АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

СЕМІНАР ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Мета: сприяти розвитку стосунків між учителем, першокласниками та батьками, усвідомленню значущості ролі першого вчителя у процесі адаптації першокласників.

Завдання:

• показати значення ролі першого вчителя у період адаптації дитини до школи;

• порівняти очікування вчителів та учнів щодо взаємодії у процесі навчання у першому класі;

• з’ясувати батьківські установки щодо навчання першокласників у школі;

• визначити позиції батьків, дітей та педагогів у стосунках «батьки — дитина (учень) — учитель».

Матеріали: аркуші формату АЗ (4 шт.), аркуші формату А4 (20 шт.), маркери синього, зеленого, червоного кольору (по 3 шт. кожного кольору), скотч, ножиці, кольоровий папір формату А4 (жовтого кольору 2 шт. та блакитного (на всіх учасників).

Учасники: вчителі початкової школи від 6 до 16 осіб.

Хід семінару

Вступне слово ведучого (практичного психолога навчального закладу) «Що таке адаптація?» (5 хв)

Ведучий. У процесі навчання у школі дитина переходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу. Одним із цих етапів є прихід шестирічок до школи.

Адаптація психологічна — це пристосування дитини як особистості до існування у школі згідно з її вимогами та власними потребами, мотивами та інтересами. Дуже складним для першокласників, а особливо шестирічок, є період адаптації до школи. Він може бути від 4 до 7 тижнів, а іноді й цілий рік навчання (тобто весь період навчання у 1 класі). Хоча більшість дітей адаптується до школи дуже швидко, однак є учні, в яких цей процес затягується, а в деяких повноцінної адаптації в перший рік навчання не відбувається (це може бути і на фоні гарної успішності). Такі діти часто хворіють, причому хвороби мають психосоматичний характер.

Одним із головних критеріїв, що характеризують перебіг адаптації першокласників до систематичного навчання, є стан здоров’я дитини і зміна його показників під впливом навчального навантаження.

У дітей із певними порушеннями нервово-психічної системи дуже важко проходить адаптація до школи. Протягом першого півріччя погіршення нервово-психічного стану найбільш виражене. За цей період кількість учнів, які мають нервово-психічне відхилення, зростає приблизно на 14—16%. До кінця навчального року приблизно на 20 % збільшується кількість таких дітей, тому варто звернути увагу на будь-яке порушення поведінки школяра — роздратованість, надмірну збудженість, в’ялість, апатію. Усі ці зовнішні вияви неадекватної поведінки найчастіше пов’язані з порушенням функціонального стану центральної нервової системи, який потребує корекції, а інколи — із захворюванням, що потребує лікування. Але завжди такі діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу.

Адаптація психологічна — пристосування дитини як особистості до існування у школі згідно з її вимогами та потребами, мотивами та власними потребами, мотивами та інтересами. Здійснюється шляхом засвоєння норм та цінностей шкільного колективу.

Шкільна дезадаптація — втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями й однолітками, схильність до асоціальної поведінки, низька самооцінка, домінування негативного емоційного напруження. Нерідко симптоми дезадаптації зовні не проявляються, але дитина досить боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту, розладом сну), тобто в неї спостерігаються реакції як активного, так і пасивного протесту.

Головна причина шкільної дезадаптації в молодших класах — у характері сімейного виховання (за Р. Овчаровою). Інша причина шкільної дезадаптації полягає в тому, що труднощі у навчанні і поведінці усвідомлюються дітьми в основному через ставлення до них учителя, а причини виникнення дезадаптації часто пов’язані зі ставленням до дитини та її навчання в сім’ї.

 

 

 

Вправа «Наші квіти» (15 хв)

Мета: визначити очікування вчителів щодо взаємодії у процесі навчання у першому класі.

Матеріали: кружечки із жовтого паперу, пелюстки із білого паперу, клей, ручки, аркуш формату АЗ, маркери, скотч.

Хід роботи

Кожний учасник отримує роздатковий матеріал: жовтий кружечок та білі пелюстки (7шт.). Ведучий пропонує на жовтому кружечку «Я (вчитель)», записати відповіді на запитання: «Що я як учитель хочу дати своїм першокласникам?» (5—7 хв) Учасники заповнюють пелюстки — на кожній по одному твердженню. Потім приклеюють ці пелюстки до жовтої серединки, утворюючи ромашку. «Квітки» викладають у коло, бажано на підлогу. Учасники розглядають всі «ромашки». Потім група обговорює зміст пелюсток, визначає спільне та особливості. Спільне ведучий виписує на плакат «Що вчителі хочуть дати своїм першокласникам?».

