АДАПТАЦІЯ ДО ШКОЛИ

Програма розрахована на роботу з групою дітей, які відчувають труднощі адаптації до школи. Вона спрямована на розвиток та вдосконалення комунікативних навичок, уважності, просторових уявлень, формування розумового плану дій та мовленнєвих функцій, розвиток продуктивності психічної діяльності.

Групові заняття проводяться в ігровій формі та включають методики, що стимулюють розвиток дитини як у сфері взаємин, так і в пізнавальній діяльності. Ігрова діяльність навчає дитину керувати власною поведінкою та через взаємодію з іншими розширює її рольовий репертуар. Спілкування в групі розширює межі бачення дитиною власних можливостей через відбивання дій інших та з іншими. Створення ситуації успіху виявляє здатність дитини до самоактуалізації та ефективнішого засвоєння знань. Найбільш привабливі – рольові ігри. Але найслабшим ланцюжком у дітей, які відчувають труднощі у школі, є розвиток мовлення. Цим дітям важко висловлювати власні думки та почуття, звертатися до інших, отримувати зворотний зв’язок. Для розвитку мовлення зазвичай використовують такі прийоми: розігрування відомих казок та створення власних із подальшим їх розігруванням, створення детективу, розігрування сценок із життя дитини. Вдосконалення спонтанного мовлення дитини сприяє формуванню мисленнєвих операцій, логічних умовиводів.

Систему корекційної роботи розділено на 4 блоки:

1. Розвиток та вдосконалення комунікативних навичок

1. Розвиток уміння володіти засобами спілкування.

2. Формування установки на взаємодію та доброзичливе ставлення до однокласників.

3. Формування вміння колективного обговорення завдань.

4. Уміння встановлювати позитивні взаємини з оточенням: вислуховувати товаришів, коректно виражати своє ставлення до співбесідника.

5. Формування позитивного образу «Я».

2. Розвиток мовленнєвої та мисленнєвої діяльності

1. Розширення знань про навколишню дійсність, що сприяють поліпшенню соціальних навичок.

2. Формування розгорнутого монологічного та діалогічного мовлення, розвиток уміння правильно й послідовно викладати власні думки, дотримуючись правил побудови повідомлення.

3. Формування понятійного апарату та розвиток основних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

4. Формування граматичних систем мовлення, розширення словникового запасу (знайомство з визначеннями, синонімами, антонімами).

3. Розвиток довільності психічної діяльності

1. Формування уміння працювати за зразком та відповідно до інструкції педагога.

2. Розвиток довільної регуляції поведінки і природної рухової активності у навчальних ситуаціях та в позаурочній взаємодії з однолітками й дорослими.

3. Формування довільності як компоненту мовленнєвої діяльності, оволодіння планувальною функцією мовлення (відповіді на запитання у точній відповідності до завдання, вміння висловлювати власні думки, вміння розгорнуто розповідати про послідовність виконання навчальної роботи).

4. Розвиток та вдосконалення навичок самостійної навчальної діяльності.

5. Розвиток уміння планувати майбутню роботу, визначати шляхи та засоби досягнення навчальних цілей.

6. Формування вміння здійснювати контроль за власною діяльністю, оволодіння контрольно-оцінними діями.

7. Розвиток уміння підпорядковувати свою діяльність часу, що відведений на виконання завдання.

4. Розвиток просторових уявлень

1. Формування вміння розрізняти геометричні форми.

2. Засвоєння учнями поняття «величина».

3. Засвоєння таких характеристик простору, як відстань та напрямок, правильне використання понять, що позначають ці характеристики.

4. Ознайомлення з правилами просторової організації робочого (навчального) матеріалу.

5. Розвиток просторової орієнтації в зошиті та приміщенні.

6. Формування вміння орієнтуватися в просторі за допомогою простої схеми, а також створювати її самостійно.

7. Вдосконалення координації рухів у просторі.

8. Навчання практичного оперування об’єктами (вимірювання, графічні побудови тощо), розвиток окоміра.

9. Формування вміння маніпулювати образами, роблячи різні мисленнєві перетворення: обертання, розчленування на частини та поєднання їх у ціле, перегрупування вихідних елементів тощо, розвиток здатності дитини працювати усно.

Програму корекційно-розвивальних занять розраховано на 50 годин, по 2 години на тиждень. Тривалість кожного заняття 40-45 хвилин.

Оптимальною формою роботи є ігрове заняття в малій групі дітей (5-7 учнів).

При плануванні і проведенні занять із дітьми молодшого шкільного віку, які мають труднощі в адаптації, слід враховувати деякі принципи організації корекційно-розвивального процесу:

1. Ускладнення поставлених завдань: від спільного виконання завдання з докладним інструктажем до творчих, самостійних робіт (учням пропонують працювати самостійно або придумати подібне завдання).

2. Проведення занять із використанням матеріалу, близького до навчальної програми. Це забезпечує їх вищу ефективність, оскільки дає можливість здійснювати трансляцію вмінь та навичок, отриманих на корекційних заняттях на уроці.

3. Використання ігрових методів і прийомів роботи, що містять елемент змагання. Для цих дітей ігровий мотив найчастіше є провідним, а рівень навчальної та шкільної мотивації достатньо низький. Крім цього, постійні невдачі у школі сприяють формуванню або заниженої самооцінки, або, навпаки, неадекватно завищеної (як захисний механізм). Дітям із низькою самооцінкою ігровий характер занять допомагає позбавитися страху щодо можливих невдач, а групові завдання та вправи з елементом змагання дають змогу учням із завищеною самооцінкою отримати зворотний зв’язок щодо їхніх можливостей.

4. Застосування системи штрафів та заохочень.

Цей принцип – хороший засіб виховання організованості, зібраності дій та відповідальності за результат власної або командної роботи. Заохоченням може бути «зірочка», а штрафом – «ворона» («ловив ґав», тобто був неуважний, часто відволікався), що їх отримує учень. Наприкінці кожного місяця підраховують кількість «зірочок» та «ворон» у кожного учня.

5. Чергування рухливих та малорухливих завдань і вправ, застосування фізкультхвилинок. Чергування письмових та усних форм роботи.

Ця умова є обов’язковою під час роботи з такими дітьми, оскільки дає їм можливість розподілити власну енергію і сприяє зняттю втоми й підвищенню працездатності.

6. Використання вправ на перевірку уважності.

Цей прийом застосовується з метою організації уважності та встановлення зворотного зв’язку з учнями. Це можуть бути запитання на кшталт: «Хто мене почув – покажіть великий палець»; або використання контрольних карток: «Увага!», «Тиша!», на яких зображені різні символи, що відповідають цим вимогам.

Схема побудови корекційно-розвивального заняття

1. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП

Привітання – Новини – Комунікативна гра

2. ОСНОВНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Розвиток довільності та Розвиток мовлення та Домашнє завдання просторових уявлень мислення

3. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

Рухова тематична гра або Комунікативна гра Традиційне прощання

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП

Кожне заняття традиційно починається з процедури привітання, яка не тільки сприяє згуртуванню дітей, а й налаштовує їх на позитивну взаємодію.

Наприклад, можна запропонувати таку вправу. Діти довільно рухаються по кімнаті під музику та, зустрічаючись одне з одним, посміхаються і промовляють лише два слова: «Здрастуй, (ім’я дитини)», а потім продовжують рух. Завдання можна змінювати, додаючи плескання в долоні, потискування рук тощо; психолог і діти стають у коло і, тримаючись за руки, промовляють по складах: «Здра-стуй-те», роблять кілька кроків уперед, зустрічаючись у центрі кола.

Наступна обов’язкова вправа, позначена як «Новини», містить ряд дуже важливих моментів: по-перше, діти мають можливість обмінятися інформацією про останні події, що відбулися з ними; по-друге, обговорити результати домашнього завдання та згадати зміст останнього заняття і, по-третє, поділитися своїм настроєм (наприклад, дітям пропонується оцінити в балах свій настрій і показати його на пальцях).

Завершує початковий етап рухова комунікаційна гра, яка проводиться з метою підвищення енергетичного ресурсу групи, формування позитивного емоційного настрою на продовження заняття, а також сприяє розвиткові колективних форм взаємодії, які проявляються в доброзичливому ставленні до однокласників, умінні підпорядковувати власні дії зовнішнім вимогам.

