Адміністративна реформа в Україні. Парламентські вибори 31.03.2002 р

Тема:Адміністративна реформа в Україні. Парламентські вибори 31.03.2002 р.

Мета:ознайомити учнів із адміністративно – територіальною реформою, що проводиться в Україні, визначати її основні завдання, мету;  ознайомити учнів із результатами парламентських виборів 2002 року, розвивати вміння аналізувати почутий та отриманий матеріал; виховувати любов до історії та правознавства.

Форма заняття: засвоєння нових знань

Обладнання: картки із завданнями, таблиці

Хід заняття

І Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань та вмінь

Групова робота за технологією «Карусель»

Пятеро учнів стають у внутрішнє коло, а решта – у зовнішнє.Учні із внутрішнього кола формулюють короткі запитання, а їхні товариші із зовнішнього кола можуть отримати картку за кожну правильну відповідь. Рухаючись по колу таким чином, можна отримати 12 карток, що дорівнює 12 балам.

Приклади запитань:

  1. Яке місце посідає Кабінет Міністрів України у політичній системі держави?
  2. Вкажіть за якими принципами функціонує Кабінет Міністрів України
  3. Назвіть основні повноваження Кабінету Міністрів України.

4. З якою метою запроваджено посаду Прем’єр-міністра України?

5. З якою метою створено посаду першого віце-прем’єр-міністра    України?

6. Яку роль у керівництві державою відіграє міністр України ? ІІІ.Мотивація

З проголошенням у 1991 Україною незалежності все більш очевидним ставав той факт, що успадкована від Радянського Союзу система державного управління не може задовольняти потреби незалежної держави, яка проголосила курс на побудову демократії та ринкової економіки

Тому слід було провести ряд реформ у тому числі і адміністративну реформу.

ІV .Засвоєння нових знань

Розповідь вчителя

Говорячи про адміністративну реформу необхідно в першу чергу зрозуміти, що ми маємо на увазі.

Робота з терміном:

    Під адміністративною реформою ми розуміємо вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з органами місцевого самоврядування.

Головною метою адміністративної реформи є найповніше забезпечення конституційних прав і свобод громадян, правових засад організації державної влади, принципу верховенства права, гуманістичних вимог щодо діяльності держави.

Для досягнення мети адміністративної реформи в ході її проведення потрібно вирішити ряд завдань, серед яких:

—   формування високоефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління;

—    формування сучасної дієвої системи місцевого самоврядування;
— запровадження нової ідеології функціонування органів виконавчої влади місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, надання державних та громадських послуг;

—    організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

—   створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

—   запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.

—    Колективна робота з роздатковим матеріалом

—    « Нормативно-правова база проведення адміністративної реформи в Україні»

—       За період підготовки адміністративної реформи в Україні напрацьована солідна правова база, прийнята значна кількість нормативно-правових актів, серед яких більшість становлять укази Президента України, зокрема:

—    “Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи” (Указ Президента України від 7 липня1997 року, № 620/97);

—   — “Про положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи” (Указ Президента України від 2 жовтня 1997 року, №1087/97);

—   “Про склад Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи” (Указ Президента України від 9 січня 1999 року, №5/99);

—    “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” (Указ Президента України від 22 липня 1998 року, №810/98; із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 року, №1000/98, 21 вересня 1998 року, №1048/98 та від 2 січня 1999 року, №5/99);

—   “Про положення про робочу групу з проведення реформи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державної служби” (Указ Президента України від 10 вересня 1998 року, №1000/98);

—    “Про положення про робочу групу з проведення реформи центральних органів виконавчої влади” (Указ Президента України від 6 жовтня 1998 року, №1114/98);

—    “Про першочергові заходи з проведення в Україні адміністративної реформи” (Указ Президента України від 20 листопада 1998 року, №1284/98);

—    “Про проект Концепції адміністративної реформи в Україні” (Рішення Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи від 25 березня 1998 року, №3/98);

—    “Про стратегію реформування системи державної служби в Україні” (Указ Президента України від 14 квітня 2000 року, № 599/2000).