Вправа «Спогади про школу» (10 хв)

Мета: показати значення ролі першого вчителя у період адаптації дитини до школи.

Ведучий пропонує пригадати своє навчання у першому класі:

— У якій школі вчились?

— Як звали першу вчительку?

— За якою партою сиділи?

— Хто був вашим сусідом по парті?

— Як ви ставились до вчительки, однокласників?

— Як ставився до вас учитель?

На наступному етапі учасники об’єднуються у пари та діляться своїми дитячими спогадами (4—5хв).

Обговорення

— Які емоції у вас виникли, коли ви пригадували власне навчання у перших класах?

— Хто для вас був найбільш значущим у той період?

Вправа «Волошка» (10 хв)

Мета: виявити очікування першокласників щодо взаємодії з учителем у процесі навчання та порівняти очікування педагогів і учнів.

Матеріали: кружечки із жовтого паперу, пелюстки із блакитного паперу, клей, ручки, аркуш формату АЗ, маркери, скотч.

Кожний учасник знову отримує роздатковий матеріал: жовтий кружечок та блакитні пелюстки (7шт.). Ведучий пропонує на жовтому кружечку записати слово «Я (першокласник)», а на пелюстках кожен учасник має записати відповіді на запитання: «Що я як учень очікую від першої учительки?» (5—7хв). Учасники заповнюють пелюстки — на кожній окреме твердження. Потім приклеюють їх до жовтої серединки, утворюючи волошки. «Квітки» викладаються в коло, бажано на підлогу. Учасники розглядають всі «волошки». Потім група обговорює зміст пелюсток: визначає спільне та відмінне. Спільне ведучий фіксує на плакаті «Що учні очікують від своєї першої вчительки?».

Обговорення

— Чим ці квіти відрізняються від попередніх (ромашок) ?

— Чому виникли ці відмінності?

— Яким чином ми можемо змінити ситуацію так, щоб не порушувати гармонію у дитячих прагненнях (залишити всі пелюстки) і врахувати позицію вчителя? (Пригадувати своє дитинство та надавати емоційну підтримку учням, створювати ситуацію успіху для дітей.)

У ході вправи ведучий створює умови для усвідомлення учасниками важливості емоційного компонента в процесі адаптації першокласників до школи, який є водночас важливим і для вчителя як запорука психічного здоров’я педагога та профілактика емоційного вигорання.

Рольова гра «Перший раз — в перший клас!» (15 хв)

Мета: з’ясувати батьківські установки щодо навчання першокласників у школі, визначити позиції батьків, дітей та педагогів у стосунках «батьки — дитина (учень) — учитель».

Матеріали: аркуші формату А4 на кожного учасника, ручки, аркуш формату АЗ, маркери, скотч.

Учасники об’єднуються в трійки (тато — мама — дитина). Завдання учасникам: програти уявну ситуацію «Розмова дорогою до школи на свято Першого дзвоника про майбутнє навчання дитини у школі». Учасники самостійно визначають зміст розмови та події, які розгортаються у цій ситуації. На підготовку дається 5 хв. Потім учасники інсценують обрані ситуації. Після презентацій груп учасникам пропонується продовжити речення:

• учасники, які виконують роль матері, пишуть «Я як мама очікую, що моя дитина у школі…»

• учасники, які виконують роль батька, пишуть «Я як тато очікую, що моя дитина у школі…»

• учасники, які виконують роль дитини, пишуть «Я хочу, щоб мої батьки…».

Ведучий ініціює обговорення очікувань «батьків» та «дітей». Потім відповіді учасників заносять на загальні плакати «Ми, батьки, очікуємо, що наші діти у школі…», «Я, дитина, хочу, щоб мої батьки…».

Обговорення

— Чим відрізняється зміст очікувань батьків і дітей?

— Що спільного у цих записах? (І діти, і батьки хочуть, щоб діти були щасливими.)

— Що може зробити вчитель, щоб бажання дітей і батьків реалізувалось?

— На кого може безпосередньо впливати вчитель у системі «учитель — учень — батьки»?

— Чию позицію у цій системі може змінити вчитель, щоб досягти бажаного результату?