Комунікативні ігри, що використовуються на початку та наприкінці заняття, мають деякі специфічні відмінності. Умовно їх можна назвати «Гра-енергізатор» (початок заняття) та «Гра-оптимізатор» (наприкінці заняття). Метою комунікативної гри наприкінці заняття є розвиток рефлексії, яка виявляється в осмисленні власних дій та станів, пізнанні свого внутрішнього світу, а також у формуванні позитивного образу «Я». Кожен учасник групи перед прощанням має отримати «погладжування» або з боку однокласників та психолога, або самому заявити про власні досягнення та успіхи. «Гра-оптимізатор» зазвичай малорухлива. Основне її завдання – отримання дітьми позитивного досвіду спілкування, створення позитивного самосприйняття незалежно від реальних успіхів дитини у навчальній діяльності й підвищення настрою наприкінці заняття.

ОСНОВНИЙ ЕТАП

Основний етап заняття має корекційно-розвивальний характер і спрямований на формування основних функцій, необхідних для засвоєння навчального матеріалу: довільності, просторових уявлень, мовлення та мислення.

Продуктивність у молодшому шкільному віці виражається в умінні розуміти цілі, що їх встановив дорослий, та діяти відповідно до них, виконувати дії за зразком, організовувати власну діяльність, самостійно плануючи способи досягнення мети.

Вправи з розвитку продуктивності та просторових уявлень, як правило, проводяться в письмовій формі, тому в кожної дитини обов’язково має бути зошит у клітинку та простий олівець. Це найдовший за часом відрізок заняття – від 10 до 15 хвилин.

Завдання та вправи на розвиток мовленнєвої та мисленнєвої діяльності поєднані невипадково. Логічне мислення – це мислення мовленнєве, де слово є й основою, і засобом, і результатом цього процесу. Розвиток логічного мислення багато в чому залежить від рівня розвитку мовлення дітей, а формування мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення) визначається ступенем участі мовлення у процесі розумової діяльності. Завдання та вправи даного блоку проводяться в усній формі, але потребують великої кількості стимульного матеріалу (карток із малюнками та словами, репродукцій тощо) і дуже часто супроводжуються процесом малювання. Тому в класі повинні бути кольорові олівці, фломастери та папір.

Завершує основний етап процедура домашнього завдання. Найчастіше це -невеличкі творчі роботи. Наприклад, після заняття, яке було присвячене умінню орієнтуватися в приміщенні за планом, дітям пропонують намалювати свій план власної кімнати, а на наступному занятті надається можливість розповісти про неї. Домашнє завдання ставить за мету не тільки закріплення отриманих знань, а, в першу чергу, надає можливість дитині заявити про себе.

ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП

Завершальний етап – проведення або рухливої тематичної гри, яка підтримує основне завдання й націлена на відпрацювання однієї з пізнавальних функцій, або комунікативної «гри-оптимізатора», про яку згадувалося вище. Такі ігри сприяють розслабленню дітей наприкінці роботи та формують позитивне ставлення до заняття в цілому.

Кожне заняття традиційно закінчується процедурою прощання, яку можна придумати разом із дітьми. Наприклад, може бути виконана така вправа. Діти, взявшись за руки, щільно збираються в коло. Потім, промовляючи по складах «До по-ба-че-ння», роблять коло ширше й у кінці розмикають руки.

Природно, що в кожному конкретному випадку слід враховувати індивідуальні особливості групи, класифікацію труднощів та динаміку перебігу корекційного процесу. Тому, спираючись на наведену схему, можна побудувати власний цикл корекційно-розвивальних занять, використовуючи ігри та вправи, що запропоновані далі.

Комунікативний блок ігор

ІГРИ-ЕНЕРГІЗАТОРИ

© ПАРОВОЗИК

Ведучий є «паровозиком», який має скласти потяг із дітей. Діти виконують роль «вагончиків». «Паровозик» по черзі під’їжджає до кожного з «вагончиків» і знайомиться з ним. Під час знайомства діти можуть сказати про себе як про казкового героя, наприклад:

– Я веселий паровозик Оленка, а ти хто?

– А я красивий вагончик Сашко.

– Поїхали далі разом.

– Поїхали.

Діти «йдуть» за наступним «вагончиком», і так доти, поки не збереться цілий веселий потяг.

© ЗНАЙОМСТВО

1. Учасники гри, стоячи в колі, по черзі називають своє ім’я. Друге коло проводиться з повторенням імені сусіда праворуч та імені сусіда ліворуч.

2. Учасник називає себе, кидає м’ячик будь-якому члену групи, той називає своє ім’я і кидає м’яч комусь за власним вибором. Наступного разу учасник уже називає не тільки своє ім’я, а й ім’я того, кому кидає м’яча.

© УПІЗНАЙТЕ ОДИН ОДНОГО


Гра проводиться для того, щоб діти могли краще впізнавати один одного.

Ведучий пропонує помінятися місцями (пересісти) усім тим, хто має спільну ознаку, наприклад, усім тим, у кого вдома є свійські тварини. Ведучий, який стоїть у центрі кола, має постаратися встигнути зайняти одне з вільних місць, а той, хто залишиться в центрі без місця, продовжує гру.

© ПОБАЖАННЯ

Усі гравці сідають у коло.

Один учасник встає, підходить до кого-небудь, вітається з ним і висловлює йому побажання на день. Той, до кого підійшов перший учасник, у свою чергу підходить до наступного і так далі доти, доки кожний не отримає побажання на день.

© КОРОВИ, СОБАКИ, КОТИ

Цю гру можна використати на початку уроку або під час переходу до нового етапу роботи для встановлення контакту, навчання вміння уважно слухати один одного.

Учитель звертається до дітей: «Будь ласка, розійдіться по кімнаті. Я підійду до кожного з вас і пошепки скажу на вушко назву якоїсь тварини. Запам’ятайте її добре, оскільки потім вам доведеться стати цією твариною. Нікому не проговоріться. Тепер заплющіть очі. За хвилину ви маєте “розмовляти” так, як “розмовляє” ваша тварина. Вам слід, не відкриваючи очей, згуртуватися з усіма тими тваринами, які “розмовляють ” так само, як і ви. Ви можете ходити по кімнаті, рухаючись назустріч один одному».

© УПІЗНАЙ, ХТО ВИТІВНИК

Діти стають у коло й обирають дитину, яка на певний час має їх залишити. Поки її нема, діти обирають витівника. Його роль полягає в тому, щоб показувати різні рухи, які усі діти мають точно повторити.

Дитина повертається, стає в центр кола й намагається визначити, хто виконує роль того витівника, якого діти наслідують.

Якщо вона правильно назве витівника, гра закінчується або ж повторюється з новою дитиною.

© ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ

Діти стають у коло й беруться за руки. Ведучий стоїть збоку і спостерігає за ходом гри. Перший гравець стискає руку сусіда праворуч від нього, а той передає імпульс стискання наступному гравцеві, і так іде по ланцюжку. За сигналом «Стій!» гра зупиняється, й ведучий повинен вгадати, де зупинилося стискання. Якщо це йому вдається, то ведучим стає той, кого вгадали. Якщо ні, то ведучий залишається.

© ЗНАЙДИ СВОЮ ПАРУ

Дівчатка сидять на стільцях, за ними стоять хлопчики. Попереду одного з хлопчиків (ведучого) вільне місце. Він має подати сигнал (підморгнути) дівчинці, яку хоче запросити до себе. Вона біжить і займає вільне місце, якщо її попередній партнер не помітив сигналу й не втримав її. Той хлопчик, що залишився без партнерші, стає ведучим. Потім хлопчики та дівчатка міняються ролями.

© ХОДІННЯ ПО ПАПЕРУ

Для проведення естафети дітей ділять на дві команди. Кожній команді дають по два аркуші паперу. Можна ставати тільки на один аркуш паперу, тому потрібно ставати обома ногами на той аркуш паперу, що лежить попереду, а той, що залишився позаду, класти перед собою. І так до позначеного місця й у зворотному напрямку. Усі члени команди по черзі змагаються в такому пересуванні.

ІГРИ-ОПТИМІЗАТОРИ

© КОМПЛІМЕНТИ

1. Усі гравці стають у коло. Один із гравців повертається до свого сусіда й говорить йому що-небудь хороше. Той у відповідь повинен сказати «Спасибі» й повернутися до наступного. І так доти, доки кожний з учасників не отримає компліменту.

2. Кожний учасник сам говорить про себе щось хороше.

Граючи в цю та подібні ігри, можна передавати один одному якийсь предмет, що став традиційним; це може бути сердечко, зшите з тканини, або щось подібне.

© ДАВАЙТЕ ПОПЛЕЩЕМО

Гра допомагає дітям краще взнати одне одного, стати упевненішими й розкутішими у малознайомій групі.