Запитання:

–         Про, що свідчить цей перелік нормативних актів?

Розповідь вчителя

    Реалізація адміністративної реформи передбачає зміни у трьох площинах:

– територіальній (зміна адміністративно-територіального устрою),

– управлінській (делегування значних повноважень на місцевий рівень, зміна владної вертикалі)

– фінансовій (перерозподіл бюджетних коштів з метою їх спрямування на рівень громад).

Для того, щоб провести адміністративно-територіальну реформу було створено проекти її реалізації, які ми спробуємо розглянути.

 Кооперативнв робота учнів за технологією «Навчаючи-вчуся»

–         Учні об’єднуються у групи, кожна з яких отримує картку із завданням чи інформацією.Опрацювавши інформацію учні починають рухатися (індивідуально) по класу і збирати інформацію, якою володіють учасники інших груп.

Картка №1

Система фінансування адміністративно-територіальних одиниць

Адміністративна реформа передбачає зміну системи фінансування, особливо це стосується первинного рівня територіального устрою. Згідно проекту адміністративної реформи передбачається зміна участі громад в податку з доходів фізичних осіб. Сільські бюджети повинні бути ліквідовані, всі громади повинні мати однакову схему формування бюджетів, аналогічну тому, як це має місце у випадку міст обласного значення.

В залежності від політичних можливостей планується впровадження податку на нерухомість, який повинен зміцнити фінансові можливості громади. на рівні районів частина податку від фізичних осіб буде розподілятись відповідно до рівня видатків цього рівня. Забезпечено поділ бюджету на фінансування поточних та інвестиційних видатків.  Однак незрозуміло, у відповідності з якими принципами таке фінансування повинно здійснюватись у сфері інвестиційних видатків, закладаючи стосовно поточних видатків, що фінансування поточних завдань після реформи повинно бути таке саме, як і перед реформою.

Основою фінансування самоврядування буде система трансферів з бюджету держави, яка базуватиметься на об’єктивних алгоритмах фінансування завдань на публічні послуги та окреме фінансування завдань розвитку у вигляді інвестиційного бюджету. Фінансування базового рівня повинно мати місце з огляду на обмежені власні доходи і трансфери з центрального рівня безпосередньо до бюджету одиниці територіального самоврядування без використання посередніх рівнів державної адміністрації для реалізації цих трансферів.

 Картка №2.

 Зміна адміністративно-територіального поділу 

Проект адміністративно-територіальної реформи Р. Безсмертного передбачає зміну первинного та середнього рівня адміністративно-територіального поділу. Залишається три рівні – це: громада не менше 5 тисяч, район – не менше 70 тисяч, регіон – не менше 750 тисяч, а також запровадження міст-районів та міст-регіонів. При цьому реформування територіального устрою має здійснюватися “знизу до гори”, тобто перетворення відбуватимуться на рівні громад та районів, оскільки саме на цих рівнях має надаватися найбільша кількість послуг громадянам. План реформи включає в себе зменшення кількості адміністративних одиниць та визначення меж  їх територій у відповідності з однорідними критеріями.

Проект реформи закладає, що без змін залишиться поділ найвищого рівня, який охоплює 27 одиниць: Автономну Республіку Крим, 24 області та 2 міста з особливим статусом. Цей поділ, в принципі, не є відхиленням від регіональних структур інших великих європейських держав, хоча українські області є серед них найменш населеними.

На рівні району замість теперішніх 490 районів та 18 районів в містах планується створення 160-180 районів. Пересічна популяція району буде нараховувати біля 270 тисяч осіб.

Найсуттєвіші зміни охоплять базовий рівень територіального поділу. Замість існуючих на даний момент 30 тисяч територіальних одиниць буде утворено 1400-1450 громад, які включатимуть велике місто або кілька місцевостей.

Таким чином систему адміністративно-територіального устрою складатимуть: Громада – базовий рівень територіального устрою, утворюється з одного або декількох поселень за умови, якщо в її межах проживає, як правило, не менш, як 5000 жителів. До території громади можуть входити території поселень, поселенських утворень, міжпоселенські землі (у т.ч. рілля тощо)

Район – об’єднання громад для забезпечення реалізації спільних інтересів, має відповідну  транспортну, інформаційну та іншу інфраструктуру, утворюється за умови, якщо в його межах проживає, як правило, не менш, як 70000 жителів.

