Батьківські збори на тему: ПЕРШИЙ ДЕНЬ У ШКОЛІ

ПОЧАТОК ПРОБЛЕМ ЧИ ПОЯВА ПЕРСПЕКТИВ?

Кожного року першого вересня у житті шестирічних дітей відбувається подія, до якої вони разом зі своєю сім’єю ретельно готуються, яка кардинально змінить не тільки їх життя, а й життя всієї родини. Діти йдуть до школи. Як стверджують психологи, за своєю важливістю цю подію можна поставити в один ряд з найважливішими подіями людського життя. Як же зробити так, щоб перша зустріч зі школою залишила тільки приємні спогади? Як визначити пріоритети першого шкільного дня? Як психологічно підготувати батьків, які вперше приведуть дитину до школи? На ці та інші запитання спробуємо знайти відповіді.

Перший день у школі: радість чи страх?

Щоб дати відповідь на це непросте запитання було вирішено запропонувати шестирічним школярам намалювати свої враження від першого дня перебування у школі у «Щоденнику першокласника». Вивчення шкільними психологами міста Києва у 2003— 2004; 2004— 2005 н. р. дитячих малюнків, виявило, що близько 85 % дітей з радістю прийшли до школи і позитивно сприйняли перший день, 12 % дітей виявили негативні емоції у перший день перебування у школі, з них З % тих, що з різних причин виявили явне небажання надалі відвідувати навчальний заклад.

Чому у дітей виникає страх відвідування школи?

Насамперед, це страх, пов’язаний з появою «нового» та виявленням власної некомпетентності при зустрічі з ним. «Я боюсь невідомого, не знаю, як з ним взаємодіяти»

• Нове оточення (предметне і соціальне)

34 % учнів (за останніми даними 2004— 2005 н. р.) не мають загального уявлення про школу, тому для них перший день — це можливість створити таке уявлення. Ось чому діти відволікаються, розглядаючи незнайоме приміщення, нові предмети. Найкраще запропонувати учням невеличку екскурсію по класу з поясненням призначення кожного предмета. Виберіть 3—5 незнайомих предметів (не більше). Оскільки більше не втримається у пам’яті шестирічок.

У школі дитину оточують нові обличчя: учителів, однокласників, учнів інших класів, а раніше вона спілкувалася лише з однолітками у дитячому садку, вихователем або тільки з родиною, якщо не відвідувала дитячий садочок. Як правило, спочатку діти звертають увагу на тих, з ким були вже знайомі (живуть у одному будинку, ходили в один дитячий садок, батьки приятелюють тощо) або з ким першим познайомилися, переступивши поріг школи. Тому важливо дозволити дітям у перший день сісти за парту разом з тим, з ким їм захочеться, щоб уникнути зайвого напруження і появи надмірної тривожності. З’являється така річ як суперництво, якщо комусь за вдалу відповідь вчителька презентує приз, а комусь — ні («Мабуть, він кращий за мене, його люблять, якщо він одержав приз, а я — ні»). Придумуючи для першого дня невеличкі призи, намагайтеся зробити так, щоб їх одержала кожна дитина за щось особливе.

Думка вчителя про дитину є найбільш вагомою для авторитету серед однолітків, тому підтримайте тих, хто не знайшов у перший день собі товариша, зверніть увагу всього класу на його позитивні риси.

 

•    Новий режим

Дитина може виявитися неготовою до шкільного режиму, тому щоб запобігти перевтомі, рекомендується розвантажити розклад першого тижня, а один з уроків проводити на свіжому повітрі. Перший день доцільно організувати таким чином, щоб уроки мали ігровий характер, і діти по можливості більше рухалися. Також варто передбачити вправи, що дадуть можливість шестирічкам розслабитися, відпочити від навчальної інформації.

•    Новий стиль взаємодії з дорослими

У школі дитина опиняється в новій для себе ролі — у ролі учня. Але виконувати цю роль та взаємодіяти з дорослими (вчителем, вихователем) на новій сходинці соціальних стосунків ще потрібно навчитися. І хоч дитина розуміє свій новий статус, вона прагне тих неформальних стосунків, які були засвоєні нею у родині чи дитячому садочку. Тому дуже важливо пам’ятати, що в перший день шестирічний учень ще не готовий виконувати всі вказівки вчителя як «справжній» учень, і теплота та щирість, яку він відчує від вчителя, буде запорукою подальшої конструктивної взаємодії. Навіть при позитивному ставленні до дітей учитель часто застосовує більш жорсткі, авторитарні форми впливу, ніж ті, до яких звикли дошкільники. Ці форми взаємодії часто сприймаються дитиною як прояв особистої неприязні, що приводить до пасивності, пригніченості, невпевненості в собі, побоюванням опинитися невідповід ними в тій чи іншій діяльності, не виправдати сподівань оточення.

• Нова діяльність

На зміну ігровій діяльності прийшла навчальна, яка стане основною до кінця навчання у школі. Перехід від однієї діяльності до іншої досить складний, тому не обов’язково це намагатися зробити у перший день чи перший тиждень. У житті дитини змінюється майже все. Вона приймає на себе певні обов’язки, має реалізовувати нові цілі, усвідомлювати себе у навчальному процесі.