Діти стають у коло. Ведучий ставить гравцям різні запитання (можливо, й жартівливі). Наприклад: «Хто коли-небудь удома робив морозиво?» і т. ін. Діти, які відповідають на запропоноване запитання ствердно, встають, а решта гравців гучно їм аплодують. Необхідно, щоб кожна дитина встала хоча б один раз. У подальшому можна запропонувати дітям самостійно придумувати запитання.

© ГАРЯЧИЙ СТІЛЕЦЬ

У центрі кімнати стоїть стілець. Всі по черзі сідають на нього. Коли хтось сидить на стільці, решта членів групи, підходячи до нього ззаду, звертаються з таким словами: «Найбільше мені подобається у тобі те, що ти …» або «Ти найкращий …» і т. ін.

© ЗА ЩО МИ ЛЮБИМО

Виконується письмово, усім дітям роздаються аркуші паперу. Кожен обирає у групі людину, яка йому подобається. Потрібно написати про цю людину декілька слів, не вказуючи її ім’я. Усі по черзі читають свою характеристику, а решта має визначити, кого вона стосується.

© ПТАШЕНЯТА

Із гравців обирають птаха-маму або птаха-тата, решта стають пташенятами. Птахи-батьки йдуть до дверей. Пташенята опускають голови на руки, і птах-мама запрошується до класу. Одне із пташенят дуже тоненьким голосом пищить; решта дітей сидять дуже тихо. Птах-мама йде вздовж кола й намагається знайти своє пташеня. Коли вона знаходить його, то кладе руку йому на голову (гладить) і каже: «Ось ти де, мій (будь-яке ласкаве слово)» Якщо ведучий правильно знаходить пташеня, він залишається птахом-мамою доти, поки не помилиться.

Повторюючи гру, можна вибрати інших тварин, наприклад цуценят, кошенят та ін.

©УЯВИ

Цей варіант, розроблений групою американських психологів, являє собою серію ігрових завдань, що дають можливість дітям пізнати власну індивідуальність, особливість, відмінність від інших.

Дітям пропонують уявити якусь ситуацію, відчуття й описати або зобразити їх на папері.

• Уяви обід із найулюбленіших страв.

• Придумай свій власний звук.

• Придумай, як виглядає сміх, доброта, сум, краса, кривда, щастя.

• Яке сонячне світло на смак?

© ЛАСКАВЕ ІМ’Я

Для кожної дитини вигадують нове ім’я, яке починається з першої літери її справжнього імені. Наприклад, Леся – ласкава.

© Я ЛЮБЛЮ СЕБЕ ЗА ТЕ …

Гра допомагає дитині осмислити власні позитивні та негативні якості, вчинки.

Суть гри: дитина називає якості, які їй подобаються в собі; вчинки, за які її заохочують і якими вона задоволена.

Потім діти можуть аналізувати ті якості, риси характеру, що викликають занепокоєння.

© ХОЧУ БУТИ

Гра допомагає дітям осмислити притаманні людині якості, властивості, риси характеру.

Дітям пропонують різноманітні властивості, характеристики, якості, наприклад: сильний, красивий, швидкий, товстий, високий, залізний, крикливий, спокійний, щасливий та ін. Із цих якостей дитина обирає будь-яку, що їй сподобалася, й пояснює, чому б вона хотіла її мати.

Блок ігор із розвитку мовленнєвої та розумової діяльності

Завдання:

• формування довільної мовленнєвої діяльності, вміння відповідати на запитання так, як вимагає завдання;

• стимулювання мовленнєвої активності, розвиток здатності виражати свої думки вербально;

• формування вміння вести діалог у ході навчальної діяльності, розповідати про послідовність виконання запропонованої роботи;

• розвиток уяви, творчої активності.

Деякі завдання цього блоку можуть бути використані як домашні завдання. © КРОКИ

У ведучого м’яч. Діти шикуються в одну довгу лінію на певній відстані від дорослого, і кожний задумує слово на задану тему, наприклад дерево. Ведучий кидає м’яч одному з гравців, гравець ловить м’яч і по складах вимовляє своє слово, роблячи на кожен склад один крок. Завдання гравця – якнайшвидше (останнім) дістатися до ведучого, тобто придумати найдовші (найкоротші) слова.

Тему гри можна довільно змінювати.

© ЗАКІНЧИ СЛОВО

Учитель кидає дитині м’яч і вимовляє перший склад слова (першу літеру), а учень, упіймавши м’яч, повинен закінчити слово й кинути м’яч учителю. Наприклад, склад «зе»: зебра, земля, зелений, зефір, …

© НОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ

Придумайте не менш як п’ять нових способів застосування для таких знайомих предметів, як носовичок; столова ложка; зубна щітка; книга та ін.

Наприклад, у каструлі можна влаштувати акваріум, а зі скатертини вийде чудовий костюм для привида.

© СВЯТКОВА ЛИСТІВКА

До свята ввічливі люди надсилають одне одному листівки із привітаннями. При цьому вони завжди звертають увагу на малюнок листівки та слова вітання. Уявіть, що в одному місті вирішили святкувати одразу кілька нових свят: День ласунів. День чистюлі. День веселунів тощо.

Допоможіть мешканцям міста, намалюйте листівки й привітайте одне одного з цими святами.

© ХТО БІЛЬШЕ СТВОРИТЬ РИМ

Педагог підбирає декілька предметних картинок і просить дитину знайти риму до зображених на них предметів. Наприклад:


огірок – молоток,

зайчик – пальчик,

хустка – відпустка,

равлик – Павлик.

© ЗГАДАЙ

Дітям пропонується до 10 предметів, які вони уважно розглядають. Слід заздалегідь попередити їх про те, що про ці предмети будуть поставлені запитання (якого кольору сумка, що зроблено зі скла та ін.). Діти мають відповісти на будь-які запитання, що стосуються наданих їм предметів.

© ЗАБУТИЙ ПРЕДМЕТ

Учитель кладе перед дитиною на стіл малюнки із зображенням якихось предметів (від 3 до 20) й у розбивку називає їх, «забувши» згадати про один з них. Дитина повинна сказати, що саме «забули» назвати.

Подібно до цього можна попросити дитину відновити ряд із 5-7 слів, не пов’язаних між собою за змістом. Другого разу ряд читається не повністю, одне зі слів опускається. Дитина повинна відновити пропущене слово (а надалі і його місце в ряду).

© ВІДТВОРЕННЯ

Дитині називають предмет чи явище і пропонують охарактеризувати його. Наприклад, кішка – м’яка, пухнаста, із пазурами, вусата. Загальна кількість слів, що пропонуються вперше – не більш як 10, у подальшому їх кількість поступово зростає до 20. Після того як кожне з них отримає пояснення, дитині пропонують згадати або намалювати все те, що назвав учитель.

© ЛАНЦЮЖОК СЛІВ

Дитині пропонується якась тема, за якою вона має підбирати слова. Педагог та учень по черзі називають слова. Учитель промовляє слово, дитина повторює перше слово і від себе додає ще одне. Далі повторюються вже два попередні слова й додається ще одне. Той, хто не зуміє повторити всі слова або переплутає їх порядок, програє.

Для кращого запам’ятовування слів можна попросити дитину зобразити слова, що пропонуються для запам’ятовування.

©«БУВ СОБІ КІТ …»

Вправа полягає в тому, щоб підібрати певну кількість означень для іменника. Кожний з учасників повторює попередній ряд, додаючи наприкінці своє означення. Наприклад:

Це був красивий кіт …

Це був красивий пухнастий кіт …

Це був красивий пухнастий кіт із зеленими очима …

Можуть бути використані різні варіанти, наприклад: Бабуся спекла пиріг. Це був … Бабуся складає у свою валізу ….

© НЕСКІНЧЕННЕ РЕЧЕННЯ

Педагог називає якесь слово, а потім кожний із гравців по черзі додає до нього своє слово, повторюючи все попереднє повністю. При розростанні речення слова можуть стояти в різних його позиціях (на початку, у кінці, усередині), але додавати їх слід з урахуванням змісту. Наприклад, вихідне слово сонце: світить сонце; яскраво світить сонце; на небі яскраво світить весняне сонце ….

© МАЛЮНКОВЕ ПИСЬМО

Колись люди не знали літер. Заміть літер та слів вони малювали малюнки. Спробуйте, подібно до стародавніх людей, «написати» за допомогою малюнків короткого листа вашому другу:

Зателефонуй мені о шостій годині;

Подаруй мені на день народження цуценя.

Передайте свого листа другові й перевірте, чи зможе він його прочитати.

©ДОТОРКНИСЯ ДО …

Дитині пропонується якомога швидше знайти й доторкнутися до всіх синіх (високих, гладких, тих, що починаються на літеру «к» і т. ін.) предметів.