За умови наявності в одній громаді хоча б одного міста, чисельність якого становить не менше 70000 жителів, такій громаді надається статус міста-району. Міста-райони не входять до складу районів, в межах якого вони знаходяться.

Регіон – об’єднання районів та міст-районів для забезпечення реалізації спільних інтересів та здійснення збалансованого розвитку територій.

За умови наявності в одній громаді хоча б одного міста, чисельність якого становить не менше 750000 жителів, такій громаді надається статус міста-регіону. Міста-регіони не входять до складу районів та регіонів, в межах яких вони знаходяться.

До регіонів належать: міста із спеціальним статусом – Київ та Севастополь; Автономна Республіка Крим; області; міста-регіони.
Запропонована модель організації територій дозволяє забезпечити створення та укрупнення базових адміністративно-територіальних одиниць, а також ліквідацію на місцевому і районному рівні місцеві державні адміністрації із передачею їх функцій органам місцевого самоврядування. Крім того, фінансова і бюджетна автономії територіальних одиниць сприятимуть отриманню громадянами максимальної кількості якісних управлінських послуг.

 Картка№3.

Система надання управлінських послуг

Результатом утворення однорідної трьохступінчастої системи територіальних одиниць має бути впровадження нової ефективної та збалансованої системи управління. Основними принципами є децентралізація та самостійність самоврядних одиниць. Передбачається, що на первинному рівні (громада) єдиним законодавчим органом буде рада, а виконавчу владу реалізовуватиме виконавчий комітет, на чолі якого повинен стояти обраний в загальних виборах війт/бургомістр.

Абсолютно відмінну від громади конструкцію повинна мати публічна влада на двох інших рівнях. В юридичному описі першого етапу реформи закладаються відносно невеликі зміни, які представляють лише коректування відносно існуючого на сьогодні правового статусу. Самоврядні влади на цих рівнях повинні складатись виключно з законодавчого органу – обраних районних та регіональних рад, з обмеженими компетенціями та виконавчою владою, яка здійснюється через урядову адміністрацію.

До виключних повноважень місцевих рад за проектом адміністративної реформи відноситься: затвердження структури виконавчого органу ради, затвердження бюджетів, обрання посадових осіб виконавчого органу ради та складу контрольних органів, оцінка діяльності виконавчого органу ради.

Розповідь вчителя

  Українські парламентські вибори 2002 року відбулися 31 березня. Половина депутатів Верховної Ради обиралися на пропорційній основі в загальнодержавному окрузі, іншу половину було обрано в одномандатних округах. Прохідний бар’єр для партій і блоків складав 4 %. У мажоритарних округах діяла система відносної більшості.

Робота з таблицею

Детальні результати виборів

номер партія / блок результати в % за партійними списками кількість проведених у парламент депутатів за партійними списками кількість проведених у парламент депутатів за одномандатними округами
1 Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 23,57 70 42
2 Комуністична партія України 19,98 59 6
3 Блок партій «За Єдину Україну» 11,77 35 66
4 Блок Юлії Тимошенко 7,26 22
5 Соціалістична партія України 6,87 20 3
6 Соціал-демократична партія України (об’єднана) 6,27 19 5
7 Блок Наталії Вітренко 3,22
8 Всеукраїнське політичне об’єднання «Жінки за майбутнє» 2,11
9 Команда озимого покоління 2,02
10 Комуністична партія України (оновлена) 1,39
11 Партія зелених України 1,30
12 Партія «Яблуко» 1,15
13 Блок «Єдність» 1,09 3
14 Демократична партія України — Демократиний союз 0,87 4
15 Партія «Нове покоління України» 0,77
16 Партія «Русский блок» 0,73
17 Блок «ЗУБР» 0,43
18 Комуністична партія робочих і селян 0,41
19 Селянська партія України 0,37
20 Партія реабілітації народу України 0,35
21 Всеукраїнська партія трудящих 0,34
22 Всеукраїнське об’єднання християн 0,29
23 Соціал-демократична партія України 0,26
24 Блок Народного руху України 0,16
25 Блок «Проти всіх» 0,11
26 Українська морська партія 0,11 1
27 Народна партія вкладників і соціального захисту 0,10
28 Всеукраїнська партія «Нова сила» 0,10
29 Український християнський рух 0,09
30 Партія всеукраїнського об’єднання лівих «Справедливість» 0,08
31 Українська національна асамблея 0,04
32 Блок «Новий світ» 0,04
33 Партія «Ліберальна Україна» 0,03
34 Партія національно-економічного розвитку України 1
  Безпартійні 94
  Усього 100,00 225 225

