БІБЛІОТЕКА ЯРОСЛАВА МУДРОГО — НАША НАЦІОНАЛЬНА ГОРДІСТЬ. ІНФОРМАЦІЙНА ХВИЛИНА

Київська Русь — це епоха творення й утвердження держави, піднесення духовності, культури. За її часів розвивалася література, наші пращури завозили грецькі книги-церковні, історичні хроніки, повісті тощо. Цінувалися також переклади грецьких книг болгарською мовою, оригінальні болгарські книги. З’явилися переклади з грецької слов’янською.

Широкий попит мала візантійська література, зокрема книги, перекладені Кирилом та Мефодієм староукраїнською мовою. Переважна частина цієї літератури припадала на богословські твори. Відомі були грецькі хроніки Малали, Сінкела, Аристотеля, літопис Никифора, історія Палея. Поширювалися збірники різних висловів не тільки з біблійних книг, а й із давніх грецьких.

Книжки, зрозуміло, були дорогі, тому мала їх обмежена кількість людей. Навіть освічених князів було не так і багато. А от священики за
своїм саном мусили вміти читати й писати. Серед високопоставлених церковників були
різнобічне освічені, прекрасні оратори, як приміром, київські митрополити Ілларіон та Клим Смолятич. Проповідників такого рівня звісно, було небагато. Тим часом є відомості, що | грамотою володіли також вихідці з купців та ремісників.    

З прийняттям християнства набуває піднесення освіта. Дітей вчили читати, писати. А ті, хто мав присвятити себе духовній діяльності, вивчали ще й грецьку. Започаткувалася самоосвіта Отже, нагальною потребою часу ставала бібліотека.    

Літописець Ілларіон писав: «Ярослав посіяв книжними словами серця вірних людей, а ми пожинаємо, приймаючи книжкове вчення».

З ім’ям Ярослава пов’язано створення «Руської правди» — найдавнішого руського (українського) зводу законів, поширення писемності, Є піднесення книжності. Завершується об’єднання великої держави, зміцнюється її міжнародне становище, налагоджується дипломатичні стосунки з християнською Європою, укладаються шлюбні союзи (Ярослава називали тестем
Європи).

Але Ярослав увійшов в історію ще й тим, що заснував першу в Київській Русі бібліотеку. Вій і ставив на меті створити незалежні від Візантії центри книжності. Без цього він був би — нехай і могутній, — але один із звичайних правителів. Судячи з його діянь, він усвідомлював, що могутність і давніх, і сучасних йому держав трималася не тільки на ралах та мечах, а насамперед на знаннях, на високій культурі суспільства. А вона неможлива без книги, без схові скарбів світової думки — бібліотеки.

Літопис не каже, яка саме із стародавніх книгозбірень слугувала взірцем для князя. Можливо, Олександрівська в Єгипті, що діяла у III столітті до н.е. Певно можна сказати: своєю прозорливістю князь випередив час на багато століть уперед. На початку другого тисячоліття йому було зрозуміло, що цивілізована, могутня держава не може триматися без знань, без книги, а, отже, без бібліотеки.

Основні відомості про Київську Русь дослідники черпають переважно з літописів. А вони свідчать, що Ярослав вільно говорив латиною, тобто офіційно прийнятою в інших країнах Європи мовою. Він був надзвичайно освіченою для свого часу людиною. Його дочка Анна, королева Франції, теж була досить грамотною; син Всеволод знав п’ять мов, онук Володимир Мономах, як відомо, був високоосвіченою людиною.

Ставленням до книги, до культури, просвіти, врешті — решт до долі держави визначається відданість правителя країні, її інтересам. Держави сильні інтелектом громадян. Не випадково наймогутніші країни світу бережуть і примножують багатства своїх бібліотек: США — Бібліотеки конгресу, Великобританія — Британської бібліотеки, Франція — Національної бібліотеки у Парижі.

Дослідників і сьогодні вражає висока інтелектуальна енергетика Київської Русі, сила духовності наших пращурів. Заснована Ярославом бібліотека стала поштовхом до творчості у різноманітних галузях культури та мистецтва.

Київська Русь з ядром її просвітництва — бібліотекою Ярослава Мудрого — це велична історія, гідна європейської нації. Є різні версії щодо подальшої долі Ярославової бібліотеки. Окремі дослідники стверджують, що вона загинула під час татаро – монгольської навали. Інші — що її підступно пограбував, злочинне напавши на Київ, Андрій Боголюбський, котрий, як відомо, викрав ікони, коштовності, книги. Побутує також думка, що Ярослав розподілив бібліотеку між синами та монастирями. Є, нарешті, переконання, що книги, які були сховані колись у підземеллі, давно перетворилися на порох. З історії відомо: київську бібліотеку грабували не раз — і суздальці, і половці, і татари. Петро Могила забрав книги із Софії у Печерський монастир. Митрополит Гедеон намагався повернути їх до Софії, та не вдалося. Можливо, що серед них були книги і з бібліотеки Ярослава.

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,342sec