©Я ЗНАЮ …

Зі словами: «Я знаю п’ять імен дівчаток …» (назв міст, тварин і т. ін.), дитина підкидає м’яч і до кожного кидка додає слово.

© ЗЕЛЕНИЙ, ЧЕРВОНИЙ, СИНІЙ

Діти стають у коло. У ведучого 3 м’ячі: зелений, червоний, синій (можна вирізати круги з картону). Той, до кого потрапляє зелений м’яч, повинен назвати слово, що стосується лісу, до кого червоний – вогню й синій – води (наприклад, смерека, сірники, лебідь).

© ЗАГАЛЬНЕ РЕЧЕННЯ

Гра навчить вибудовувати логічно завершене речення, познайомить із простими та складними реченнями.

Психолог пропонує усім разом скласти цікаве красиве речення. Умова: він починає речення, промовляючи 2 перші слова, а діти додають по одному слову так, щоб вийшло логічно завершене речення. Якщо хтось із гравців відчув, що речення склалося, закінчилося, він каже: «Стій!»

Завдання психолога – правильно розпочати речення. Наприклад, У красивому лісі … і т. ін.

©ЯКБИ …

Гра навчить уміння будувати логічно завершене речення, перевтілюватися, ставши на точку зору іншого.

Психолог пропонує дітям закінчити речення, яке він почав. Воно будується за такою схемою: Якби я був кимсь (чимось), то я б…,тому що (щоб) … .

Наприклад:

Якби я був вулицею, то я б…,тому що ….

Якби я був музикою, то я б…,тому що ….

© ПТАХ – ЗВІР – РИБА

Педагог у випадковому порядку пропонує дитині запитання. Дитина у відповідь повинна згадати представника того чи іншого виду. Повторюватися не можна. Приклад: птах – синиця, риба – щука, риба – карась, звір – вовк і т. д.

© ЦІКАВИЙ

Діти створюють коло. Той, що водить, називає літеру, з якої мають починатися відповіді. Потім він звертається до кожного й ставить короткі запитання: «Хто?», «Куди?», «Коли?», «Навіщо?» і т. ін. Завдання гравців – одразу ж відповідати. Переможцем стає учасник, який назвав останнє слово.

© ДОБРЕ – ПОГАНО

Психолог знайомить дітей з якимось явищем (предметом, поняттям, образом), наприклад дощем, і просить відповісти на запитання: «Що хорошого в дощі?»

Діти висловлюють свою думку. Потім ведучий запитує: «А що поганого в дощі?»

У цій грі можна використовувати й спільні образи (явища, поняття, предмети). Наприклад: що хороше у хворобі? а що погане? і т. ін.

© СЛОВО – КАЗКА

Гра допоможе у розвитку образного мислення, творчої уяви, збагатить словниковий запас.

Психолог пише на дошці слово, за допомогою якого потрібно створити казочку. Слово пишеться вертикально і «розшифровується», наприклад:

К – кінь

В – вікно

І – ікона

Т – трава

К – красивий

А – аметист.

На основі цих придуманих слів діти мають скласти твір.

© БУВАЄ – НЕ БУВАЄ

Гра сприяє розширенню словникового запасу, формуванню уміння аналізувати інформацію, розвиткові уважності й довільності.

Вчитель промовляє речення. Якщо твердження правдиве (таке буває), дитина плеще у долоні, якщо ні – тупотить ногами.

Вовк блукає лісом. Вовк сидить на дереві. У каструлі вариться горнятко. Кішка гуляє на даху. Собака пливе у небі. Дівчинка пестить собаку. Хатинка малює дівчинку. Тато старший за сина.

© НАВІЩО Й ЧОМУ?

За допомогою цієї гри, що побудована виключно на запитаннях та відповідях, можна стимулювати розвиток не тільки логічного мислення дитини, а й її загальної ерудиції.

Вчитель ставить запитання, а дитина повинна на нього логічно відповісти. Запитання мають бути трьох видів:

1) на припущення, вгадування, домислювання;

2) на з’ясування причини або смислу подій;

3) на прийняття рішення та планування власних дій. Запитання першого типу:

– Як ти вважаєш, для чого мама ходить на роботу?

– … для чого нам потрібні книги?

– … для чого людина спить?

– … навіщо нам потрібен телефон? Запитання другого типу:

– Чому вода у холодильнику замерзає?

– Чому предмети падають униз, а не вгору? Запитання третього типу:

– Як довідатися, котра година?

– Катруся пішла гуляти й заблукала. Що робити? Що треба знати, щоб ніколи більше не загубитися?

© СКРИНЬКА З КАЗКАМИ

Гра розвиває вміння використовувати замісники.

Приготуйте скриньку з кольоровими геометричними фігурами й запропонуйте дитині скласти разом з вами казку. Той, хто починає, витягує зі скриньки перший предмет. Тепер слід придумати, ким він буде у казці (людина, тварина, предмет тощо). Наприклад, червоне коло може стати помідором. Далі витягує фігурку другий гравець і придумує своє речення, продовжуючи казку. І так далі. Бажано, щоб фігурок було не більше 5-6.

© ВЕСЕЛІ КАРТИНКИ

Для організації гри необхідна підбірка листівок, ілюстрацій або малюнків (не менше 20 штук) як предметного, так і сюжетного змісту. Картинки викладаються одна за одною (по одній) хаотично, але при цьому зміст кожної наступної картинки стараються пов’язати з попередньою, щоб вийшло оповідання, казка або історія. Після того як твір буде закінчено, картинки збирають й перемішують. Завдання дітей – послідовно і якомога точніше поновити вже існуючий твір у повному обсязі за цими картинками.

© ВЕСЕЛА ІСТОРІЯ

Вигадайте історію про …

– собаку, який жив у холодильнику;

– березу, яка хотіла навчитися плавати;

– хруща, що дуже боявся висоти.

© ЗНАЙДИ ПАРУ

Дітям називають близько 10 різних слів: іменники, прикметники, дієслова, прислівники, прийменники. їхнє завдання полягає в тому, щоб до кожного слова підібрати пару на основі асоціації, що виникала першою, – назвати слово, що «доповнює». Одержаний набір фраз може бути використаний як основа для складання завершеної розповіді.

© РОЗПОВІДЬ ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ

Цей прийом є різновидом емпатійної розповіді. Дітям пропонують придумати розповідь від імені будь-якого предмета, явища, живої або ж неживої істоти. Теми для монологів: «Історія з життя старого черевика», «Життя рипучих дверей» та ін.

Блок завдань та ігор із розвитку довільності

Щоб уважність учнів була найвищою, а дії були найактивнішими впродовж усього уроку, вчителю слід якомога частіше перевіряти уважність із метою встановлення зворотного зв’язку. Це можуть бути запитання типу: «Хто мене почув – покажіть великий пальчик», «Хто зрозумів завдання – плесніть у долоні» та ін. Подібними запитаннями можна не тільки перевірити уважність, а й домогтися від учнів зосередженості перед виконанням нового завдання.

Для розвитку вміння діяти, точно дотримуючись інструкції, організовано та зосереджено працювати, необхідно, пропонуючи дитині завдання, пройти 4 етапи:

1) дитина, прослухавши інструкцію, повторює її вголос перед початком роботи;

2) мовчки дотримується вказівок;

3) сама командує за готовою інструкцією;

4) самостійно складає завдання за інструкцією.

Дуже важливо розвивати вміння дітей працювати у визначеному темпі. Для цього корисно обмежувати час виконання завдань і засікати час, необхідний для роботи дітям, заохочуючи здатність швидко й зосереджено працювати.

© ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ

Дітям пропонується невеличка фраза (прислів’я, приказка, чотиривірш). Крокуючи по колу (або на місці), вони повторюють запропоновану фразу, щоразу заміняючи останнє слово (або ж останній склад) плесканням, не вимовляючи його.

Наприклад:

1 – зайченя – білі боки носить взимку чобітки

2 – зайченя – білі боки носить взимку ПЛЕСНУТИ

3 – зайченя – білі боки носить ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ

4 – зайченя – білі боки ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ

5 – зайченя – білі ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ

6 – зайченя ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ, ПЛЕСНУТИ

7 – ПЛЕСНУТИ (6 разів).

© ГРАФІЧНІ ДИКТАНТИ

Ці завдання спрямовані на формування вміння працювати відповідно до інструкції педагога, а також сприяють розвитку орієнтування у просторі.

Побудова фігури здійснюється учнями (під керівництвом педагога) у спеціальному зошиті в клітинку. Робота виконується фронтально. Під час диктування роблять довгі паузи, щоб дитина встигала провести лінію. Інструкцію дають тільки один раз. Завдання ускладнюється шляхом збільшення кількості ліній, що сприймає дитина за один раз.