Жирним шрифтом показані партії, представники яких пройшли в парламент, і безпартійні.

– Про що свідчать дані цієї таблиці?

– Які партії пройшли в парламент?

– Яка кількість депутатів пройшла до парламенту за одномандатними округами?

Розповідь вчителя

З 34-х політичних партій і блоків, які брали участь у виборах, 6 партій пройшли встановлений 4 % бар’єр і зарезервували місця у парламенті:

  • Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 23,57 %
  • Комуністична партія України 19,98 %
  • За єдину Україну! 11,77 %
  • Блок Юлії Тимошенко 7,26 %
  • Соціалістична партія України 6,87 %
  • Соціал-демократична партія України (об’єднана) 6,27 %

При цьому західні області та північні області віддали перевагу блоку Наша Україна, Південні та східні регіони — Комуністичній партії України,Донецька область віддала перевагу блоку За єдину Україну!, Соціалістимали перевагу у ряді районів Полтавської та Черкаської областей.

  Основні недоліки, які були присутні під час виборчої кампанії
до Верховної Ради України та спробуємо їх охарактеризувати.

1. Використання службового становища для агітації.

2. Обмеження партій і блоків в політичній рекламі.

3. Перевищення фінансових витрат

4. Недосконалість в діях судової влади

 

Таким чином, аналізуючи недоліки, виявлені в ході парламентської виборчої кампанії та спираючись на висновки зарубіжних експертів та спостерігачів можна дійти висновку, що:
1) Так як на виборах 1998 року в Україні зберігається вагомий вплив
зберігається вагомий вплив адміністративного ресурсу. На виборах 2002 року, на думку міжнародних експертів, найбільший його вплив посилювався на східні регіони України;
2)  Політичні партії та виборчі блоки були поставлені не в достатньо
рівні умови, як передбачено діючим законодавством про вибори. Доступ до
засобів масової інформації одних політичних партій і блоків в десятки разів перевищував можливість доступу інших;
3)  Недосконалість нового закону “Про вибори народних депутатів” і, як
наслідок, персоніфікований підхід в рішеннях судової влади;
4) Невиконання виборчими комісіями судових рішень щодо виключення
(поновлення) в списках кандидатів у народні депутати і, як наслідок,
судові процеси про скасування результатів виборів в цих округах.
            Наприкінці хотілося б зауважити на позитивній динаміці демократичної
свідомості в Україні, яка спостерігалась протягом виборчої кампанії 2002
року. Більшість міжнародних аналітиків і спостерігачів, які були
присутніми в Україні, дійшли об’єктивного висновку, що парламентські
вибори-2002 були більш демократичним і прозорими, ніж вибори до
Верховної Ради в 1998 році, про що свідчать офіційні підсумки їх
результатів.

V. Закріплення нових знань

Метод «Мікрофон»

–         Чи потрібно продовжувати проведення адміністративних реформ в Україні?Яких результатів досягнено?

–         Наскільки справедливими були вибори до парламенту у 2002 р.?

VІ. Підсумки заняття.

– Вчитель аналізує роботу дітей на занятті.

– Повідомляє чи було досягнено мети заняття.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Адміністративна реформа в Україні Парламентські вибори 31.03.2002 р (32.5 KiB, Завантажень: 0)

завантаження...
WordPress: 22.99MB | MySQL:26 | 0,353sec