Багатозначність символічних образів. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею. Останній танець Івана Дідуха перед від’їздом із села як символ трагізму і розпачу прощання з рідним краєм

Тема. Багатозначність символічних образів. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею. Останній танець Івана Дідуха перед від’їздом  із села як символ трагізму і розпачу прощання з рідним краєм.

Мета: проаналізувати багатозначність образів новели, розкрити через художній твір трагедію родини Івана Дідуха; розвивати вміння самостійно працювати з додатковою літературою, поглиблювати знання з теорії літератури, розвивати творчі здібності учнів, формувати вміння висловлювати свої думки; виховувати любов до людей, повагу до почуттів інших.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: урок – дослідження.

Обладнання: текст новели, схема.                                 

 

 

                                            Хід уроку

IМотивація навчальної діяльності

             Учитель. Так склалося, що твір відносять до теми селянської еміграції, хоч насправді  йдеться в ньому про прощання селянина Івана Дідуха з сусідами в зв’язку з виїздом до Америки. Письменник уважно досліджує засобами художнього слова ті суспільні  процеси, які змусили хлібороба залишити рідну землю.

II.Повідомлення теми й мети уроку.

III. Засвоєння нових знань.

Теорія літератури.

Розкриття змісту поняття „ Символічний образ” .

Кілька учнів готували  вдома ілюстрації з символічним зображенням свого життя. Після обговорення робіт у класі, вони розкривають і пояснюють своє розуміння образів-символів, використаних у новелі.

          Символ – це предметний або словесний знак, який опосередкований, умовно виражає сутність певного явища.

 

           Ознайомлення зі схемою, зображеною на дошці           

 

 

     Учитель. Дідух і його родина відчувають майбутню муку безуспішної боротьби емігрантів за збереження своєї духовності. Це передчуття викликає біль. „Ціла хата заридала. Ніби хмара плачу, що повисла над селом, прорвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало – такий був плач. . .”

Слід зауважити, що зі всього сказаного випливає що найтісніший зв’язок людини з хатою, сприйняття її крізь призму власної душі, як живе створіння.

  • Яку роль віддає В.Стефаник хаті у творі?(Хата – знак душевного стану родини).

Давайте звернемось до народної творчості. Чим є для українця хата, і як це відбито в усній народній творчості? Слово надається „дослідникам”.

1.   Перша група „ дослідників” знайомить з результатами своїх розвідок, які стосуються хати як образу-символу в усній народній творчості.

Традиційна українська хата – воістину колиска нашого народу. В українців спрадавна виробилось особливе ставлення до хати не лише як до матеріального об’єкта , а і як до осередку внутрішнього духовного світу. Таке ставлення відображене в ритуалах, традиціях, звичаях, обрядах, віруваннях тощо, досить повно й розмаїто воно зафіксоване і в мові. Так батьківська хата – це і прилисток, що дає людині незалежність: у своїй хаті кожний пан; своя хата – своя й правда;  своя хатка – своя гадка… До того ж, власна хата – це ще й ознака добробуту, достатку або символ бідності й безпритульності: купуй хату криту, а свиту шиту; ні кола ні двора. Достаток не з’являється сам собою, його створюють, нагромаджують працею. Отже, як складник добробуту символізує ще й уміння працювати, належно утримувати двір, худобу, поле, створювати хатній затишок: всякий двір хазяйським оком держиться; не дім господаря красить, а господар дім; хата господинею красна…

У багатьох виразах є свідчення того, що хата для українців була найважливішим оберегом і захистом : добре їхати до своєї хати; нема кращої дороги у світі, ніж до рідної хати.

Оберегом і захистом на якийсь час стає хата й для гостей,  тож вона символізує ще й гостинність: чим хата має, тим і приймає; чим хата багата, тим і рада.

  1. 1.     Гра „Усне малювання ілюстрації” .

         „ Ілюстратори” по черзі розповідають, якими вони уявляють пейзажі, портрети, інтер’єри, відображені в художньому творі, зіставляючи уявний і текстовий образ. Перемагає той, хто пригадає і втілить в ілюстрацію найбільше деталей і повніше передасть письменницький опис і задум.

Учні працюють над ілюстрацією словесного зображення горба.

  • „То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однаково і на коні, і на Івані жили виступали…”
  • „Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле…”
  • Такий песій горб, що стрімголов удолину тручає!..

Після усного малювання горба, учні підсумовують сказане. Зауважують, що горб хоч політки давав добрі, але і вимагав від господаря тяжкої праці. У творі горб є символом невідповідності творчих сил народу, „цвіту його душі” жорстоким умовам буття, що перемелюють і виснажують народний дух та силу.