1. Інструкція. Зараз ми з вами пограємо у гру «Чарівний олівець». Якщо ви будете уважно мене слухати, то, коли закінчимо малювати, у нас у зошиті з ‘явиться знайоме нам зображення. Я буду казати, в який бік і на скільки клітинок провести лінію. Проводьте тільки ті лінії, які я буду диктувати. Кожну нову лінію починайте там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця від паперу. Отже, почнемо. Поставте точку у нижньому лівому куті клітинки, на точку поставте олівець. Увага! Пересувайте олівець: …

2. Обирається графічний образ, а інструкція записується на дошці так:

3 – 1 ®; 5 + 2 ¯; 2 + 3 ­ і т. ін.,

де результат математичної дії показує, на скільки клітинок слід провести лінію, а стрілочка – її напрямок.

© ЗАШИФРОВАНЕ ПОСЛАННЯ, або ВИШИВАННЯ ХРЕСТОМ

Вправа розвиває здатність дітей працювати за вербальною та зоровою інструкціями.

Робота виконується фронтально. Інструкція може бути запропонована дітям або усно, або як команди, що записані на дошці чи картках (наприклад: 1,5; 1,7 або А6; БЗ).

Діти працюють у звичайних зошитах у клітинку. На аркуші креслять квадрат із стороною 10 клітинок. Будь-які дві суміжні сторони є осями координат.

Інструкція.
Сьогодні ми спробуємо приготувати один одному подарунки. А дарувати ви будете хустинки, які самі вишиєте хрестиком. Я буду називати вам місце (координату) кожного хрестика, а ви маєте його там поставити. І так до кінця роботи. Якщо ви будете уважно мене слухати, то, коли закінчите працювати, побачите, що на вишитій хустинці хтось або щось з’явилося.

Щоб не плутатися, слід одразу домовитися з дітьми про те, що для правильного знаходження місця хрестика першу координату слід відкладати на правому або лівому боці квадрата, а другу – на нижньому або верхньому боці; й у клітинці, що знаходиться у місці перетинання ліній, які йдуть від заданих координат, поставити хрестик.

© ЗОРОВІ ДИКТАНТИ

Завдання допомагає подолати «глобальне сприйняття», навчити дитину сприймати зміст окремих елементів на тлі змісту цілого.

1. Дітям показують слово, надруковане на картці або написане на дошці для зорового сприйняття (із розрахунку за 1 секунду – 1 літера), потім слово закривається, й учні по пам’яті повинні виконати завдання.

Інструкція.
Прочитайте слово. Виберіть з нього тільки голосні (приголосні) літери, запам’ятайте їх і запишіть по пам’яті.

2. «Дивись – читай – запам’ятай – пиши – перевір».

Дитині пропонується картка з текстом. Вона один раз читає слово (фразу), потім закриває його (для цього необхідно заготовити трафарет із віконцем) і записує в зошиті. Після цього дитина має прочитати про себе це слово (фразу) і знайти помилки.

Потім дитині показують наступне слово (фразу) й знову проводиться робота у тій самій послідовності. Після цього диктант відкривається, перевіряється, записується кількість помилок і ставиться оцінка (якщо вона позитивна).

Вибираючи текст для диктантів, бажано орієнтуватися на програмний навчальний матеріал і ті орфограми, що вивчаються в даний момент.

© СЛУХОВІ ДИКТАНТИ

1. Діти повинні, прослухавши інструкцію, виконати завдання, дотримуючись усіх умов (від 4 до 7). Наприклад:

Намалюй 5 (1 умова) будинків різного розміру (2) так, щоб четвертий був найменшим (3). У другого будинку на даху має бути труба (4), а середній будинок повинен мати круглі вікна (5).

2. «Послухай – повтори – напиши – перевір».

Виконується аналогічно до зорового диктанту. Педагог читає диктант по словах (фразах), чітко артикулюючи всі звуки.

Інструкція.
Будь дуже уважним. Зараз ти запишеш декілька слів, фраз (це залежить від рівня дитини), й усі вони будуть записані тобою без помилок. Писати ти будеш чарівним способом, яку казці. Я промовлю слово, речення тільки один раз, потім ти його повториш і одразу запишеш. Потім ти його перевіриш.

3. Дітям двічі читають невеличкий текст. Вони повинні уважно його прослухати, запам’ятати, а потім записати всі слова, які починаються з одного і того самого задуманого звука.

Наприклад, у запропонованому тексті необхідно запам’ятати всі слова, що починаються зі звука «Л».

«Була собі жіночка. День і ніч вона працювала, щоб нагодувати й одягнути своїх дочок. І виросли три дочки, швидкі, як ластівки, обличчям подібні до світлого місяця. Одна за одною вийшли заміж та й поїхали. Минуло декілька років. Тяжко захворіла стара. Покликала вона білочку, що мешкала у лісі, й посилає її до своїх дочок».

Якщо учням важко запам’ятати слова, можна запропонувати їм замальовувати потрібні слова, позначати їх значками.

Зорові і слухові диктанти доцільно проводити на кожному занятті, чергуючи їх.

© ЗАКОДОВАНЕ СЛОВО

Вправа на уважність і сприйняття звуко-буквеного ряду.

Інструкція.
Я буду називати слово по звуках, а ви маєте знайти картинку з предметом, який позначає це слово, або показати цей предмет у кімнаті, на вулиці (просто назвати).

К – І – Т = КІТ

І, навпаки, діти по черзі промовляють слова, а решта учнів повинні його відгадати.

Виконуючи це завдання, можна запропонувати дітям придумувати слова на певну тему, наприклад «Осінь».

Інші варіанти гри:

1. Дітям повільно зачитуються ряди слів, із перших звуків яких вони повинні скласти слово, наприклад НІЖ, ЕКРАН, БАК, ОСА – (НЕБО).

2. Учням називається слово, яке вони мають вимовити навпаки.

3. Зашифроване слово.

А 

Б 

В 

г 

Д 

Е 

І 

К 

Л 

М 

н 

0 

п 

р 

с 

1 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

9 

10 

11 

12 

13 

14 

15 

5 3 1- 

2 14 1 8-

2 1 8-

5 7 9 12-

2 1 9-

8 7 11 12- 

3 7 8- 

9 7 15 1 –

11 7 15-

10 12 15 6-

3 12 5-

10 12 14 15- 

© ЧИСЛОВИЙ РЯД

Гра допомагає дітям опанувати числовий ряд.

Усім гравцям роздаються картки з цифрами.

1. Ведучий називає число. Дитина, що має картку, на якій зображене це число, має плеснути у долоні.

2. Ведучий називає число. Плеснути в долоні має та дитина, на картці якої написане число, на одиницю менше (більше) від названого.

© НАЗВИ ЧИСЛО

Гра сприяє розвиткові уважності та закріпленню навичок рахунку.

Учитель тримає у руках 2 м’ячі різного розміру (або 2 олівці різної довжини). Кидаючи м’яч, він називає числа, наприклад 5. Якщо м’яч великий, то дитина має додати до цього числа інше, яке вона задумала (наприклад 3), якщо м’яч маленький, то це число треба відняти.

© ЗАБОРОНЕНЕ ЧИСЛО

1. Гравці по черзі називають числа, наприклад до 10. Заздалегідь домовляються, які числа є забороненими (одне чи кілька). Рахуючи, не можна називати це число, замість цього слід плеснути в долоні (тупнути, нявкнути, …) відповідну кількість разів. Гру можна повторити кілька разів, прискорюючи темп.

2. Гравці по черзі називають числа у межах 30-50. При цьому числа, що діляться на 2 (3 чи будь-яке інше число), вимовляти не можна. Гравець, що мав назвати це число, плеще в долоні (або виконує якусь іншу дію). У цій грі не тільки закріплюється знання таблиці множення, а й розвивається уважність.

© ДРУКАРСЬКА МАШИНКА

Кожній дитині присвоюється певна літера алфавіту. Ведучий називає літеру; та дитина, якій присвоєна ця літера, один раз плеще в долоні.

Після цього ведучий вимовляє слово й пише його на дошці. Потім діти-літери, що входять до слова, плещуть у долоні (по одному разу) у тій послідовності, в якій їхні літери розміщені у даному слові. Коли слово «надруковане», всі діти плещуть у долоні.

Слова для гри: розум, будинок, тато, каша, вода, стіл … Гру можна використовувати на заняттях, підбираючи слова на орфограму, що вивчається на уроці.

© ПАЛИЧКИ

Гра розвиває комбінаторне, системне й просторове мислення, вміння планувати майбутню діяльність.