Доповідь психолога «Аналіз результатів дослідження адаптації першокласників до навчання у школі»

Практичний психолог повідомляє мету і завдання проведених досліджень, представляє узагальнені результати у вигляді таблиць та графіків. Отримані у ході досліджень дані порівнюються з уявленнями педагогів про значущість суб’єктів навчально-виховної роботи для першокласників, а також з висновками, зробленими в ході семінару.

Процеси адаптації

Адаптованість — абсолютна й відносна гармонійність між суб’єктивною метою і кінцевими результатами, супроводжується позитивним ставленням особистості до навколишнього світу і самої себе.

Неадаптованість — усвідомлена невідповідність між метою й результатами діяльності, викликає амбівалентні почуття й оцінки, але не чинить психотравматичного впливу на особистість.

Дезадаптованість — дисгармонія між метою й результатами діяльності, яка є джерелом емоційного напруження (стрес, шок, паніка тощо), внутрішнього дискомфорту й нестабільності перебігу психічних процесів, психічних станів, негативного емоційного тла (страх, депресія, фрустрація).

Процес адаптації починається із ситуації незадоволення потреб і закінчується ситуацією їхнього задоволення.

Таким чином, основними критеріями, що виявляють дезадаптованість, є: нервово-психічне напруження, стан підвищеної тривоги і фрустрації, негативне ставлення до себе. Дезадаптованість учнів призводить до неадекватної, погано контрольованої поведінки, конфліктних стосунків, перекручувань в особистісному розвитку, проблем у навчальній діяльності. Ці порушення є не лише наслідком дезадаптованості.

Причини шкільної дезадаптованості різні: низький рівень розвитку загальних здібностей дитини, високий ступінь емоційної нестійкості, несформованість мотиваційної сфери, високий рівень амбіцій на тлі низьких можливостей, характерологічні особливості, незрілість психіки, особливості сімейного виховання, стиль керівництва педагогів та ін.

Спостереження за молодшими школярами дають змогу виділити основні сфери, в яких спостерігаються труднощі адаптації до школи:

• нерозуміння дітьми специфічної позиції вчителя, його професійної ролі;

• недостатній розвиток навичок спілкування і взаємодії з іншими дітьми;

• неправильне ставлення дитини до самої себе, своїх можливостей, здібностей, своєї діяльності та її результатів.

Виділяють три рівні адаптації дітей до школи (за Н. Лускановою).

Високий рівень — дитина позитивно налаштована до школи; вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; уважно слухає вчителя; виконує доручення без зовнішнього контролю; виявляє інтерес до самостійної роботи, всіх предметів; доручення виконує залюбки; статус в колективі позитивний.

Середній рівень — дитина позитивно ставиться до школи; розуміє навчальний матеріал; самостійно вирішує типові завдання; уважна при виконанні завдання, доручень, але потребує контролю; зосереджена; з інтересом готується до уроків; товаришує з багатьма дітьми класу.

Низький рівень — дитина ставиться до школи негативно або байдуже; скаржиться на здоров’я; переважає поганий настрій; порушує дисципліну; навчальний матеріал засвоює фрагментарно; до самостійних занять не виявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно; вимагає контролю і допомоги; потребує паузи, пасивна; близьких друзів в класі не має.

Таблиця

Вияви шкільної дезадаптації молодших школярів

Форма дезадаптації

Причини

Корекційні заходи

Непристованість до предметної сторони навчальної діяльності

Недостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків та вчителів

Спеціальні бесіди з дитиною, які дають змогу встановити причини порушень навчальних навичок і надати рекомендації батькам; індивідуальний підхід до навчання дитини

Невміння довільно керувати своєю поведінкою, увагою, адекватно сприймати вимоги

Неправильне виховання в сім’ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень, «вседозволеність»)

Робота із сім’єю; аналіз власної поведінки вчителем з метою запобігти можливій неправильній поведінці

Невміння увійти в темп шкільного життя (частіше буває у соматично ослаблених дітей, дітей із ЗПР, слабким типом нервової системи)

Неправильне виховання в сім’ї або ігнорування дорослими індивідувальних особливостей дітей

Робота із сім’єю; визначення оптимального режиму навантаження учня

Шкільний невроз або «фобія школи» — невміння розв’язати протиріччя між сімейними і шкільними «ми»

Дитина не може вийти за межі сім’ї

Необхідно залучати шкільного психолога — сімейна терапія або групові заняття для дітей разом із груповими заняттями для їхніх батьків

завантаження...
WordPress: 23.24MB | MySQL:26 | 0,613sec