Що варто знати вчителеві, готуючись до перших уроків?

Підготуйтеся до першого знайомства.

Ш. Амонашвілі з метою зняти напругу першої зустрічі, як незнайомої ситуації, допомогти дитині подолати тривожність спеціально готувався, розглядаючи особові справи, фотокартки майбутніх учнів, намагаючись запам’ятати їх обличчя та імена. Називаючи потім при першій зустрічі дитину по імені, він демонстрував їм власне ставлення: «Я тебе добре знаю, ми потоваришуємо, тобі тут буде добре».

Щоб дати дитині підсвідому установку «я тебе чекаю, ти для мене важливий», «не бійся», «у школі тобі буде добре» та зняти хвилювання батьків і дітей, відправляв лист-вітання.

Лист мав наступний зміст:

• представлення себе (мета: продемонструвати позицію «я вже тебе знаю, познайомся і ти зі мною»)

  • опис класу — скільки дітей буде вчитися («ти будеш не один, а з друзями»), і як знайти клас («я вірю в те, що ти вже дорослий і самостійно зможеш знайти свій клас»)
  • перше завдання — намалюй свого вчителя («Ти будеш малювати вчителя. Думати про нього і заочно звикати до нього»): За цим малюнком потім Амонашвілі міг з’ясувати емоційне очікування дитини, рівень тривожності, пов’язаний з учителем, як ставляться до вчителя дорослі, що оточують дитину.

Продумайте, як сказати першу фразу «Добрий день, діти».

Що ви хотіли б продемонструвати цією фразою — доброту і щирість чи свій статус?

 

Зробіть перший урок святом (поради Ш. Амонашвілі)

 

 

Потрібно

Не потрібно

Викликати радість від перебування на уроці, здивувати

Розповідати дітям про значимість навчання, про важливість знань у житті людей

Дати завдання: напишіть або намалюйте все, що ви вмієте; аркуш підписати своїм іменем (діагностика умінь, скільки ви вмієте — викликати впевненість у своїх силах)

Про правила поведінки в школі, у класі (заборони й обов’язки)

 

 

Введіть потрібний ритуал. Насамперед варто сформувати позитивну установку, причому не тільки в себе, але й в учнів. Кращими способами формування установки є введення певних ритуалів. Ритуал — це умовний рефлекс, пов’язаний з подальшою діяльністю. Учні, що встають при вході вчителя до класу,— усі вони налаштовуються на майбутню діяльність. Вчителеві корисно розробити свою систему ритуалів. При цьому варто пам’ятати: якщо сам учитель має потребу в однократному налаштуванні перед роботою, то дітям часто необхідне повторення ритуалу. Таким ритуалом може бути і вітання, і перекличка, якщо вона не забирає багато часу, і короткі усні задачі, що задаються періодично, і щось емоційно позитивне наприкінці заняття. Отже, активний ритуал створює установку на певну діяльність. У перший день краще ввести один ритуал — по-перше, діти його запам’ятають, а по-друге, у них виникне відчуття, що вони стали справжніми школярами і виконують «справжні» шкільні правила, по-третє, шестирічкам ще важко контролювати власну діяльність і поведінку,
а контроль за виконанням одного ритуалу їм цілком під силу.

Будьте емоційними

Шестирічні діти живуть почуттями. Тільки те, що знайшло відповідний емоційний відгук, засвоюється. Позитивні емоції — найсильніший стимул розвитку.

Доступно пояснюйте, чого ви очікуєте. Особливе значення має уміння вчителя чітко висловлювати свої рекомендації, зауваження, схвалення, спонукання, щоб його мова усвідомлювалася учнями, супроводжуючи розповідь мімікою та відповідною інтонацією. Часом учителі, прагнучи зробити пояснення доступнішим, роблять саме навпаки: дають занадто поширені пояснення, багато разів повторюють свої запитання та відповіді дітей, непомірно розхвалюють кожного учня або довго затримуються на чиїйсь помилці. У цьому багатослів’ї губиться те, що діти мають засвоїти, втрачається головне, суттєве.

Учитель має правильно вибрати темп • і силу звучання своєї розповіді, пам’ятаючи, що повільний темп мови стомлює шестирічних дітей, викликає нудьгу, млявість, а швидкий перешкоджає засвоєнню.

Надто голосна, різка криклива розповідь нервує дітей, а слабкий, тихий, монотонний голос заколисує. Жести оживляють мовлення, однак часті, метушливі рухи викликають у дітей роздратування.

 

Що порадити батькам?

  • По можливості пройдіть із дитиною шлях від школи до дому декілька
    разів, щоб дорога стала звичною, познайомте дитину з учителем,
    покажіть їй клас.
  • Стежте за власними емоціями у перший день. Не влаштовуйте «сцен»,
    начебто ваша дитина відправляється не в школу, а на фронт. Ваша тривожність може передатися дитині.
  • Перед першим днем спробуйте змо-делювати ситуації, з якими може
    зустрітися дитина. Проаналізуйте разом з нею можливі варіанти їх подолання. Навчіть, як діяти в тій чи іншій ситуації. Це дасть змогу зняти страх «невизначених ситуацій».
  • Приготуйте подарунок першокласнику і влаштуйте невеличке
    сімейне свято.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,313sec