На аркуші паперу малюють 11 паличок. Діти по черзі, кожний зі свого боку, повинні викреслювати по 1, 2 або 3 палички за хід. Той, кому доведеться викреслити останню паличку, – програє.

© АЛФАВІТ

1. Ведучий вимовляє слово, а учні мають записати всі літери, що утворюють слово, в алфавітному порядку.

КНИГА – А Г И К Н

2. При виконанні завдання інструкція промовляється тільки один раз. Діти повинні на слух, не записуючи проміжні відповіді, вгадати слово, наприклад, за такими даними:

літера після «Л» (М);

попереду «Б» (А);

літера після «Р» (С);

дванадцята літера алфавіту (Л);

«кругла» літера (О).

На першому етапі дітям дозволяється використовувати зображення літер алфавіту.

РУХЛИВІ ІГРИ

Запропоновані ігри розвивають не тільки довільність дій, а й швидкість реакції, координаційні здатності та образні уявлення, вміння працювати колективно.

© ВЕЛИКІ ПАЛЬЦІ ВГОРУ, ШЕПОЧЕМО ВСІ РАЗОМ

Завдання може використовуватися доволі часто. Підбираючи запитання, можна орієнтуватися на певну тему (професія, свійські тварини, їхня малеча, уявлення про час і т. ін.).

Інструкція.
Я хочу поставити вам кілька запитань. Кожний, хто знає відповідь, має підняти руку, скласти пальці в кулак, а великий палець підняти вгору. Коли я побачу багато піднятих угору пальців, я почну рахунок: «Один, два, три …». На рахунок «три» ви всі разом маєте прошепотіти мені відповідь.

• Який сьогодні день тижня?

• Яку назву має вулиця, на якій стоїть наша школа? © СОВОНЬКА

Діти стають у коло. Один стоїть у середині кола й зображає сову, а решта – жучків, метеликів, пташок. За командою ведучого: «День настає – усе оживає!» усі діти біжать по колу; «сова» у цей час спить, тобто стоїть у середині кола, заплющивши очі. Коли ведучий командує: «Ніч настає – усе завмирає!», усі зупиняються й завмирають, а «сова» виходить на полювання. Вона вишукує тих, хто ворушиться або сміється, й веде їх на середину кола.

© СТРУМОЧКИ Й ОЗЕРА

Гравці стоять у трьох-п’яти колонах, у кожній – однакова кількість гравців. За сигналом «Струмочки побігли» всі біжать один за одним, залишаючись у своїй колоні (кожна колона має власний напрямок). За сигналом «Озера» гравці зупиняються, беруться за руки й створюють кола-озера (одна колона перетворюється на одне озеро). Виграють ті, хто побудував коло раніше за всіх. Створювати коло до команди «Озера» не можна.

© НІС – ВУХО – НІС

Керівник: вказівним пальцем правої руки торкніться до носа й скажіть при цьому «Ніс». Ще раз. Ще раз. Я буду робити так само. Але якщо я скажу, наприклад, «Лоб», ви повинні неодмінно торкнутися лоба. Зрозуміло? Почали! Ніс-ніс-ніс-ніс-вухо!

Вимовляючи якесь слово, ведучий може вказувати пальцем на іншу частину обличчя.

© КАРЛИКИ Й ВЕЛЕТНІ

Діти стають у коло. Коли ведучий каже «велетні», усі мають підвестися на носки й підняти обидві руки вгору; якщо він скаже «карлики», усі мають присісти й витягнути руки уперед. Проводячи гру, ведучий може час від часу показувати не ті рухи. Той, хто помилився, отримує штрафне очко.

Якщо гра проводиться, коли діти сидять, можна змінити рухи. На слові «карлики» звести руки так, щоб долоні торкалися одна одної, на слові «велетні» – широко розвести руки в сторони.

© ЗАБОРОНЕНИЙ РУХ

Гра розвиває моторну та зорову пам’ять і співвідношення між ними.

Діти утворюють коло. Керівник заздалегідь домовляється з ними про той рух, якого не можна робити, наприклад: присідати, плескати в долоні, махати руками. Потім під музику ведучий показує різні рухи, які гравці мають точно повторити. Різноманітні та кумедні рухи надають грі більшої привабливості. Зненацька ведучий показує заборонений рух. Той, хто повторить його, повинен проспівати, станцювати, розповісти вірш і т. ін.

Можна ускладнити гру, збільшуючи кількість заборонених рухів або ж замінюючи заборонені рухи іншими за домовленістю, наприклад, замість забороненого руху – підняти руки вгору, учні повинні присісти.

Слід обов’язково провести репетицію до початку гри.

© БУДЬ ЛАСКА

Ведучий показує різні рухи (фізкультурні, наслідування або жартівливі), усі учасники повторюють за ним у тому разі, якщо він вимовляє слово «будь ласка» або ж інше обумовлене слово. Той, хто помилився, вибуває з гри або відсувається на один крок назад.

© ПЛАВАЄ, ЛІТАЄ, ГАРЧИТЬ

Діти стають у коло. Психолог показує картинки, а діти – рухи: риба – плаває, птах – літає, звір – гарчить.

© СВІТЛОФОР

Діти шикуються в шеренгу. В руках у ведучого світлофор. Керівник нагадує дітям про те, як важливо дотримуватися правил дорожнього руху й бути уважним на вулиці.

Коли ведучий показує зелений сигнал світлофора, всі марширують на місці, починаючи з лівої ноги, коли жовтий – плещуть у долоні, коли червоний – стоять, не рухаючись. Той, хто переплутав сигнал, робить крок назад.

©СТІЙ

Діти поділяються на команди й шикуються в шеренги. Перед ними стає ведучий, і за його рахунком вони крокують на місці. Він часто й несподівано перериває рахунок, і тоді не можна робити жодного зайвого кроку (якщо хтось підняв ногу для того, щоб зробити крок, то це не зараховується, але якщо він опустив її вже після команди, то повинен одразу вийти з шеренги). Незабаром залишаться лише найуважніші. Підбивати підсумки можна починати тоді, коли 2/3 дітей вийдуть із гри. Кожній команді нараховується стільки очок, скільки гравців у ній залишилося.

© ВСТИГНИ ЗАЙНЯТИ МІСЦЕ

Ведучий – листоноша. Гравці – міста. Ведучий оголошує: «Пошта йде зі Львова до Києва». Гравці, чиї міста названі, мають якнайшвидше помінятися місцями. Ведучий намагається зайняти чиєсь місце. Якщо йому це не вдається тривалий час, він може сказати: «Пошта йде в усі міста!». Тоді всі гравці мають помінятися місцями.

© СУСІД ПРАВОРУЧ

Гравці сідають у коло. Ведучий ставить різні запитання або просить виконати найпростіший рух. Але відповідати на запитання або виконувати рух має не той, до кого звертаються, а його сусід справа, на якого ведучий навіть не дивиться.

© ДЕ НІС, ДЕ ВУХО

Діти стають у коло. Ведучий іде по колу й зупиняється попереду когось із дітей. Він має доторкнутися до якоїсь частини тіла, а назвати при цьому іншу, наприклад, доторкнутися до власного вуха й сказати: «Це мій ніс». Гравець повинен негайно зробити навпаки, тобто торкнутися власного носа й сказати: «Це моє вухо». Якщо він відповість неправильно, то стає ведучим.

© ТАК АБО НІ

Ведучий розповідає гравцям, що в Болгарії прийнято, відповідаючи ствердно на запитання, хитати головою зліва направо, а відповідаючи заперечно, похитувати головою згори донизу. Він просить відповідати на запитання так само. Відповідати слід швидко, коротко й обов’язково вставляти слова «так» і «ні».

© ПІАНІНО

Діти сідають у коло щільно один до одного. Кожен із гравців кладе руки на коліна сусідів: праву руку – на коліно сусіда праворуч, а ліву – на коліно сусіда ліворуч. Таким чином, виходить, що на кожному коліні гравця лежать руки сусідів, що сидять поруч. Руки – це клавіші, а гравці – піаніно. По команді діти починають «грати на піаніно»: плещуть, чергуючи руками, по колінах, не збиваючись і не пропускаючи жодної руки. Гру можна супроводжувати називанням нот. Кожного разу гру можна починати з іншої дитини. Для ускладнення гри можна змінювати темп, постійно його прискорюючи.

© ПТАШКА

Кожному гравцеві дають назву дерева. Ведучий починає гру й говорить: «Прилетіла пташка й сіла на дуба». «Дуб» має відповісти: «На дубі не була, полетіла на ялинку». «Ялинка» викликає інше дерево і т. д. Хто проґавить – віддає фант. Коли гра закінчується, фанти розігруються.

