Барвінковий край

Барвінковий край

 Мета. Розширити знання учнів про барвінок — рослину-символ України, розкрити їм символічне значення вира­зу «барвінковий край», глибше ознайомити з використан­ням барвінку під час весільного обряду. Виховувати любов і бережливе ставлення до природи, повагу до народних звичаїв та обрядів.

Обладнання. На столі, застеленому вишитою скатерти­ною, — хліб, весільний калач і коровай, прикрашені віноч­ками з барвінку. На партах — букети з барвінку, альбоми «Пісні рідного села», «Веснянки», український віночок з різнокольоровими стрічками, книга «Ліки навколо нас», різка, барвінок, калина.

1.       Виходять дівчата, виконують веснянку:

Зелений барвінку, чому ся не стелиш?

 Молодий козаче, чому ся не жениш ?

 Прийде та я весна, то я розстелюся,

Прийде неділя, то я оженюся…

2.      Учениця читає вірш Н. Забіли «Барвінок».

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелиться,

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

 Всю зиму зелень  берегло

 І перше стрінуло з відлигою

 Весняне сонце і тепло.

 І перемогою, і славою

 Весна з ‘являється на світ,

І квітне радістю яскравою

Барвінковий зірчастий цвіт.

3.      Вступне слово вчителя.

Діти, сьогодні ми полинемо з вами чарівними стежками барвінкового краю, перегорнемо ще одну сторінку книги Природи.

Ось перед вами хрещатий барвінок, вічнозелена росли­на з ніжними синіми квіточками; невибаглива до грунту, затінку не боїться і мороз не зачіпає її зеленого листу. Рос­те барвінок у Карпатах, лісостепу, Західному Поліссі пере­важно у дубових та дубово-грабових лісах. А якщо до ува­ги взяти й те, що майже на усіх наших квітниках стелить­ся цей вічнозелений чагарник, то й цілу Україну можна назвати барвінковим краєм.

4.      Бесіда з учнями.

А чи знаєте ви, як називають барвінок у народі? (Барвін, барвін-зілля, барвінець, могильниця, могильник, а лагідно барвінонько, барвіночок, барвінчик, барвінчичок).

Що ви знаєте про походження назви цієї рослини? (На­укова назва походить від латинського слова, що в перек­ладі означає «перемагати». За іншими тлумаченнями «обв’язувати», «обвивати»).

Які існують легенди про походження барвінку?

5.       Розповіді учнів.

1) Легенда про барвінок.

Діялось це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в одне село і

винищили там усіх людей. Лиш один парубок та дівчина сховалися у лісі. Але і там їх знайшли бусурмани. Паруб­ка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. Ото з парубкової крові і виріс барвінок, а губами дівчини полилася чиста вода.

2) Легенда про Бара і Вінку.

Жили колись чоловік з жінкою у любові і злагоді. Найбільшою потіхою для них був їх синочок Бар. Коли він виріс видним парубком, багато дівчат мало на думці відда­тися за нього. Сохло за Баром серце в однієї дівчини, що мала за маму відьму. Та посватався парубок до іншої, на ім’я Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання.

І от настав день весілля. Щасливі молодята стояли на воротях для батьківського благословення, щоб піти до свя­тої церкви до шлюбу. Аж тут де не взялися ворожка з доч­кою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття й окропила їх чорним настоєм якогось зілля. За хвилю молодих не стало. Кинулись люди до ворожки, а та махнула руками і злетіла чорною вороною, а дочка її — сірою галкою.

Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скро­пила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі, проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом. Назвали його люди барвінком.

6. Розповіді учнів про рослину-символ.

Учениця. Поширений у нашому краї і оспіваний у на­роді барвінок здавна, ще з часів Київської Русі. Він увійшов у побут, звичай та обряди нашого народу. Рослина ця має багато символів. Найперше барвінок символізує віру в свої символи, всепереможність природи.

Учень. Коли скресали сніги, розливалися весняні води, дівчата в Україні починали співати веснянки. І серед пісень цієї пори є чимало про барвінок.

Учениця. Барвінок — це символ хлопця. Це завжди вродливий і статний парубок:

Ой ти, козаче, зелений барвінку,

 Прийди до мене, хоч у недільку…

Учень. В українських народних піснях барвінок — сим­вол кохання, вірної і взаємної любові.

Зелений барвіночку,

 Стелися низенько,

 А ти, милий, чорнобривий,

Присунься близенько.

Учениця. І як промовистий символ оберегу вірного ко­хання, доглядати за барвінком, пошановувати його і нале­жало насамперед дівчині.

Ой, в городі не метено,

Барвіночком заплетено.

 Піди, дівчино, позамітай

 Та барвіночок порозплітай.

Інсценізація української народної пісні «Несе Галя воду» .

Учень. Хрещатий барвінок прикрашав і обжинковий вінок на веселому святі, що його здавна влаштовували в на­роді після завершення жнив.

Кінець нивоньці, кінець,

 Будем плести вінець

 То з рути, то з барвінку

 На хорошую дівку.

 (Дівчата одягають обжинкові вінки й виконують пісню «Віночок», записану з уст своїх бабусь).

 Віночок

Уга, дівчата, уга, до зеленого луга.

 До луга купатися, до вінка збиратися.

Тепер він польовенький, восени зелененький,

Тепер він з колосочка, восени з барвіночка.

 Місяцю на роженьку, світи нам доріженьку,

Щоби ми не зблудили, віночка не згубили.

 Як віночок згубимо, з чим додому прийдемо?

