АДАПТАЦІЯ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Цей період часто називають важким.
І дарма. Таким він буде лише тоді, коли, не знаючи, не зважати на характерні для нього
психологічні новоутворення.

У початкових класах діти спілкувалися з одним учителем, який мав свій стиль, свої методи і прийоми роботи, який з ними постійно контактував і добре знав. У підлітковому ж віці вони потрапили під вплив одразу багатьох педагогів, причому дуже різних.
Пристосуватися до кожного — важко.

Підлітковий вік — це період, на який найбільше вплинула акселерація. Якщо раніше,
кілька десятиліть тому, підлітком вважали 13— 16-річного, то тепер акселерація фізичного і психічного розвитку помітно зсунула цю межу — приблизно на 1,5—3 роки.

За критеріями ВООЗ, підлітковим віком вважається друге десятиріччя життя (10(12) —14(16) років). Це один із критичних періодів розвитку, пов’язаний із кардинальними змінами у сфері свідомості, діяльності та взаєминах індивіда. Дитина швидко росте, у процесі статевого дозрівання організм змінюється, що суттєво впливає на психофізіологію.

З анатомо-фізіологічної точки зору:

1. Відбувається інтенсивний, але нерівномірний фізичний розвиток. Тіло швидко росте у довжину: за рік 8—10 см у хлопчиків, 3—8 см у дівчаток. Причому огруддя і таз відстають від кінцівок — це призводить до порушення звичних пропорцій тіла. У кістках хребта, огруддя, тазу, кінцівок ще є хрящові тканини, тому недотримання гігієнічних вимог до навчання може викликати деформацію скелета.

2. Проблеми можуть виникнути і з серцево-судинною системою. Зростання маси і сили серця випереджає зростання серцевих судин, що зумовлює тимчасове порушення серцевої діяльності (підвищується АТ, з’являється швидка втомлюваність, запаморочення на кілька секунд). Тому в роботі з підлітками необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку, не допускати фізичного і психічного перевантаження, впливу наркотичних (тютюну, алкоголю, наркотиків) і токсичних речовин.

3. У нервовій системі відбувається структурне формування нервових клітин, утворення
закруток у корі головного мозку і розвиток асоціативних волокон, які забезпечують інтеграцію окремих ділянок головного мозку в єдину систему. Вдосконалюється гальмівна функція кори, але гальмівні реакції ще нестійкі. Покращується контроль за емоціями. Здатність до самоконтролю поєднується з невмінням опановувати себе, підпорядковуватись.

4. Процес статевого дозрівання є центральним моментом фізичного розвитку.
Відбувається перебудова ендокринної системи. Органи внутрішньої секреції починають виділяти статеві гормони. Одночасно з’являються вторинні статеві ознаки і відмінності. Статеве дозрівання вносить нове в життя підлітка: формуються психосексуальні орієнтації, статевий потяг, інтерес до статевих питань, нові переживання, загострюється почуття сорому тощо.

Статеві гормони зумовлюють підвищення збудливості нервової системи, яка залежно від індивідуальних особливостей може виявлятися у дратівливості, запальності, бурхливих емоційних реакціях, грубості або, навпаки, байдужості, апатії, неуважності. Тому вся виховна і педагогічна робота з підлітками має бути спрямована на те, щоб перебудова
організму, викликана статевим дозріванням, не призводила до негативних проявів у поведінці; аби цей складний та суперечливий період життя був новим і вищим етапом
у становленні особистості.

Основу формування нових психологічних та особистісних рис складає спілкування у процесі різних видів діяльності (навчальної, виробничої, заняття різними видами творчості, спорту тощо).