© З АРКУШЕМ КАЛЕНДАРЯ

Усім гравцям приколюють на груди аркуш із відривного календаря. Аркуші слід підібрати так, щоб гравці мали можливість виконати завдання, перелічені нижче та подібні до них.

1. Зібрати команду, що складається з п’яти однакових днів тижня (вівторків, четвергів, тощо – числа не мають значення). Перемагає команда, що склалася першою. (Усі стають у коло, підіймають руки вгору й хором називають свій день.)

2. Зібрати команду, що складає повний тиждень. Перемагає команда, яка перша утворила шеренгу.

3. Знайти вчорашній день (наприклад, «7 травня» шукає «6 травня»). Перемагає пара, яка перша прибула до керівника.

4. Зібратися так, щоб утворився рік, наприклад 1925.

5. Зібратися так, щоб сума чисел на аркушах дорівнювала, наприклад, 17.

© ВЛОВЛЮЙ ШЕПОТІННЯ

Діти сідають у коло. Дитина-ведучий дає команду гучним голосом («Руки вгору», «боротися» і т. п.), а потім пошепки називає ім’я того, хто це має зробити. Якщо дитина не розчула своє ім’я, то називають ім’я іншої дитини, а попередня дитина отримує штрафне очко. Ведучі періодично міняються.

© ЧУЮ ВСІХ

Гра розвиває здатність диференціювати звуки.

Двоє дітей одночасно вимовляють слово (кожен своє). Ведучий має сказати, які саме слова було сказано. Якщо йому це вдалося, то слова одночасно вимовляють вже троє дітей. Для ускладнення гри можна збільшити кількість дітей і кількість слів. Найуважніших слід заохотити.

© ЩО НАС ВІДРІЗНЯЄ

Інструкція.
Нехай один із нас якийсь час побуде за дверима. А ми тим часом розіб ‘ємось на дві групи за певною ознакою. Ведучий має вгадати, чим ми відрізняємося.

Ознака повинна візуально фіксуватися (наприклад, наявність шнурків на взутті). Дві утворені групи сідають окремо.

Блок ігор, спрямованих на розвиток просторових уявлень

ВПРАВИ НА СПРИЙНЯТТЯ ФОРМИ

Мета. Навчити дитину розрізняти геометричні фігури за формою, незалежно від розташування фігури в просторі, від її кольору та розміру; познайомити учнів із різними геометричними фігурами: точка, лінія (пряма, ламана, хвиляста, переривчаста, замкнута), коло, овал, півколо, трикутник, чотирикутник (квадрат, прямокутник, ромб, трапеція), багатокутник; познайомити з пласкими та об’ємними фігурами і предметами.

© ПІДБЕРИ ПРЕДМЕТ, СХОЖИЙ ЗА ФОРМОЮ

1. Учням пропонуються 15 карток, на яких зображені знайомі предмети (огірок, портфель, кавун, яйце та ін.), і лінійка-трафарет із геометричними фігурами. Діти повинні до кожної фігури підібрати подібну картку.

2. Дитина має за 1 хвилину згадати та назвати від 3 до 5 предметів, подібних до якоїсь форми – коло, квадрат, прямокутник, трикутник. Можна запропонувати учням пограти в гру «Чарівні окуляри»: Уявіть, що ви вдягли чарівні окуляри, й через них видно лише круглі (квадратні, хвилясті тощо) предмети. Розкажіть мені, що ви бачите, коли йдете вулицею ….

Набори малюнків можна змінювати.

Після того як дитина виконає завдання, можна попросити її намалювати яку-небудь фігуру, при цьому вона може скористатися лінійкою.

© УПІЗНАЙ ФІГУРУ НАВПОМАЦКИ

1. Розкладають геометричні фігурки. Такі самі фігури є у торбинці. Дитині показують будь-яку фігуру, а вона таку саму має витягти з торбинки.

2. У скриньку кладуть декілька картонних фігур (коло, півколо, овал, трикутник, що має один тупий (прямий) кут, квадрат, прямокутник, ромб, трапеція, п’ятикутник) різного розміру. Одну з них дитина із заплющеними очима повинна витягти, обмацати пальцями й сказати назву.

Для ускладнення дитині можна запропонувати фігурки, що вирізані з картону (рибка, пташка та ін.). Дитина із заплющеними очима повинна витягти фігурку з коробки і впізнати.

Потім, розв’язавши очі, можна попросити її по пам’яті намалювати фігури, порівняти малюнок із контуром, обвести фігуру й заштрихувати.

© ОПИШИ ПРЕДМЕТ

Гра навчить навичок зорового обстеження й аналізу предметів, а також вербального опису їх форми.

У процесі гри дитині пропонують описати різні предмети, у результаті чого вона має оволодіти алгоритмом обстеження предмета та навчитися:

• виділяти загальну форму предмета, його контур;

• виявляти основні риси предмета і називати їх властивості (наприклад, описуючи автомобіль, – круглі колеса, прямокутний дах …)

• визначати просторову позицію основних частин.

Якщо дитині складно описати предмет, то можна допомогти додатковими запитаннями.

© РОЗКЛАДИ ФІГУРИ

Для гри потрібні 24 картки (8×6 см) із зображеннями геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого та малого розміру. Бажано мати другий аналогічний набір, але з іншими фігурами іншого кольору.

Педагог та учень беруть по однаковій колоді карток. Учитель кладе на стіл якусь картку з фігурою, а дитина має викласти картку з фігурою:

а) що підходить за ознакою;

б) що відрізняється тільки за єдиною ознакою.

Наприклад, якщо дорослий кладе маленьке червоне коло, то дитина може покласти або велике червоне коло, або маленьке сине коло, або маленький синій квадрат тощо.

ВПРАВИ НА СПРИЙНЯТТЯ ВЕЛИЧИНИ

Мета. Навчити дитину розрізняти предмети за величиною, довжиною, висотою, шириною; використовувати у мовленні поняття, що описують різні параметри величини предмета (великий – маленький, високий – низький, довгий – короткий, вузький – широкий, товстий – тонкий); користуватися вимірювальними приладами.

© ВИЗНАЧ НАВПОМАЦКИ

У торбинці або скриньці лежать парні предмети, що відрізняються за єдиною ознакою (ґудзик великий та маленький, лінійка вузька й широка і т. ін.).

Слід навпомацки упізнати предмет і назвати його ознаки: довгий – короткий, товстий – тонкий, великий – маленький, вузький – широкий.

© ПОРІВНЯЙ ПРЕДМЕТИ

Учням пропонують порівняти різні предмети, що їх оточують, за довжиною, шириною, висотою та товщиною. Перед початком роботи необхідно обговорити всі можливі способи вимірювання предметів: лінійкою, сантиметром, рулеткою, умовною одиницею (папірцем, долонею, мотузкою і т. ін.).

© РОЗКЛАДИ ПРАВИЛЬНО

Розкласти предмети або картинки з їх зображенням у порядку зменшення або збільшення розміру (від великого до маленького й навпаки).

ВПРАВИ НА СПРИЙНЯТТЯ ПРОСТОРУ

Мета. Навчити дитину сприймати такі характеристики простору, як відстань (далеко – близько, тут – там, глибоко – мілко), напрямок (вгору – вниз, праворуч -ліворуч, попереду – позаду, північ, південь, схід, захід); описувати положення предмета в просторі стосовно інших (на, над, під, попереду, за, між, біля, навколо, поруч, усередині, назовні, напроти); розуміти й правильно використовувати прийменники, що описують різні просторові характеристики предмета; орієнтуватися в зошиті та приміщенні; читати й самостійно складати схеми.

Правила просторової організації навчального матеріалу:

• розміщувати навчальний матеріал на робочих рядках;

• розміщувати робочий матеріал на рядку зліва направо;

• розміщувати навчальний матеріал на аркуші зверху униз.

© ВИЗНАЧ НАПРЯМКИ ТА СТОРОНИ СВІТУ

Дитині пропонують макет годинника зі стрілками, що можуть рухатися. Змінюючи положення стрілок, дитина має визначити напрямки стрілок (великої та маленької): угору, униз, праворуч, ліворуч (на південь, на північ, на схід, на захід). Можна ускладнити завдання, попросивши дитину позначити проміжні положення стрілок (наприклад, праворуч і вгору).

© ВГАДАЙ СВОЮ КАРТКУ

1. Гравцям роздають картки, копії яких у ведучого. Він вибирає одну зі своїх карток і починає розповідати, які фігури й де містяться. Гравці дивляться на свої картки. Той, хто виявив, що опис збігається з його карткою, показує її й віддає ведучому. Далі ведучий розповідає про іншу свою картку. Виграє той, хто перший виходить із гри.