 Наш господар дозорца, вижав пшеницю за сонця,

 А сусід лінивий стоїть пшениця на ниві.

 Він за неї не дбає, з колосочка спадає.

Спадає з колосочка, з самого вершочка.

Перепиюнько мала, де будеш зимувати ?

Тепер під копою, восени під скирдою.

Уга, дівчата, уга, до зеленого луга.

Учень. Барвінок — символ краси. Дівчата колись в Ук­раїні умивалися напаром із барвінку. Вважалося, що рослина дарує дівчині вроду.

Учениця. Рослина ця не тільки декоративна, пісенна, а й цілюща. Згадки про її лікарські властивості сягають си­зої давнини. Відваром барвінку лікують простуду. Застосо­вують при гіпертонічній хворобі, тахікардії, зниженні ар­теріального тиску, тамуванні головного болю. Зовнішньо, як лікарську рослину, барвінок застосовують для полос­кання рота при запаленні слизових оболонок, цинзі, кро­вотечі, висипах на шкірі.

(Учитель знайомить учнів з книгою «Ліки навколо нас»).

Учень. Барвінок — символ пам’яті. Його висаджують на могилах, з нього плетуть поховальні вінки. Звідси й на­родні назви рослини — могильник, могильниця.

Учениця. Відомий барвінок і як приворотне зілля. Існу­вало, наприклад, повір’я, що досить чоловікові й жінці з’їсти листок барвінку, як між ними спалахне палке кохан­ня. Казали, що ця рослина оберігає від нечистих сил та чаклування. Тому барвінок вішали над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.

Учень. Вінки з барвінку одягали на злочинців, яких ве­ли на страту, щоб таким чином одігнати нечисту силу.

Учениця. Як пошанували цю рослину, свідчить і такий звичай — її ніколи не викидали на смітник, а тільки у во­ду, щоб вона не загинула від спраги.

7. Українські письменники про барвінок.

Діти, вам було домашнє завдання знайти твори, урив­ки з творів українських письменників, де згадується про барвінок. Зачитайте їх і вкажіть, яким символом в даному тексті виступає барвінок.

8. Розповідь учителя про місце барвінку у весільному обряді.

У багатьох районах нашої країни весілля починається з урочистого   збирання   барвінку.  На  Бойківщині  молода йшла  до лісу з дружками та малим хлопцем (родичем чи сусідом). У лісі хлопець, ріжучи барвінок, тричі промовляв: «Ато на дівку, а то на хлопця». Біля зрізаних стебел зали­шали хліб. Коли починали плести вінок, знову кликали хлопця, щоб тримав нитку, за що він отримував певну на­городу.

На  Закарпатті  молода  збирала дружину  і  йшли  по вінок до добрих господарів, які жили в злагоді. Дружко срібною монетою зрізав три гілочки рослини, притиску­ючи їх до вівсяного ощипка. Після того барвінок зрізали всі інші. Коли барвінку було досить, те місце скроплюва­ли й обсівали зерном, щоб добре ріс. Нарізані гілочки рослини загортали в чистий рушник, клали у велику мис­ку із зерном і шматочком хліба на дні. Барвінок, прине­сений додому, мати подавала через вікно, щоб оберегти його від злих сил.

Вінок з барвінку для дівчини — символ незайманості, чесного дівування. І виплітали його тільки тим, хто впер­ше вступав у шлюб. Обруч для вінка робили з погіння со­лодкої яблуні. Готовий вінок прикрашали колосками вівса.

Дівчата виконують пісню про барвінок.

Ніжно цвіте в Карпатах

Барвіночок хрещатий.

Вітер насіяв, дощ поливав —

Це ж на вінки дівчатам.

Як заграє танець музика троїста,

Чути, що весілля від села до міста,

Чарівна сопілка, скрипка і цимбали

Вони ще ніколи так гарно не грали.

В парі ідуть весною

Молодий з молодою.

Вже той барвінок щастя приніс,

Що розквіта весною.

 Вчитель. У деяких селах нашої місцевості ще й досі зберігся звичай на дівич-вечір виплітати у домі молодої різку. Крім барвінку, дружина у лісі ще заготовляла осно­ву для різки — на одному стовбурі 3 чи 5 розгалужених гілочок, а також пучечки цвіту калини, чи кетяги калини. Під час дівич-вечора сходилась молодь з усього села. На столі розкладали барвінок, калину, дівчата і хлопці збира­ли це у невеликі пучки, а дружки брали еону, заставляли її у хліб і тоді кожна прикладала пучечки барвінку до своєї гілки, обмотуючи це міцною ниткою. Все це робили дружки акуратно і спритно. Давайте ми зараз разом спле­темо різку.

Виплітання різки

 (Під   час   цього   обряду  виконуються   весільні   пісні «Шуміла ліщина», «Горіла сосна», Ой, посію жито», «Роз­пустили кучері дівчата»).

Коли різка була готова, дружки брали її з хлібом в ру­ки, підходили до матері молодої, співали:

Нате вам, мамо, різку

На щастя, на посмішку,

Щоби ви довго жили,

Всіх дітей подружили,

Всіх дітей і онуків.

Нате вам різку в руки.

 На весілля хресні батьки печуть коровай і калачі, які прикрашають барвінком. Коли дружба (весільний старос­та) має різати коровай для гостей, він одягає на плече вінок з барвінку.

(Один з найспритніших хлопців виконує обряд різання короваю, калача, пригощаючи всіх присутніх. Після цього розриває вінок на частинки і розкидає дівчатам на щастя).

 

завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 1,058sec