         Учитель. Письменник знайшов у світі емігрантів святе місце для Івана, постать якого не відзначалася красою, швидше навпаки. „ А ще Івана в селі кликали Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би залізні крокви стягли тулуб до ніг… Але хоч той горб його переломив, та політки давав добрі. Іван бив палі, бив кілля  виносив на нього тверді кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги… Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче було йому, поломаному, сходити з горба”.

Тут виявилася експресіоністична опозиція прекрасне – потворне.

   Під час опрацювання окремих епізодів твору учні заповнюють таблицю.

 

    №

 

Прекрасне в образі Івана         Дідуха

 

Потворне в образі Івана Дідуха

 

1

 

2

 

3

 

4

 

Прекрасний батько

 

Чуйна людина

 

Працелюбний

 

Життєлюб

 

Був переломаний ( мав у поясі

хибу: горб переломав його)

Висновок. Отже, Стефаник у негарному знаходить і показує гарне – рух життя всього світу. Потворність – його переломана статура, а краса Іванова у тому, що він виконує покладену на нього Господом місію співтворця Всесвіту.

Учитель. Багато є речей, які за своєю формою і змістом набувають полярного значення. Ми знаємо, що пісня є весела і сумна, слово є приємне, ласкаве і жорстоке, обличчя – усміхнене і насуплене, є теплі і холодні дні, є біла і чорна смуга у житті людини. А весела полька у виконанні Івана Дідуха – це прояв радості? Яка роль йому відведена  В. Стефаником?

  1. 2.     Виступ представників другої групи „дослідників”.

Тема дослідження. Останній танець І. Дідуха. Його роль у творі.

Робота за планом.

                                            План

  1. Полька – веселий український народний танець.
  2. „ Якась полька ” у виконанні І Дідуха
  3. Поєднання гнітючого душевного стану з веселим танцем. Танець як прощання з рідним краєм.

        Висновок. Останній танець Івана Дідуха перед від’їздом із села – символ трагізму і розпачу прощання з рідним краєм.

  1. Третя група „ дослідників” визначає, які ще образи-символи В. Стефаник використав у новелі.
 

  №

 

    Образ-символ

 

                  Коментар, цитата, думка

 

1

 

2

 

3

 

Камінь

 

Перлина

 

Камінний хрест

 

Омертвіння душі.

 

Життя Івана, що котиться по мертвому камені.

 

Символ титанічної праці й поховання людини заживо; символ вічної присутності на землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           Бесіда

  • Розкажіть про свої міркування під час виконання завдання.
  • А які б ви використали образи-символи для того, щоб описати душевні страждання головного героя новели?
  • Чи є, на вашу думку, необхідність у використанні образів-символів у творі?

    Учитель. Слово селянина, пропущене через серце і душу письменника, ставало зболеним, як і його бідняцька доля. Може, саме тому так глибоко западало в душі людей Стефаникове слово, пробуджувало в них добро й гуманність, співчуття до людського горя і чесність, справедливість і любов до України та її народу.

               Сильне враження зробив „ Камінний хрест” на канадських емігрантів, про що розповів у листі до Стефаника Мирослав Ірчан, сучасник письменника: „ Якби був знав”, може, й не читав би. Бо плач в хаті такий, що надбіг, як вітер, що з поміж естах мені повіяв. А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться до додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть.

Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того , щоб безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі і на серці мозолі, і бідні вони бо для людського горя й нужди законів нема. Ні тут, ні там”

Кілька учнів співають пісню на слова Богдана Лепкого „Журавлі”

Видиш, брате мій,

Товаришу мій,

Відлітають сірим шнурком

Журавлі у вирій.

 

Чути: кру! кру! кру!

В чужині умру,

Заки море перелечу,

Крилоньки зітру.

 

Мерехтить в очах

Безконечний шлях,

Гине, гине, в синіх хмарах

Слід по журавлях.

 IV. Рефлексія навчальної діяльності. Оцінювання.

 

 

 

                                                    Бесіда

 

  • Розкрийте зміст літературознавчих понять, понять-символів, з якими ви ознайомилися на уроці.
  • Що нового ви дізналися на уроці? Над чим замислилися?
  • Які враження у вас від уроку?

V. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про життєвий і творчих шлях Лесі Українки. Вивчити напам’ять вірш „Contra spem spero”.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Тема Багатозначність символічних образів Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею (31.5 KiB, Завантажень: 3)

завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,318sec