Адаптація першокласників до навчання в школі

Мета: діагностика рівня і вивчення особливостей пристосування дітей до нової соціальної ситуації.

 

Психологічні особливості дітей шестирічного віку

Сьогодні приходять до школи і включаються в навчальну діяльність діти не з 7, а з 6 років. Які ж особливості учнів 6 – річного віку?

Початок навчання шестирічних дітей і підготовка до нього пов’язані з необхідністю врахування важливих психологічних закономірностей їхнього розвитку. До них можна віднести назрілі протиріччя між інтелектуальними можливостями дитини і специфічно “дошкільними” способами їхнього задоволення. При цьому інтелектуальна сфера вже готова до систематичного навчання, але варто враховувати певні особливості:

переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення, хоча і доступна, але ще не типова, не характерна;

пам’ять – мимовільна(запам’ятовується те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятати); специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10 – 15 хвилин.

Які ж особливості особистості шестирічок?

У цьому віці дитина вже прагне до самоствердження в таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, колись недоступні. Старші дошкільнята виявляють цікавість до морально – психологічних норм і правил поведінки у світі дорослих. Дитина вчиться підкоряти їм свою поведінку, але довільність ще тільки починає формуватись. Усі компоненти вольової дії (здатність ставити мету, приймати рішення, намітити план дій, виконати його, виявити зусилля у випадку подолання

перешкод, оцінити результат своєї дії) ще недостатньо розвинені. Крім того, дослідники зазначають, що в дошкільному віці ціль досягається успішніше за ігрової мотивації, що спирається на соціальні норми і правила. Активність, творча ініціатива дошкільнят не можуть виявлятися в умовах суворих вимог регламентованого спілкування. Тому авторитарний стиль спілкування із шестирічними дітьми не просто небажаний – він неприпустимий.

Якщо говорити про готовність дитини до систематичного навчання в школі, то важливо зазначити, що діти цього віку за особливостями психічного розвитку в більшості випадків залишаються дошкільнятами, їхня нервова система ще недостатньо зміцніла і може перевтомлюватись від систематичного психічного навантаження. Але саме даний вік є сензитивним для навчання грамоти, засвоєння соціальних норм і правил поведінки.

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, – у 6 чи у 7 років, вона у якийсь момент свого розвитку проходить через кризу. Цей перелом може початися в 7 років, а може зміститися до 6 чи 8 років. Як усяка криза “криза 7 років” не пов’язана лише зі зміною ситуації. Важливо, як дитина переживає ту систему відносин, у яку вона включена, чи то стабільні відносини, чи різко змінювані. Змінилося сприйняття свого місця в системі відносин – отже, змінюється соціальна ситуація розвитку, і дитина виявляється на межі нового вікового періоду. Тепер вона приходить до усвідомлення свого місця у світі суспільних відносин. Вона відкриває для себе значення нової соціальної позиції школяра, пов’язаної з виконанням навчальної роботи.

Як вважає Л. І. Божович, криза 7 років – це період народження соціального “я” дитини. Зміна самосвідомості приводить до переоцінки цінностей. Те, що було значимим раніше, стає другорядним. Так, поступово навчальна діяльність виходить на перше місце, а гра перестає бути основним змістом життя дитини, хоча маленький школяр із захопленням грає і гратиме ще довго.

Так що успіх адаптації і навчання шестирічної дитини в школі багато в чому залежить від індивідуальних фізичних особливостей розвитку, сформованості готовності до школи, а також від стилю роботи вчителя і позиції батьків.

 

Психолого педагогічні аспекти адаптації дитини до школи

Проблема адаптації до нового оточення виникає в людини будь – якого віку: коли вона вперше йде до ясел, до школи чи на нову роботу в дорослому віці. Змінені звичні умови життя вимагають перебудови раніше сформованих стереотипів поведінки. Різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, яке не завжди проходить без ускладнень, а інколи супроводжується важким емоційним перевантаженням.

Адаптація ( пристосування) дитини до школи відбувається не одразу. Це тривалий процес, пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Педагогічні і психологічні дослідження показують, що характер та тривалість адаптаційного періоду першокласників залежить від певних чинників:

стану здоров’я та рівня розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

індивідуальних особливостей дитини (поведінка залежить від типу нервової системи); досвіду спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватись з іншими дітьми);

рівня натренованості адаптаційних механізмів (діти, які перед приходом до школи перебували в різних умовах життя, спілкувалися з людьми різного віку, часто змінювали звичне оточення, легше пристосовуються до шкільних умов та нових товаришів);

віку дитини (легше адаптуються до нових умов життя діти, яким на момент першого ознайомлення зі школою, знайомства з учителем є вже 6 років).

Зважаючи на дані чинники, адаптаційні процеси в кожного школяра відбуваються по-різному.

