молочнокислий сир, твердий сир, які добре засвоюються. З зернових і бобових сполуки фосфору засвоюються погано (фітини), бо в кишечнику людини відсутній, фермент, що розщеплює їх. Вплив дріжджів, що містять фітазу, в процесі випічки хліба, а також замочування круп і бобових перед кулінарною обробкою покращують засвоєння Фосфору. Добовою нормою Фосфору для дорослої людини є 1-1,5г. Потреба в ньому збільшується при фізичному навантаженні, вагітності             (до 3г), годуванні грудьми (до 3,8г). Звичайний раціон харчування, за рідким виключенням, повністю забезпечує потреби організму в цьому елементі. Однак, компетентність в цьому питанні не є зайвою. Вміст його в продуктах, що найчастіше вживаються, такий: сир голландський – 544мг на 100г їстівної частини продукту, крупа гречана 298, горох – 329, яйце куряче – 215, сир молочнокислий – 216, тріска – 208, хліб житній – 174, яловичина – 188.

завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,314sec