Картки можна використовувати кілька разів, змінюючи їх послідовність і використовуючи різні способи та порядок опису (наприклад, на картці угорі й праворуч – трикутник або у правому верхньому куті – прямокутник, або вгорі, але не зліва намальований трикутник і т. ін.). Провокації: починати з тієї фігури, яка є на одному і тому самому місці на багатьох картках.

2. Педагог називає геометричні фігури або інші знаки та вказує їх місце на аркуші. Діти мають зобразити їх відповідно до інструкції (Угорі праворуч – трикутник, праворуч від нього – квадрат; у центрі – коло, під колом – овал ...)

© ДЕ ЩО СТОЇТЬ?

Учням пропонують описати положення різних предметів, що є в кімнаті (меблі, різні дрібниці…), стосовно себе та один одного, використовуючи для цього просторові поняття. Можна допомогти дитині запитаннями. Потім перевести її в іншу частину кімнати або повернути на 180° і повторити гру.

© ЗНАЙДИ СЮРПРИЗ

1. Гра проводиться у кімнаті. Перед початком гри необхідно накреслити план кімнати, у якій проводиться заняття. Користуючись цим планом, потрібно знайти захований предмет. Діти по черзі ховають іграшку і роблять відповідну відмітку у плані. Дитина має навчитися користуватися планом незалежно від того, у якій точці кімнати вона перебуває. Для цього слід спочатку зорієнтувати план так, щоб зображення на ньому «дивилися» у той самий бік, що й справжні предмети. У подальшому можна використовувати план, повернувши його на 180°.

2. Можна запропонувати учням пограти у схованки на будь-якій стандартній карті.

© СКЛАДИ ОРНАМЕНТ

1. Дітям пропонують будь-який набір різнокольорових кубиків і зразок з орнаментом, який вона має скласти. До початку виконання завдання слід нагадати дитині правила просторової організації матеріалу і запропонувати виконувати роботу відповідно до них. Для спрощення завдання на початковому етапі можна запропонувати учням зразок, розкреслений на клітинки, кількість яких відповідає кількості потрібних кубиків. Для кращого виконання, особливо у тому разі, коли дитині важко впоратися із завданням, слід попросити її супроводжувати свою роботу поясненнями.

Для ускладнення завдання учням пропонують звичайний зразок, а також орнамент із більшої кількості кубиків.

2. Ще більш ускладнений варіант цієї гри передбачає викладення орнаменту не за зразком, а за інструкцією педагога.

3. Учні працюють парами. В одного з них є зразок, а в другого – кубики. Діти по черзі диктують один одному порядок виконання завдання.

© ПРИЙМЕННИКИ

1. Педагог пропонує учням виконати різні дії з предметами, наприклад із зошитом та олівцем:

• покладіть олівець на зошит;

• розмістіть олівець над зошитом;

• покладіть олівець у зошит тощо.

Після цього необхідно обговорити з учнями значущість маленьких слів (прийменників) у розумінні інструкції. Загострити увагу дітей на тому, що прийменники допомагають нам описати положення предмета у просторі, а також напрямки його руху.

Далі пропонують учням виконати дії зі стільцем:

• сядьте на стілець;

• залізьте під стілець;

• станьте позаду стільця.

Щоб зробити це заняття цікавішим, можна запропонувати учням зобразити те, що пропонує педагог. Наприклад, кішка лежить на печі (дитина умощується калачиком на стільці); людина дивиться у вікно тощо.

2. Учні діляться на 2 команди, яким пропонується для розгляду репродукція. Дітям дають завдання записати або назвати (по черзі) якомога більше словосполучень із прийменниками за картиною.

© АЛФАВІТ

Дітям пропонують полотно із зображенням друкованих літер українського алфавіту. Вони мають знайти та передрукувати літери які:

1. «Дивляться»:

• прямо (А, Ж, І, Ї, И, Й, М, Н, О, П, Т, Ф, X, Ш);

• праворуч (Б, В, Г, Е, К, Р, С, Ц, Щ, Б, Ю, Є);

• ліворуч (З, Л, У, Ч, Я);

2. Схожі написанням, «побудовані з одного й того самого матеріалу» (елементів):

• друковані літери (Л, А; И, Й; І, ї; О, Ю; Н, И; В, 3; К, Ж);

• малі літери (и, ш; п, т; ц, щ та ін.);

3. Які можна перетворити на інші, забравши один елемент (Б-Ь, В-Р, В-3, П-Г, Н-Ч, Й-И, Щ-Ш).

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИНЕННЯ ОКОМІРУ

© ПЕРЕВІР СЕБЕ

Дітям дають по 2 смужки нелінованого паперу розміром 15×15 см. Одну смужку вони повинні на око, не згинаючи, розділити навпіл, а кожну половинку ще навпіл, роблячи відмітки ручкою. Другу смужку розділити на 3 частини. Тільки після цього перевірити правильність розділення згинанням кожної смужки.

© ВИЗНАЧ ДОВЖИНУ ВІДРІЗКА

Діти нарізають смужки довільної довжини. Кожний на око визначає довжину (у сантиметрах) свого відрізка. Перевірка – лінійкою.

© УЗДОВЖ І ВПОПЕРЕК

Ведучий показує й кладе на таке місце, де її буде добре видно, паличку завдовжки 30-40 см. Потім пропонує гравцям по черзі підійти до дошки й поставити від лівого боку дошки точку – на відстані, що дорівнює довжині палички, а другу – на такій самій відстані від нижнього боку дошки, після чого перевірити.

© ЩО ТАКЕ ДОВЖИНА? ШИРИНА? ВИСОТА?

Гра навчить дітей звертати увагу не тільки на загальну величину предмета, але й на окремі його параметри: довжину, ширину, висоту.

Ведучий загадує який-небудь предмет (наприклад, стіл) і робить вузьку паперову смужку, що дорівнює його довжині. Щоб відгадати загадане, дитині потрібно буде порівняти довжини різних предметів, які є в кімнаті, з цією смужкою. Потім можна загадати інший предмет, вимірявши його висоту або ширину. Необхідно, щоб дитина вимірювала саме той параметр величини, що заданий.

РУХЛИВІ ІГРИ

Розвиток просторової орієнтації, зорової пам’яті, слухового сприйняття та уважності.

©ДЕ Я?

Одного з дітей вибирають детективом. Йому зав’язують очі, щоб він міг «бачити» тільки вухами. Він буде стояти у кутку класної кімнати, а решта дітей розійдуться по кімнаті. Коли кожний опиниться на своєму місці, детектив називає ім’я одного з дітей. Ця дитина, залишаючись на своєму місці, починає стукати по якомусь предмету, що міститься поруч. Детектив за звуком повинен визначити, де саме стоїть дитина, ім’я якої він назвав. Потім детективом стає інша дитина.

© ВІТЕР ТА ФЛЮГЕРИ

Керівник з’ясовує, чи знають діти, де північ, південь, схід, захід.

Обирається ведучий. Він грає роль вітру, решта – флюгери. Коли ведучий каже: «Вітер дме з півночі», флюгери повинні повернутися обличчям на південь, якщо вітер із заходу – на схід тощо.

«Буря» – флюгери повинні крутитися на місці.

«Штиль» – усі завмирають.

Для засвоєння правил проводиться репетиція. Гра відбувається у швидкому темпі.

© ЗРОБИ ТАК САМО

1. Діти виконують різні рухи, наслідуючи педагога.

2. Завдання виконують за усною інструкцією, без показу. Діти мають по команді виконувати різні рухи: руки вгору, в сторони, права вгору, ліва на пояс, присіли, встали, руки на пояс, стрибаємо на правій нозі і т. д.

© ЗАПАМ’ЯТАЙ РУХ

Діти наслідують рухи рук та ніг ведучого. Коли вони запам’ятають порядок вправ, то повторюють їх самостійно у зворотному порядку. Приклади рухів.

1. Присісти, встати, підняти руки, опустити руки.

2. Відставити праву ногу вправо, приставити; відставити ліву ногу вліво, приставити.

3. Присісти, встати, повернути голову праворуч, повернути голову ліворуч, © ФУТБОЛІСТ

Серед гравців обирають футболіста. Він виходить на середину кімнати, йому зав’язують очі. Недалеко від нього кладуть м’яч. Хто-небудь із гравців направляє футболіста і старається за допомогою вербальних інструкцій вести його до м’яча й пояснити, що слід зробити, щоб вдарити по м’ячу.

завантаження...
WordPress: 23.41MB | MySQL:26 | 0,463sec