У дітей, які легко адаптуються до навчання, негативний емоційний стан триває недовго. Протягом одного – двох тижнів внутрішнє напруження, тривожність спадають, підвищується самооцінка.

За “середньої адаптації” емоційний стан дитини нормалізується повільніше, за 10 – 18 днів.

Діти, у яких низький рівень адаптації, адаптуються від 3- х місяців до року, а інколи й довше. У них спостерігається бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення, особливо в перші дні. Дитина не хоче йти до школи, не хоче спілкуватися з однокласниками, розважатися.

За нормального перебігу шкільної адаптації емоційне самопочуття й самооцінювання стабілізуються. Свідченням адаптованості слугує, з одного боку, продуктивність навчальної діяльності, з іншого боку – внутрішній стан дитини, її емоційне самопочуття, наявність або відсутність внутрішньої напруженості. Більшість дітей адаптуються до школи досить швидко, залюбки відвідують заняття, виконують завдання, підпорядковуються шкільним вимогам.

У деяких дітей процес адаптації сильно затягується. Іноді на першому році навчання повноцінної адаптації до школи так і не відбувається, але це не завжди супроводжується труднощами у навчанні й може відбуватися на тлі гарної успішності. Опис рівнів адаптації, за дослідженнями Г.М.Чуткіної, представлено у додатку (див. додаток 10).

Найпоширеніша форма шкільного неблагополуччя – тривожність. Вона виражається у хвилюванні, підвищеному занепокоєнні в навчальних ситуаціях у класі, очікуванні поганого ставлення до себе, негативного оцінювання з боку вчителів й однолітків. У дитини виникає почуття неадекватності, неповноцінності, невпевненості у правильності власної поведінки. У важчих випадках можливе виникнення шкільного неврозу, психогенної шкільної дезадаптації.

Можливими причинами дезадаптації можуть бути:

1.    Відсутність позитивної установки до шкільного життя. Часто батьки віддаючи дитину до першого класу, залякують її можливими труднощами, суворим учителем, постійним навантаженням тощо. Такі установки викликають у дитини страх, невпевненість у собі, що негативно впливає на процес адаптації.

2.    Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками. Дитина, яка в дошкільному віці виховувалась та жила в домашніх умовах, не спілкувалась з однолітками, а тільки з дорослими (бабусею, мамою тощо), має
значні комунікативні труднощі, які заважають швидкій адаптації в колективі.

3.    Уповільнене формування емоційних зв’язків між учителем і учнем, причинами якого може бути незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, намагання якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення, навчально-дисциплінарний, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.    Психологічний дискомфорт через невідповідність шкільного режиму і вимог до поведінки дитини вдома, методів виховання й
ставлення батьків до навчання в школі, неправильне виховання в сім’ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей.

5.    Непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності, що виникає з причин не достатнього інтелектуального та психомоторного розвитку дитини, відсутності допомоги та уваги з боку батьків і вчителів.

Картину шкільної дезадаптації можна представити в узагальненій таблиці

До проведення психолого-педагогічного консиліуму кожен класовод спостерігає, вивчає соціально-психологічну адаптацію дітей. З метою експертної оцінки адаптованості дитини до навчання в школі вчителі заповнюють анкету, яка включає 4 критерії адаптованості. Експертне опитування батьків з метою виявлення ознак дезадаптації у дітей проводиться за анкетою, представленою в додатку.

 

 

 

 

Рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації першокласників до школи

 

  1. Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.
  2. Демонстрація вчителем віри в успіхи дитини.
  3. Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.
  4. Використання “системи фішок” і грамот в оцінюванні діяльності дітей (Грамоти можуть бути за успіхи в навчанні, за те, що на цьому занятті дитина стала краще писати, читати, за конкретні успіхи в навчанні, за гарну поведінку,
    за те, що дитина навчилась стримувати себе у певній ситуації, за ввічливість, за допомогу товаришеві та ін.).
  5. Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
  1. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
  2. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
  3. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
  4. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
    1. Створення ситуацій успіху.
  5. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
  6. Запобігання частому використанню в мові слів – заперечень.
  7. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших
    учнів на успіхи тривожних дітей, підвищувати їхній статус у класі.
  8. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях передусім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи по 2 – 3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони
    відчували підтримку.

    15.    Для встановлення гарних відносин між дітьми в класі й формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити заняття з використанням веселих, жартівливих командних ігор, використовувати інсценування ситуацій, обговорювати почуття, що виникають у даних ситуаціях.

    Здійснюючи контроль за процесом адаптації першокласників до навчання в школі, психолог має можливість виявити дітей із труднощами в
    адаптації і вчасно надати їм необхідну психологічну допомогу. Адже від того, наскільки дитина адаптується до шкільного навчання, залежать і подальші успіхи в школі і психологічний комфорт у житті.

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,654sec