Зміна соціальної ситуації розвитку підлітків пов’язана з їхнім активним прагненням
приєднатися до світу дорослих, орієнтацією поведінки на норми й цінності цього світу. Характерним для підліткового віку новоутворенням є «почуття дорослості» і розвиток самосвідомості й самооцінки, інтересу до себе як особистості, до свого потенціалу і здібностей. Самосвідомість — це потреба осмислювати себе як особистість, виробити
правильну самооцінку, пізнати свої сильні та слабкі риси. Джерелом самооцінки підлітка
є насамперед думка про нього інших людей: батьків, учителів, товаришів. Згодом він намагається самостійно аналізувати окремі сторони своєї особистості, однак між потребою
в самооцінці і можливістю правильно пізнати себе існує суперечність. На цій основі можуть виникати конфлікти, які породжуються невідповідністю між рівнем домагань і реальним становищем у колективі. Аби запобігти неадекватній самооцінці, виникненню через це негативних переживань (переваги чи, навпаки, неповноцінності), важливо, щоб дорослі (особливо вчителі) правильно і тактовно оцінювали особистість підлітка. Важливою умовою формування самосвідомості й самооцінки є активна участь у корисних справах.
Підлітковий вік, як стверджують психологи, є періодом кипіння енергії, невичерпної
активності, тільки, на жаль, якщо відсутня розумна організація колективу, ця енергія
виливається в такій же неорганізованій формі на непотрібні справи. За відсутності умов для
індивідуалізації та позитивної реалізації свого потенціалу самоствердження може набувати
викривлених, девіантних форм, призводити до неадекватних реакцій.

Особливі стосунки складаються між хлопчиками і дівчатками. Як правило, дівчатка в ранньому підлітковому віці обганяють хлопчиків у зрості і через це ставляться до
них зневажливо. Зазвичай питаннями виховання дітей займаються в основному жінки.
Якщо і в підлітковому віці виховує жінка, а актив групи складають переважно дівчата,
то хлопці залишаються поза справами класу. Тому вони втрачають, як стверджують деякі
психологи, чоловічі риси. Таке явище називають фемінізацією характеру.

Цьому віку притаманна інтенсивна перебудова всієї психічної сфери підлітка.
Суттєві зрушення відбуваються у формуванні інтелектуальної діяльності: посилюється прагнення до пізнання, формування абстрактного мислення, творчий підхід до інтелектуальних проблем. Сприймання, пам’ять, увага досягають рівня високої продуктивності й вибірковості. Формується опосередкований характер цих функцій.

Інтенсивно розвиваються вольові риси: наполегливість, завзятість у досягненні мети,
вміння долати перешкоди і труднощі, здатність до цілеспрямованої вольової діяльності.

Відбуваються суттєві зрушення в інтересах, розвиваються духовні потреби, будується ієрархія ціннісних орієнтацій, починає вироблятися власний світогляд, ставлення
до суспільства, людей і до себе.

Інтенсивно формуються моральні переконання та ідеали, розвиваються моральні почуття. У сприйманні дійсності значне місце починає займати естетичний компонент.

У свідомості й поведінці підлітка увиразнюється сексуальний інтерес. З’являється
підвищена цікавість до своєї зовнішності, активно засвоюються стереотипи поведінки,
пов’язані з усвідомленням статевої належності. Закріплюються особливості статевих
відмінностей сприймання, емоційної сфери, інтелектуальної спрямованості, загальних
особистісних установок, що відрізняють підлітків-дівчаток від підлітків-хлопчиків.

Так, для дівчаток характерна вираженіша емоційна сприйнятливість і реактивність,
гнучкіше пристосування до конкретних обставин, більша конформність поведінки,
схильність апелювати до думок дорослих, старших, авторитету сім’ї. Прагнення до
опіки молодших відображає, очевидно, зародки материнського інстинкту. У дівчаток
значно вищий інтерес до своєї зовнішності. Специфіка статевої поведінки виявляється
в поєднанні кокетування із сором’язливістю. У повсякденній діяльності дівчатка, як правило, охайніші, терплячіші, краще виконують доручення. У школі їм легше даються
гуманітарні предмети.

Хлопчики менш конформні, частіше ризикують, гірше підпорядковуються загальноприйнятим вимогам. Тому за несприятливих умов у них легше виникає і складніше
коригується негативне ставлення до школи, їх більше цікавлять абстрактні явища, світоглядні проблеми, точні науки, систематизація.

ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ

П’ятикласники… Ще вчора вони були маленькими, вчилися в окремому класі, ходили, мов каченята, за своєю першою вчителькою. Сьогодні вони підросли, посміливішали й бігають по всій школі, плутаючи кабінети. Вони вже дорослі. Але якою є ця дорослість?

Пропоную вашій увазі довідку про фізіологічний та психологічний розвиток підлітків.

Підлітковим віком вважають друге десятиліття життя, орієнтовно 11—15 років.

Підлітковий період — складний етап, пов’язаний зі статевою зрілістю. На початкових стадіях статевої зрілості (у дівчат — 11 —13 років, у хлопців — 12—14) значні
відхилення відбуваються в діяльності центральної нервової системи: підвищується
активність підкіркових структур головного мозку і зменшується самоконтроль. Це зумовлює добре відомі особливості поведінки підлітка: його непостійність, вибуховість,
знижений контроль за своїми діями і вчинками, які часто призводять до порушення
соціальних норм поведінки.

У підлітковому віці виникає теоретичне мислення (дошкільний вік — практично дієве, ранній шкільний — наочно-образне, молодший шкільний — словесно-логічне),
спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів. Воно може сформуватися тільки на основі відносно розвиненого словесно-логічного мислення. Завдання вчителя — розвивати таку операцію як дедуктивне узагальнення — від загального до часткового, або розпізнавання (у молодшому шкільному віці — порівняння та індуктивне узагальнення — від часткового до загального).

У цей період важче керувати механізмами сприймання та уваги. У деяких підлітків
інструкція вчителя на мобілізацію уваги, навпаки, викликає загальмованість.

Підлітків через психофізіологічні особливості важче, ніж молодших школярів, залучити до праці, до вироблення вміння організовувати свою діяльність. Дефекти виховання проявляються пізніше. Потяг учнів до самостійності викликає негативне ставлення до готових знань, до репродуктивних видів навчальної діяльності.

Цікавість до фактів змінюється інтересом до закономірностей, до способів набуття
знань, методів, прийомів пізнання.

Підлітки виявляють бажання і готовність до співпраці з дорослими й однолітками,
активність і готовність включитися в різні види діяльності.

Вони сприймають себе як особистість, у них виникає потреба в самовираженні і самоствердженні.

Перехід із початкової школи до середньої вважається кризовим у житті школярів.
Чому? Бо відбувається зміна соціального оточення, правил та вимог поведінки у школі
додається необхідність самостійно приймати рішення. Також впливають фізіологічні зміни, підвищується втомлюваність і емоційні збуджуваність, і через це часто знижується
рівень навчальних досягнень.

Адаптація — процес пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища, життя
й діяльності. її результатом є пристосованість як риса особистості, що виступає показником
життєвої компетентності індивіда.

Адаптація до навчання в середній ланці школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень (інколи аж до року) потрібні, щоб звикнути до нових умов. Це досить довгий
процес, пов’язаний зі значним навантаженням усіх систем організму. У цей період, як
ніколи, учень потребує допомоги (кваліфікованої, а не розв’язання всіх проблем за нього) вчителів, батьків. Можна і варто уникнути сутичок, зрозуміти, що відбувається з учнями, навчитися це приймати.

Аби закріпити інформацію про адаптацію п’ятикласників, пропоную декілька вправ.

Вправа «Сонечко і хмаринки»

Учасники об’єднуються у три-чотири групи. Кожна обговорює та виділяє по три типові
проблеми, що виникають у п’ятикласників і вчителів. Проблеми записують на стікерах-
«хмаринках» і фіксують на основному плакаті — «сонечку». Спікер від кожної групи
представляє результати роботи.

Узагальнення отриманої інформації.

Вправа «Витинанка»

Мета: наочно показати проблеми у розумінні людьми одне одного, до чого призводять неконкретні інструкції.

Усі учасники отримують по аркушу паперу.

Ведучий. Станьте у коло спиною до центру. А тепер:

• згорніть аркуш навпіл;

• відірвіть лівий куток;

• згорніть ще раз;

• відірвіть правий куток;

• згорніть ще раз;

• відірвіть лівий куток;

• згорніть ще раз;

• відірвіть правий куток.

Тепер розгорніть свої аркуші та порівняйте їх із витинанками інших учасників групи.

Обговорення

— Чи у всіх вийшли однакові витинанки?

— Чому, адже інструкції були однаковими для всіх?

Вправа «Вихід»

Учасники об’єднуються у таку кількість груп, скільки названо «хмаринок»-проблем
(тривожність, агресивність, асоціальність, невпевненість — якщо таких «хмаринок»
не було — додайте їх). Можна дати кожній групі не по одній, а по дві проблеми. Потрібно розробити рекомендації для вчителя: як враховувати ці складнощі в навчально-виховному процесі.

Групи представляють результати роботи.
Обговорення.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ

ДЕЗАДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

1. Враховуйте вікові та індивідуальні психологічні особливості кожної дитини.

2. Демонструйте свою віру в її успіх.

3. Створюйте ситуації успіху.

4. Акцентуйте увагу учня на його досягненнях, перемогах.

5. Вказуючи на помилки, означуйте шлях до їхнього виправлення.

6. Корисним є створення системи диференційованих класів. Так кожній дитині припадає значно більше індивідуальних контактів з учителем. Спілкування стане індивідуалізованішим, пристосованішим до особливостей учня, його характеру.

7. Порівнюйте якість роботи дитини лише з її власними (попередніми) результатами, а
не зі здобутками інших учнів.

8. Уникайте у своєму мовленні слів-заперечень.

9. Підтримуйте і заохочуйте прояви активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших на їхні досягнення, підвищувати статус у класі.

10. Частіше спілкуйтеся з кожним учнем, а не помічайте його лише тоді, коли він зробить
щось погане. Не провокуйте дитину на погані вчинки, лише аби завоювати вашу увагу.

11. Розрізняйте особистість і поведінку.
Вчинок потребує санкції, а особистість — підтримки.

12. Пам’ятайте, що навчання — один із найважчих видів праці, але розумові сили та
потенціал дітей неоднакові. Не варто вимагати від учня неможливого. Краще визначити,
до чого він схильний та як розвинути його розумові здібності.

13. Для встановлення гарних стосунків між дітьми у класі й формування у них конструктивних навичок взаємодії можна проводити заняття: «Що таке дружба?»,
«Людина у незвичних ситуаціях», «Вчимося ефективно спілкуватися» тощо. Така робота
буде ефективнішою, якщо заняття матимуть практичну спрямованість і проводитимуться
в інтерактивних формах.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПІДЛІТКА

1. Виявляйте зацікавленість шкільними справами своєї дитини.

2. Обговорюйте складні ситуації, конфлікти, що виникають у школі, намагайтеся їх спільно вирішити.

3. Допомагайте у знайомстві з новими вчителями (вивченні їхніх імен, з’ясуванні рис характеру). Ніколи не говоріть погано про вчителя та школу в присутності дитини.

4. Заохочуйте звертатися по допомогу до вчителя, коли щось незрозуміло.

5. Заохочуйте підлітка брати участь у корисних справах, гуртках тощо. Спрямовуйте
енергію у правильне річище, бо вона може вилитися на непотрібні справи.

6. Демонструйте свою віру в успіх дитини.

7. Створюйте ситуації успіху.

8. Акцентуйте увагу дитини на її перемогах.

9. Вказуючи на помилки, означуйте шлях до їхнього виправлення.

10. Порівнюйте досягнення дитини лише з її власними (попередніми) роботами, а не
з роботами однокласників чи друзів.

11. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини
у навчанні та всіх її справах.

12. Частіше спілкуйтеся з кожною дитиною, а не помічайте її лише тоді, коли вона
зробить щось погане. Не провокуйте дитину на погані вчинки лише задля завоювання
вашої уваги.

13. Розрізняйте особистість і поведінку. Вчинок потребує санкції, а особистість — підтримки.

14. Любіть свою дитину і показуйте їй свою любов.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,486sec